Палаццо Барберіні
Палаццо Барберіні (італ. Palazzo Barberini) — палац (палаццо) сім'ї Барберіні на однойменній площі в східній частині Рима. У приміщеннях палаццо міститься Національна галерея стародавнього мистецтва.
Палаццо Барберіні | |
---|---|
41°54′13″ пн. ш. 12°29′25″ сх. д. / 41.90361111113877257° пн. ш. 12.49027777780577608° сх. д.Координати: 41°54′13″ пн. ш. 12°29′25″ сх. д. / 41.90361111113877257° пн. ш. 12.49027777780577608° сх. д. | |
Країна |
![]() |
Розташування | Municipio Id[1] |
Тип |
палаццо міський палацd[1] і будівля музеюd |
Стиль | бароко |
Архітектор | Карло Мадерно[2], Лоренцо Берніні і Франческо Борроміні |
Дата заснування | 1627 |
Адреса | Via delle Quattro Fontaned |
| |
![]() | |
![]() |
ІсторіяРедагувати
Будувався на замовлення Маттео Барберіні після того, як той був обраний папою під ім'ям Урбана VIII. У створенні палацу в 1627-1633 брали участь три великих митці — Карло Мадерно, його племінник Франческо Борроміні і нарешті Лоренцо Берніні.
За своїм виглядом палац є за стилем ближче до маньєризму, ніж до бароко. Навколо нього вперше в історії папської столиці був розпланований великий сад, згодом знищений.
Після смерті Урбана VIII палац був конфіскований до папської скарбниці, але пізніше у 1653 повернувся до сімейства Барберіні.
Відвідувачів палацу захоплювала фреска П'єтро да Кортона, що вихваляє могутність Барберіні, хитромудрі «равликоподібні» сходи Борроміні, антична портлендська ваза, Палестрінська мозаїка і статуя п'яного сатира, а в підвалах — руїни давнього храму Мітри.
З 1949 палац у власності держави.
ГалереяРедагувати
Фестиваль в честь королеви Шведської імперії Христини I в дворі Палаццо Барберіні
Картинна галереяРедагувати
Філіппіно Ліппі, Богоматір з немовлям
Квентін Массейс, портрет Еразма Роттердамського
П'єро ді Козімо, Марія Магдалина читає
Андреа Соларіо, Дама з мандоліною
Гарофало, Преображення
Лоренцо Лотто, Богоматір з Немовлям серед святих
Доменіко Беккафумі, Богоматір з Немовлям
Аньйоло Бронзіно, портрет Стефано Колонна
Караваджо, Нарцис
Ораціо Борджанні, Автопортрет (1615)
Ораціо Борджанні, Святе сімейство
Матіас Стомер, Самсон та Даліла
Франческо Альбані, Меркурій і Аполлон (1624)
Андреа Саккі, Три Магдалини (1634)
Гверчіно, І я теж жив в Аркадії
Гверчіно, Бичування Христа
Гвідо Рені, Автопортрет в молодості
Гвідо Каньяччі, Магдалина непритомна
Імовірно намальована Гвідо Рені, Портрет Беатріче Ченчі
Джованні Батіста Сальві, Портет Оттавіано Праті (1650)
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в archINFORM — 1994.
- ↑ http://galleriabarberini.beniculturali.it/index.php?it/3/il-luogo-e-la-sede
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палаццо Барберіні |