Вікіпедія

Джованні Бальйоне

Джованні Бальйоне (італ. Giovanni Baglione, 1566, Рим — 30 грудня 1643, Рим) — другорядний художник доби пізнього маньєризму і бароко в Римі. Малював алегоричні, міфологічні картини, релігійні композиції, іноді — портрети. Займався також історією і теорією мистецтв. Несамостійний і невдалий художник, запозичував художні знахідки Караваджо, засуджуючи його поведінку і твори.

Джованні Бальйоне
Giovanni Baglione
Гравер Оттавіано Леоні. «Джованні Бальйоне», 1625 р.
При народженніДжованні Бальйоне
Народження1566(1566)
Рим
Смерть1643(1643)
 Рим
Національністьіталієць
КраїнаІталія
Жанралегорія[d][1], фігуркаd[1], історичний живопис[1], міфологічний живопис[1], портрет[1] і сакральне мистецтво[1]
НавчанняФранческо Мореллі
Діяльністьхудожник, мистецтвознавець, історик, письменник, архітектурний кресляр, рисувальник
Напрямокбароко
ВпливКараваджо
Творивівтарі, алегорії, портрети
Роботи в колекціїМіннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Musée des Beaux-Arts d'Arrasd, Берлінська картинна галерея, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Капітолійські музеї, Баварські державні колекції картин, Королівські музеї витончених мистецтв[2], Музей Валкгоф-Кам[3] і Ackland Art Museumd[4]
CMNS: Джованні Бальйоне у Вікісховищі

Біографія

ред.

Точних відомостей про день і рік народження не збережено. За новими даними народився в Римі у 1566 році. Учень Франческо Мореллі. Працював головним чином в Римі, де мав замови від церков у часи понтифікату римських пап Клімента 8-го та Павла 5-го. Серед приятелів Бальйоне — римський художник Томмазо Саліні, майстер натюрмортів. Обидва належали до табору ворожо налаштованих митців до Караваджо. Це не завадило обом вивчати твори Караваджо і використовувати його знахідки і його художню манеру у власних творах.

Твори

ред.
 
Худ. Бальйоне, «Мучеництво Св. Себастьяна»

Малював фрески, які можна бачити в церкві Санта Марія Маджоре. Релігійні картини Бальйоне — чудернацька суміш пізнього маньєризму, відвертого еротизму і екстазів майже хворих святих. Особливо повно недоліки художньої манери Бальйоне відбилися в зображенні розстрілу і мучеництва Святого Себастьяна. Себастьян у Бальйоне наче мазохіст, відчуває задоволення від того, як два усміхнені янголи виймають стріли з його ран.

Був у таборі ворогів Караваджо. Подав ганебну біографію художника-суперника, видану після смерті КараваджоДе записав :

Потім він перебрався на Мальту, де мав аудієнцію у великого магістра і намалював його портрет. Високопосадовець надав художнику звання лицаря.

Але і там Караваджо полаявся з якимось законником, смертно образив того і потрапив у в'язницю, з якої втік і перебрався на Сицилію, де створив декілька картин в Палермо. Рятуючи своє життя, Мікеланджело повернувся в Неаполь, де його наздогнали лицарі і понівечили йому обличчя до невпізнання. Доведений помстою до відчаю, той забрав своє бідне майно і перебрався на човник, аби морем дістатися Риму в надії на пробачення папи римського Павла V. Про це обіцяв клопотати кардинал Гонзага. На березі Караваджо помилково арештували і потягли у в'язницю. Через дві доби звільнили, але вкрали його човник з майном. У відчаї він бігав на березі у спеку в надії відшукати човник і майно, але все було марно. Художник дістався селища, де захворів на лихоманку. Тут, безпорадий і позбавлений допомоги, він і злодійськи помер,як і жив[5] .

Вороже ставлення до Караваджо відбилося в картині Бальйоне «Любов божа і любов профанів», де Бальйоне цитував не дуже вдалу картину Караваджо «Амур заснув»[6]. Аби більше досадити Караваджо, він узяв його обличчя для зображення диявола в своїй картині. Саме в записах Джованні Бальйоне відшукали звинувачення Караваджо в содомії.

Вийшли з друку дві його книги:

  • «Дев'ять церков Риму», 1639 р.
  • «Життєписи художників, скульпторів, архітекторів і граверів» 1642 р.[7]

Галерея

ред.
  •  
    «Геркулес обирає між Добром і Злом» або «Геркулес на перетині шляхів»
  •  
    «Любов божа і любов профанів»
  •  
    «Юдиф з відрубаною головою Олоферна»

Джерела

ред.
  • Микеланджело да Караваджо. Документы. Вопоминания современников. М, «Искусство», 1975 (рос)

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е https://rkd.nl/explore/artists/3571
  2. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/baglione-giovanni-1
  3. ↑ Presentatie in de tempel
  4. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/10354/giovanni-baglione/objects
  5. ↑ Микеланджело да Караваджо. Документы. Вопоминания современников.М, «Искусство», 1975, с. 26
  6. ↑ Микеланджело да Караваджо. Документы. Вопоминания современников. М, «Искусство», 1975, с. 105
  7. ↑ Микеланджело да Караваджо. Документы. Вопоминания современников. М, «Искусство», 1975, с. 91

Посилання

ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Бальйоне

Див. також

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джованні_Бальйоне&oldid=37039948