Му́тин (МФА[ˈmut̪ɪn̪] ( прослухати)) — село в Україні, у Кролевецькому районі Сумської області. Орган місцевого самоврядування — Мутинська сільська рада.

село Мутин
Mutyn.jpg
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Кролевецький
Громада Мутинська сільська рада
Код КОАТУУ 5922686301
Облікова картка Мутин 
Основні дані
Населення 1431
Поштовий індекс 41351
Телефонний код +380 5453
Географічні дані
Географічні координати 51°25′26″ пн. ш. 33°29′25″ сх. д. / 51.42389° пн. ш. 33.49028° сх. д. / 51.42389; 33.49028Координати: 51°25′26″ пн. ш. 33°29′25″ сх. д. / 51.42389° пн. ш. 33.49028° сх. д. / 51.42389; 33.49028
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Водойми річки: Сейм, Мутинка
Відстань до
районного центру
19 км
Місцева влада
Адреса ради 41351, с. Мутин; тел. 6-24-23
Сільський голова Халецька Марія Григорівна
Карта
Мутин. Карта розташування: Україна
Мутин
Мутин
Мутин. Карта розташування: Сумська область
Мутин
Мутин

Населення становить 1431 особа.

ГеографіяРедагувати

 
Загальнозоологічний заказник місцевого значення Оленкин
 
Загальнозоологічний заказник місцевого значення Попів Грудок

Село Мутин знаходиться на правому березі річки Сейм, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Камінь, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Божок, на протилежному березі — село Новомутин та Прилужжя Конотопського району. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1907. До районного центру м. Кролевець — 19 км.

Селом протікає струмок Мутинка, правий доплив Сейму.

Природоохоронні об'єктиРедагувати

На південь та південний-схід від села у заплаві річки Сейм знаходиться загальнозоологічні заказники місцевого значення Оленкин, та Попів Грудок що входять до складу Сеймського регіонального ландшафтного парку.

АрхеологіяРедагувати

Мутинський могильникРедагувати

 
Мутинський могильник

Наприкінці 2009 р. на правому березі р. Сейм між селами Мутин та Камінь випадково знайдено поховання (I ст. до н. е. - I ст.), подальші розкопки виявили наявність 14 поховань, що свідчить про дружинне поховання, заповнене передовою для того часу зброєю (довгими мечами та щитами), бронзовими сітулами (посудинами) західного походження і залізними шоломами східнокельтського типу. У деяких похованнях залишки кремації були поміщені саме в шоломи. Поховальний обряд знаходить аналогії серед таких латенізованих культур північнозахідного кола як пшеворська й оксивська. Саме для них характерні кремації, що супроводжуються ритуально погнутою або поламаною зброєю.

Хоча поховання зі зброєю доволі поширені у пшеворській культурі, подібних дружинних могильників там не відомо. Певною аналогією Мутинському могильнику можуть слугувати виключно чоловічі, наповнені зброєю поховання так зв. горизонту Гроссромштедт межі ер на німецьких землях.[1][2]

ІсторіяРедагувати

Село відоме з першої половини XVII ст. в селі існував Мутинський монастир[джерело?].

Напередодні скасування кріпацтва, 1859 року у казенному й козацькому селі Кролевецького повіту Чернігівської губернії мешкало 2594 особи (1199 чоловічої статі та 1395 — жіночої), налічувалось 367 дворових господарств, існували православна церква, сільська розправа, поромна переправа[3].

Станом на 1886 у колишньому державному селі, центрі Мутинської волості, мешкало 2673 особи, налічувалось 467 дворових господарств, існували православна церква, школа, школа, 6 постоялих будинків, 5 лавок, відбувався щорічний ярмарок[4].

За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 3423 особи (1699 чоловічої статі та 1724 — жіночої), налічувалось 546 дворових господарств[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3647 осіб (1788 чоловічої статі та 1859 — жіночої), з яких 3573 — православної віри[6].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках[7].

У роки німецько-радянської війни село спалене нацистами.

ЕміграціяРедагувати

Переселенці з села Мутин у 1886 році заснували в теперішньому Приморському краї Росії село Чернігівку, назване на честь Чернігівської губернії, з якої вони емігрували.

СьогоденняРедагувати

28 вересня 2013 року село газифіковане.

ПерсоналіїРедагувати

У селі народилися:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Г.В. Жаров, Т.М. Жарова, Р.В. Терпиловський, Л.І. Білинська, Ю.В. Іващук, К.С. Дєнєжнікова ДОСЛІДЖЕННЯ МУТИНСЬКОГО МОГИЛЬНИКА НА СЕЙМІ
  2. Р.В. Терпиловський, Л.І. Білинська ТІЛОСПАЛЕННЯ ЗНАТНОГО ВОЇНА РУБЕЖУ ЕР НА СЕЙМІ
  3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 1563)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 130), (код 1521)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-265)
  7. стор 74 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 26 березень 2015. 

ПосиланняРедагувати