Відкрити головне меню

Митрополит Луцький і Волинський Іоанн (у світі Василь Миколайович Боднарчук; *12 квітня 1929 — †9 листопада 1994) — першоієрарх нововідродженої у 1990 році Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). Брат митрополита Василія (Боднарчука) та архімандрита Григорія (РПЦ)[1].

Іоан (Боднарчук)
Ioan Bondarchuk.jpg
Митрополит Іоан
першоієрарх УАПЦ
1990 — 9 листопада 1994
Церква: УАПЦ
єпископ Житомирський і Овруцький
23 жовтня 1977 — 4 листопада 1989
Обрання: 23 жовтня 1977
Церква: РПЦ
 
Народження: 12 травня 1929(1929-05-12)
Тернопіль, Польська Республіка
Смерть: 9 листопада 1994(1994-11-09) (65 років)
Яблунівка
Чернецтво: 11 жовтня 1977
Єп. хіротонія: 23 жовтня 1977
Хто рукоположив у єпископа Миколай (Юрик), Леонтій (Гудимов), Сава (Бабинець), Севастіан (Пилипчук).

Зміст

Ранні рокиРедагувати

Народився в с.Іване-Пусте нині Борщівського району Тернопільської області на Західній Україні, що знаходилася тоді на території Польщі, в сім'ї псаломщика-регента УГКЦ. Після закінчення середньої школи був псаломщиком в храмі Іоана Богослова в рідному селі, потім псаломщиком і регентом в храмі св. Параскеви в с.Великий Ключів, Коломийського району Івано-Франківської області.

Прийняв православ'я.

У 1949 був арештований і отримав 20 років каторжних робіт в Степлазі, в мідних копальнях Караганди. Звільнений в 1953 по амністії. За іншими відомостями: у 1949 депортований з сім'єю до Казахстану, де проживав до 1953 року.

РПЦРедагувати

У 1956 році вступив до Ленінградської духовної семінарії. 25 січня 1958 року у другому класі семінарії висвячений у диякона єпископом Івановським Романом (Тангом). У 1960 році закінчив Ленінградську духовну семінарію і поступив в Ленінградську духовну академію. 21 травня 1961 року на першому курсі академії митрополитом Ленінградським і Ладозьким Пименом висвячений в ієрея в Свято-Миколаївському соборі м. Ленінграда. У період навчання в семінарії і академії управляв академічним хором і керував духовними концертами.

У 1964 році закінчив ЛДА з ступенем кандидата богослов'я і направлений на пастирське служіння в Львівсько-Тернопільську єпархію.

Служив в с.Стриївка Збаразького району Тернопільської області, а з 12 квітня 1968 року в храмі м.Трускавець Дрогобицького р-ну Львівської області, де служив близько 10 років.

11 жовтня 1977 року в Почаївській Лаврі пострижений в чернецтво.

14 жовтня того ж року митрополитом Київським і Галицьким Філаретом в Покровському жіночому монастирі піднесений у сан архімандрита.

Єпископське служінняРедагувати

23 жовтня 1977 року у Володимирському кафедральному соборі м. Києва висвячений в єпископа РПЦ Житомирського і Овруцького.

Хіротонію здійснювали: митрополит Львівський і Тернопільський Миколай (Юрик), архієпископ Сімферопольський і Кримський Леонтій (Гудимов), єпископи: Мукачівський і Ужгородський Сава (Бабинець), Кіровоградський і Миколаївський Севастіан (Пилипчук). 4 листопада 1989 року Священний Синод Російської Православної Церкви позбавив владику Іоана монашеського і єпископського сану[2].

УАПЦРедагувати

16 жовтня 1989 року єпископ Іоан Боднарчук виходить з підпорядкування Російської церкви.

22 жовтня 1989 року приєднується до УАПЦ і стає її першоієрархом. Під час першої архіпастирської Служби Божої закликав: «нарешті, усвідомити те, що пора вже самому стати господарем у своєму домі, без вказівок і керівництва зі сторони, а направду вільними, направду самостійними»

Висвятив перших єпископів нової УАПЦ:

Виконував головуючу роль у проведенні помісного Собору в червні 1990, який оформив правове становище національної Церкви.

З червня 1990 — блаженніший митрополит Львівський і Галицький, місцеблюститель Київського Патріаршого Престолу.

18 листопада 1990 року патріархом УАПЦ було інтронізовано митрополита Мстислава (Скрипника), котрому під час Божественної літургії у Софійському соборі м. Києва Іоан (Боднарчук) надів патріарший кукіль.

29 лютого 1992 Іоан (Боднарчук) заборонив в богослужінні Володимира Ярему, який підбурював до бунту Львівське братство і духовенство.

29 квітня 1992 в Києві відбувся Синод єпископів УАПЦ на чолі з патріархом Мстиславом, який прийняв рішення щодо виключення митрополита Іоана (Боднарчука) зі складу єпископату УАПЦ.

Таке рішення стало фатальним для подальшої долі УАПЦ, бо митрополит Іоан був незамінним харизматичним лідером та мав велику повагу серед духовенства УАПЦ.

УПЦ-КПРедагувати

Митрополит Іоан подав прохання про повернення в Московську Патріархію. Проте незабаром відмовився від своїх намірів і перейшов в Українську Православну Церкву — Київський Патріархат (УПЦ-КП) і був призначений митрополитом Дрогобицьким і Самбірським, а потім — Луцьким і Волинським.

Був явним кандидатом на патріарший престол. 9 листопада 1994 загинув у ДТП за нез'ясованих обставин. Похований поблизу церкви св. Іоана Богослова на малій батьківщині в селі Іване-Пусте Борщівського району Тернопільської області.

Фільм про митрополитаРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  Трейлер до фільму // Помісна Церква, 23 лист. 2014 р. на YouTube

Документальний фільм про митрополита Іоана (Боднарчука) «Святитель і патріот» створено 2014 року відеостудією «PROFI» на замовлення Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Прем'єра відбулася 28 листопада в Тернополі.[3]

Автор фільму, сценарій — Олена Брода, диктор — Ігор Сачко, оператори, монтаж та звукове оформлення — Олег Нищота, Максим Кирилів, графіка — Максим Кирилів, Володимир Бойко. Запис звуку здійснено на студії Сергія Степаніва.

ПриміткиРедагувати

  1. Митрополит Іоан (Боднарчук) і третє відродження УАПЦ та проголошення Київського Патріархату / М.(протоієрей) Цап // Волинський благовісник. — 2013. — № 1. — С. 221—232. — Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua
  2. Ukraine, Православіє в Україні / Православие в Украине / Orthodoxy in. "Ієрархія" ряджених. arhiv2.orthodoxy.org.ua. Процитовано 2018-10-02. 
  3. Фільм про українського святителя, патріота та вояка УПА презентують у Тернополі // Телекомпанія TV-4, 24 лист. 2014 р. на YouTube

ДжерелаРедагувати