Мамай (темник)

державний діяч Золотої Орди
(Перенаправлено з Мамай Кіят)

Мама́й (повне ім'я за традиціями Золотої орди — Мамай Алаш Кият; 1335, Солхат[2] — 1380, Кафа) — військовий діяч з великим бойовим досвідом, який опікувався Золотою Ордою з 1359 року,[3] татарський темник з половецького роду, пращур українського шляхетського роду Глинських. Також згідно з деякими джерелами його називали Еллінським царем.[4]

Мамай
Mamai.jpg
темник
1362[1] — 1380
 
Народження: 1335(1335)
Солхат
Смерть: 1380(1380)
Шейх-Мамай
Поховання: Айвазовське
Рід: Кият
Батько: Алібек (Алаш, Алиш)
Шлюб: Tulunbegd
Діти: Мансур Кият

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Захопив владу у столиці Золотої Орди після вбивства хана Хизра в 1361 році. При ньому в Орді змінилось декілька ханів: Абдуллах, Магомет-Султан, Тулунбек та інших, при яких він виступав у ролі радника, після чого він сам себе проголосив ханом, що офіційно не визнали — адже згідно з традицією ханів Золотої Орди, тільки чингізид (нащадок Чингісхана) міг носити титул хана. Таким чином, з точки зору правлячих еліт Східної Європи він виглядав як заколотник, повстанець проти законних порядків управління і престолонаслідування, що за поняттями царства Ординського того часу як і багато інших злочинів проти держави і суспільства каралось переважно смертю. Таким чином, зважитись на цей крок міг далеко не кожен, адже відступати було нікуди. Тому у Мамаї одні бачать людину з великим бажанням влади на зразок Наполеона, в той час як інші — народного заступника за інтереси простих степовиків Подніпров'я і всіх степів сходу Європи.

Поховали його в селі Шейх-Мамай біля міста Кафа у Криму. Могилу (курган) знайшов відомий художник Іван Айвазовський, що займався археологією.

Ранні рокиРедагувати

Землі Північного Причорномор'я, Приазов'я і Криму здавна належали роду Кият. Прадід Мамая, Тулук-Тимур, був першим відомим правителем Криму з цього роду. Алібек (Алиш, Алаш), батько Мамая, був правителем Солхата у 1356 році. У цей час молодий Мамай став сановником при дворі хана Джанібека[5]. У 1359 році наступний хан — Бердібек призначив його на посаду беклярбека — найвищу в Золотій Орді після ханської[6]. Після загибелі цього хана розпочалась Велика Зам'ятня. Частину вірних Бердібеку емірів вирізали, з іншими почалась війна. Темник Мамай, один з цих емірів, захопив владу в улусі беглербега[7] і вивів свої війська в Північне Причорномор'я.[8]

Відносини з князівством ЛитовськимРедагувати

Після кількох невдалих спроб призначити зручного хана або захопити престол, Мамай підняв на повстання народи Подніпров'я. В кінці серпня 1362 року князь литовський Ольгерд і кримський емір Мамай уклали між собою військово-політичний союз, спрямований проти представників легітимної династії Джучидів.[9] Саме тоді Орда Мамая захопила Азов. Після встановлення контролю над південною частиною Золотої Орди, Мамай з усіма своїми силами рушив у Нижнє Поволжя, де знову втрутився в боротьбу за ординську столицю, а військо Ольгерда попрямувало на Поділля через відгалуження Муравського шляху, що вели до колишніх зручних переправ через Дніпро біля Черкас і Канева. В урочищі Сині Води[10] відбулася битва з ордами монголо-татарських правителів.[11] Одним з наслідком тих походів було переселення войовничих на той час караїмів на північ. Вони ввійшли в охорону великих литовських князів. А після того, як хани Хаджибей з осідком у районі теперішньої Одеси, Кутлубуга із Криму та придніпровський Дмитро загинули, князь Мамай утвердив свою владу у Сараї[12] та розташувався у місті Замик, в гирлі річки Конка,[13] який був столицею Орди хана Дмитра.[14]

Боротьба з Золотою Ордою та МосквоюРедагувати

Після вбивства Бердібека ханом Кульпою в 1359 році Мамай оголосив йому війну. У 1360 році на трон вступив Науруз. Невдовзі з ним розправився Хизра. Після того, як в Синій Орді вбили намісника Тенгіз-Буга кията, влада киятів була скинута. Мамай з вірними йому військами повернувся до Криму. У серпні 1361 року він проголосив ханом свого ставленика Абдуллу. Через рік Мамай і Абдаллах захопили Сарай. Їм вдалось протриматись у столиці Золотої Орди до 1363 року, згодом сарайським ханом став Мюрид. У 1367 році після вбивства хана Азіз-шейха знову золотоординським правителем став Абдуллах. У червні 1370 року, після смерті Абдуллаха, ханом Золотої Орди став 10-літній Булак при регентстві Тулунбек-ханум.

У 1375 році трон захопив Каганбек. За його наказом московські та нижньогородські війська завоювали Булгар, в результаті Мамай і Булак втратили Середнє Поволжя.

2 серпня 1377 року на річці П'яна Мамаєва Орда розгромила нижньогородські війська.

11 серпня 1378 року в битві на річці Вожа військо Мамая на чолі з воєводою Бегичем поступилось московським військам. Після цього Мамай здійснив каральний рейд в Рязанське князівство, захопив і спустошив Переяславль-Рязанський.[15]

У 1380 році Мамай уклав договір із литовським князем Ягайлом. У цей час престол в Сараї зайняв Тохтамиш, який протягом року навів в Орді жорсткий порядок і повелів князю Дмитру терміново відправити йому на допомогу московську дружину,[16] а сам вирушив йому назустріч. З іншого боку рухалися на з'єднання один з одним союзники Мамай і Великий князь Литовський Ягайло. 8 вересня 1380 року на Куликовому полі зустрілись цар Мамай і московський князь Дмитро. Сподіваючись розбити московські війська поодинці, він почав ар'єргардні сутички з Дмитром. Як тільки Мамай дізнався про стрімке наближення Тохтамиша, щоб не опинитися в оточенні, повернув і пішов у степ на зустріч йому, де вже наприкінці вересня 1380 року вони зустрілись.[17] Тим часом князь Литовський Ягайло, який був союзником Мамая, але не встиг з'єднатися з ним, сам розгромив Дмитра, захопив московські обози, причому не залишив жодного пораненого.[18]

ГенеалогіяРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Таємниці ХІV століття (укр.). aistor.do.am. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 27 квітня 2009. 
  2. ТЕМНИК МАМАЙ (укр.). museum-of-money.org. Архів оригіналу за 17 лютого 2014. Процитовано 28 жовтня 2010. 
  3. Старий Крим: в долі темника Мамая (рос.). [1]. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 2002. 
  4. КУЛИКОВСЬКА БИТВА: КИЯТ МАМАЙ ПРОТИ МОСКОВСЬКО-ТАТАРСЬКИХ ОРД (укр.). golos.com.ua. Архів оригіналу за 18 лютого 2014. Процитовано 3 листопада 2011. 
  5. Хронологія роду Каят (англ.). www.podgorski.com. Архів оригіналу за 17 лютого 2014. Процитовано 2010. 
  6. Правда про Мамая (рос.). www.balto-slavica.com/. Архів оригіналу за 17 лютого 2014. Процитовано 9 листопада 2010. 
  7. Ісламська революція і зміна домінанти (рос.). /tochka.gerodot.ru/. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 12 червня 2012. 
  8. Монгольська епоха (рос.). kozhinov.voskres.ru. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 2001. 
  9. Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях (укр.). history.org.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 28 жовтня 2003. 
  10. Синьоводська битва: міфи та реалiї (укр.). www.day.kiev.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 14 вересня 2012. 
  11. Удар по Сходу (укр.). tyzhden.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 31 жовтня 2008. 
  12. Синьоводська битва 1362 р. і зміни у грошовому обігу Південної Русі-України (укр.). history.org.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 2005. 
  13. МАМАЙ. ЧОТИРИ БИТВИ (укр.). www.vechirka.uafor.net. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 8 квітня 2004. 
  14. Таємниці ХІV століття: місток від Мамая до Січі (укр.). museum-ukraine.org.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 28 квітня 2009. 
  15. Мамай (рос.). www.litmir.net. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 2003. 
  16. Країна Моксель, або Московія. Книга 1 (укр.). www.librius.net. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 2009. 
  17. Куликовська битва, якої не було. Головний міф Московії (укр.). poltava-kray.do.am. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 1 серпня 2001. 
  18. Гумільов Л. Н. Від Русі до Росії (рос.). gumilevica.kulichki.net. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 2008. 
  19. «Чернець Мамая як побив» // Енеїда. IV:40.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати