Відкрити головне меню

Олександр Глинський

(Перенаправлено з Глинський Олександр)

Олександр, князь Глинський, також Лекса (пом. після 1399)  — хрещений ординець, український козак і хан русинів-степовиків і хрещених татар-ординців Подніпров'я, судячи з непрямих джерел, разом з батьком Мансуром (сином ординського теника Мамая) був засновником і єдиним спадкоємцем князівства Глинського з центром у містечку Глинськ (нині у Сумській області України) на кордоні між Великим Князівством Литовським, Великим Князівством Московським і степовими володіннями Орди, яке увійшло на правах удільного князівства до складу великого князівства Литовського, а також родоначальником відомого роду хрещених татар-ординців, згодом русинів і козаків-українців князів Глинських, представницею якого є, зокрема, Олена Глинська, мати російського царя Івана Грозного.

Олександр Глинський
Помер 1399
Рід Глинський (герб)
Діти Глинський Іван Олександрович

У пізніших непрямих джерелах згадується під різними іменами — Олександр, Алекса, Алескей, Альоша, Лекса, Лексада, Лесхард, Олекса, Олесько — з достовірних прижиттєвих джерел невідомий.

Дід Олександра — ординський темник, князь Мамай, розбитий великим князем Дмитром Донським, ймовірна прабабуся (дружина Мамая) — дочка хана Бердібека. Таким чином Олександр, ймовірно, був нащадком засновника монгольської імперії Чингізхана по жіночій лінії.

Син князя Олександра — Іван Олександрович, князь Глинський (ок.1375 — 1425 рр.) Одружений з Анастасією Острозькою, дочкою родоначальника князів Острозьких, князя Данила Васильовича.

Судячи з джерел, під час боротьби за владу у Великому князівстві Литовсько-Руському Свидригайла із пропольським претендентом Сигізмундом Кейстутовичом, хан Едигей розорив Українські землі, розграбував і спалив церкви, зокрема, околиці Києва і Печерську Лавру. Проти орди Едигея встояв лише київський замок. Чернігів в цей час тільки почав облаштовуватися, також як і Глинськ, який вже існував і належав князю Лексі.

Джерела та літератураРедагувати

  • Шенников А. А. Княжество потомков Мамая: (К проблеме «запустения» юго-восточной Руси в XIV−XV вв.). — Л., 1981. — С. 20−22. — Депонировано в ИНИОН АН СССР 15.04.81. № 7380.
  • Маркевич Н. А. История Малой России − в 5-и тт.. — М.: В типографии Августа Семена, при Императорской Медико-Хирургической Академии, 1842−1843.