Лі-2

радянський військово-транспортний літак періоду Другої світової війни

Лі-2 (за кодифікацією НАТО: Cab — «Таксі») — багатоцільовий військово-транспортний літак, виробництво якого було почате в 1942 році у Ташкенті на базі пасажирського літака ПС-84, створеного, в свою чергу, на базі ліцензійного виробництва американського Douglas DC-3[2]. Призначений для посадкового та парашутного десантування особового складу повітряно-десантних військ СРСР і різноманітних військових вантажів, а також для перевезення поранених й великогабаритних вантажів.

Лі-2
Douglas DC-3
Призначення: Багатоцільовий літак
Прийнятий на озброєння: 1940[1]
Розробник: ГАЗ, Ташкентське авіаційне виробниче об'єднання ім. В. П. Чкалова, Комсомольськ-на-Амурі авіаційне виробниче об'єднання імені Ю. Гагаріна і Казанське авіаційне виробниче об'єднання імені С.П. Горбунова
Всього збудовано: 4937
Конструктор: Boris Lisunovd і Мясіщєв Володимир Михайлович
Крейсерська швидкість: 290 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 320 км/год
Дальність польоту: 2560 км
Бойова стеля: 7350 м
Довжина: 19,66 м
Висота: 5,16 м
Розмах крила: 29,98 м
Площа крила: 91,7 м²
Споряджений: 7700 кг
Двигуни: Два М-62ИР
Тяга (потужність): 2х1000 кс.

Лі-2 у Вікісховищі
Лі-2
Літак Лі-2

Історія створення ред.

В середині 30-их років американська компанія Douglas сконструювала революційний транспортний літак Douglas DC-3. Літак мав високі льотні характеристики і велику місткість, що дозволило йому успішно продаватись не тільки в США, а і за кордоном. Окрім безпосереднього імпорту деякі країни купили ліцензію на виготовлення літака, серед останніх був і Радянський Союз. Випуск перших ліцензійних DC-3, які отримали позначення ПС-84 (Пасажирський літак, рос. пассажирский самолёт) почався на заводі № 84 ще в 1939 році в Хімках.

Після початку німецько-радянської війни завод був евакуйований в Ташкент, а літаки отримали нове позначення Лі-2 (на честь В. П. Лісунова, який впроваджував літак в виробництво). Також почався випуск воєнної модифікації Лі-2ВВ (Воєнний Варіант, рос. Военный Вариант), який використовувався як транспорний літак і бомбардувальник. Випуск літаків продовжувався до 1952 року і склав 4937 літаки в усіх модифікаціях.

Військовий варіант, як і цивільний, оснащувався двигунами М-62ІР (ліцензійним варіантом американського Wright Cyclone) потужністю 1000 к.с. (декілька літаків також мали двигуни М-88 потужністю 1100 к.с.). Захисне озброєння складалось з чотирьох 7,62-мм кулеметів ШКАС в носовій установці, верхній турелі і по боках літака. Пізніше в верхній турелі почали використовувати 12,7-мм кулемет УБТ. Максимальна маса бомбового навантаження складала 2000 кг, нормальна — 1000 (4 × 250 кг бомби на зовнішній підвісці)[3]

Історія використання ред.

ВПС СРСР ред.

Спочатку літаки Лі-2 використовувались тільки як транспортні. В квітні 1942 була сформована 1-а авіатранспортна дивізія (101-й і 102-й полки), яка ввійшла в склад новоствореної авіації далекої дії (АДД). Через брак бомбардувальників деякі Лі-2 були модифіковані в польових умовах для бомбометання. Трохи пізніше на озброєння прибули вже заводські бомбардувальні Лі-2ВВ. До середини 1942 року бомбардувальних Лі-2 було вже 180 машин, і почалось переобладнання інших частин які літали на ТБ-3. До 1944 року в АДД вже було 5 дивізій (10 полків) з Лі-2ВВ.

Лі-2 використовувався для багатьох задач — транспортні перевезення, постачання припасів партизанам, десантування піхоти і перетягування планерів. Проте більшість операцій проводилась вночі, оскільки літак був повільним. Здебільшого нічне використання навіть впливало на планування операцій: коли в вересні 1943 року мала здійснюватись велика повітряно-десантна операція на Букринському плацдармі, висадку було вирішено проводити вночі, оскільки більшість екіпажів Лі-2 не мали достатнього досвіду польотів вдень.

Як бомбардувальник Лі-2 використовувався теж тільки вночі, цілями були комунікації і аеродроми в тилу противника. В цій ролі Лі-2 використовувались в усіх великих битвах 1942-45 років. Окрім дій проти військових об'єктів, Лі-2 також залучались до нальотів на міста. В лютому 1944 року вони здійснили масовані нальоти на Гельсінкі, Оулу, Котку і Турку, а в вересні — на Будапешт, Дебрецен і Сегед. Єдиний денний бомбардувальний наліт відбувся 7 квітня 1945 року — коли Лі-2 бомбили Кенігсберг.

10 травня 1945 року в складі 18-ї повітряної армії (АДД) було 593 Лі-2, що складало найбільшу кількість літаків за типом. Три дивізії було перекинуто на Далекий схід для участі в радянсько-японській війні, але там вони використовувались тільки як транспортні. В 1946 році всі Лі-2 дальньої авіації було передано в десантно-транспортні частини.[3]

Цивільне використання ред.

Один Лі-2 входив до складу експедиції Північ-2 і 23 квітня 1948 року здійснив першу в історії посадку на Північному полюсі.[4]

Використовувався в країнах ред.

 
Експозиція музею. Мінськ, Білорусь

Військові ред.

  Болгарія
Військово-повітряні сили Болгарії
  Чехословаччина
Повітряні сили Чехословаччини
  КНР
Військово-повітряні сили КНР
  Угорщина
Повітряні сили Угорщини
  Мадагаскар
  Монголія
Авіація Монгольської народної армії
  Північна Корея
Військово-повітряні сили КНДР
  Демократична Республіка В'єтнам
В'єтнамські народні повітряні сили
  Польща
Повітряні сили Польщі
  Румунія
Військово-повітряні сили Румунії
  СРСР
Військово-повітряні сили СРСР
  Сирія
Військово-повітряні сили Сирії
  Югославія
ВПС СФР Югославії
  • 1-й полк авіаційного транспорту (1945—1948)
  • 119-й полк авіаційного транспорту (1948—1959, Лі-3 1970)

Цивільні ред.

  КНР
Китайська національна авіаційна компанія
  Чехословаччина
Чехословацькі авіалінії
  Угорщина
Малєв Угорські авіалінії
  Північна Корея
Державна національна авіакомпанія КНДР
  Польща
Польська авіакомпанія LOT
  Румунія
Румунська авіакомпанія TAROM
  СРСР
Аерофлот

Льотно-технічні характеристики ред.

 
Лі-2 Лі-2ВВ
Довжина 19,66 м
Висота 5,16 м
Розмах крил 29,98 м
Площа крил 91,7 м²
Маса пустого 7700 кг
спорядженого 10 500 кг
Двигуни 2 × М-62ІР
Потужність 2 × 1000 к. с.
Максимальна швидкість 320 км/год 300 км/год
Крейсерська швидкість 290 км/год
Дальність польоту 2560 км 2350 км
Практична стеля 10 500 м 10 500 м

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. https://russianplanes.net/regsearch/?search=%D0%9F%D0%A1-84
  2. На жаргоні — Дуглас-Дакота
  3. а б Харук, 2012, с. 202-204.
  4. Pala, Christopher (2002). The Oddest Place on Earth: Rediscovering the North Pole. Lincoln, Nebraska: iUniverse. с. 227—235, 274. ISBN 978-0595214549. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

Література ред.

  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Посилання ред.