Лі-2
Лі-2 (за кодифікацією НАТО: Cab — «Таксі») — багатоцільовий військово-транспортний літак, виробництво якого було почате в 1942 році у Ташкенті на базі пасажирського літака ПС-84, створеного, в свою чергу, на базі ліцензійного виробництва американського Douglas DC-3[2]. Призначений для посадкового та парашутного десантування особового складу повітряно-десантних військ СРСР і різноманітних військових вантажів, а також для перевезення поранених й великогабаритних вантажів.
| Лі-2 | |
|---|---|
.jpg) | |
| Douglas DC-3 | |
| Призначення: | Багатоцільовий літак |
| Прийнятий на озброєння: | 1940[1] |
| Розробник: | ГАЗ, Ташкентське авіаційне виробниче об'єднання ім. В. П. Чкалова, Комсомольськ-на-Амурі авіаційне виробниче об'єднання імені Ю. Гагаріна і Казанське авіаційне виробниче об'єднання імені С.П. Горбунова |
| Всього збудовано: | 4937 |
| Конструктор: | Boris Lisunovd і Мясіщєв Володимир Михайлович |
| Крейсерська швидкість: | 290 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 320 км/год |
| Дальність польоту: | 2560 км |
| Бойова стеля: | 7350 м |
| Довжина: | 19,66 м |
| Висота: | 5,16 м |
| Розмах крила: | 29,98 м |
| Площа крила: | 91,7 м² |
| Споряджений: | 7700 кг |
| Двигуни: | Два М-62ИР |
| Тяга (потужність): | 2х1000 кс. |
|
| |
Лі-2 у Вікісховищі | |
Історія створення ред.
В середині 30-их років американська компанія Douglas сконструювала революційний транспортний літак Douglas DC-3. Літак мав високі льотні характеристики і велику місткість, що дозволило йому успішно продаватись не тільки в США, а і за кордоном. Окрім безпосереднього імпорту деякі країни купили ліцензію на виготовлення літака, серед останніх був і Радянський Союз. Випуск перших ліцензійних DC-3, які отримали позначення ПС-84 (Пасажирський літак, рос. пассажирский самолёт) почався на заводі № 84 ще в 1939 році в Хімках.
Після початку німецько-радянської війни завод був евакуйований в Ташкент, а літаки отримали нове позначення Лі-2 (на честь В. П. Лісунова, який впроваджував літак в виробництво). Також почався випуск воєнної модифікації Лі-2ВВ (Воєнний Варіант, рос. Военный Вариант), який використовувався як транспорний літак і бомбардувальник. Випуск літаків продовжувався до 1952 року і склав 4937 літаки в усіх модифікаціях.
Військовий варіант, як і цивільний, оснащувався двигунами М-62ІР (ліцензійним варіантом американського Wright Cyclone) потужністю 1000 к.с. (декілька літаків також мали двигуни М-88 потужністю 1100 к.с.). Захисне озброєння складалось з чотирьох 7,62-мм кулеметів ШКАС в носовій установці, верхній турелі і по боках літака. Пізніше в верхній турелі почали використовувати 12,7-мм кулемет УБТ. Максимальна маса бомбового навантаження складала 2000 кг, нормальна — 1000 (4 × 250 кг бомби на зовнішній підвісці)[3]
Історія використання ред.
ВПС СРСР ред.
Спочатку літаки Лі-2 використовувались тільки як транспортні. В квітні 1942 була сформована 1-а авіатранспортна дивізія (101-й і 102-й полки), яка ввійшла в склад новоствореної авіації далекої дії (АДД). Через брак бомбардувальників деякі Лі-2 були модифіковані в польових умовах для бомбометання. Трохи пізніше на озброєння прибули вже заводські бомбардувальні Лі-2ВВ. До середини 1942 року бомбардувальних Лі-2 було вже 180 машин, і почалось переобладнання інших частин які літали на ТБ-3. До 1944 року в АДД вже було 5 дивізій (10 полків) з Лі-2ВВ.
Лі-2 використовувався для багатьох задач — транспортні перевезення, постачання припасів партизанам, десантування піхоти і перетягування планерів. Проте більшість операцій проводилась вночі, оскільки літак був повільним. Здебільшого нічне використання навіть впливало на планування операцій: коли в вересні 1943 року мала здійснюватись велика повітряно-десантна операція на Букринському плацдармі, висадку було вирішено проводити вночі, оскільки більшість екіпажів Лі-2 не мали достатнього досвіду польотів вдень.
Як бомбардувальник Лі-2 використовувався теж тільки вночі, цілями були комунікації і аеродроми в тилу противника. В цій ролі Лі-2 використовувались в усіх великих битвах 1942-45 років. Окрім дій проти військових об'єктів, Лі-2 також залучались до нальотів на міста. В лютому 1944 року вони здійснили масовані нальоти на Гельсінкі, Оулу, Котку і Турку, а в вересні — на Будапешт, Дебрецен і Сегед. Єдиний денний бомбардувальний наліт відбувся 7 квітня 1945 року — коли Лі-2 бомбили Кенігсберг.
10 травня 1945 року в складі 18-ї повітряної армії (АДД) було 593 Лі-2, що складало найбільшу кількість літаків за типом. Три дивізії було перекинуто на Далекий схід для участі в радянсько-японській війні, але там вони використовувались тільки як транспортні. В 1946 році всі Лі-2 дальньої авіації було передано в десантно-транспортні частини.[3]
Цивільне використання ред.
Один Лі-2 входив до складу експедиції Північ-2 і 23 квітня 1948 року здійснив першу в історії посадку на Північному полюсі.[4]
Використовувався в країнах ред.
Військові ред.
Болгарія- Військово-повітряні сили Болгарії
Чехословаччина- Повітряні сили Чехословаччини
КНР- Військово-повітряні сили КНР
Угорщина- Повітряні сили Угорщини
Мадагаскар
Монголія- Авіація Монгольської народної армії
Північна Корея- Військово-повітряні сили КНДР
Демократична Республіка В'єтнам- В'єтнамські народні повітряні сили
Польща- Повітряні сили Польщі
Румунія- Військово-повітряні сили Румунії
СРСР- Військово-повітряні сили СРСР
Сирія- Військово-повітряні сили Сирії
Югославія- ВПС СФР Югославії
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- 1-й полк авіаційного транспорту (1945—1948)
- 119-й полк авіаційного транспорту (1948—1959, Лі-3 1970)
Цивільні ред.
- КНР
- Китайська національна авіаційна компанія
- Чехословаччина
- Чехословацькі авіалінії
- Угорщина
- Малєв Угорські авіалінії
- Північна Корея
- Державна національна авіакомпанія КНДР
- Польща
- Польська авіакомпанія LOT
- Румунія
- Румунська авіакомпанія TAROM
- СРСР
- Аерофлот
Льотно-технічні характеристики ред.
| Лі-2 | Лі-2ВВ | ||
|---|---|---|---|
| Довжина | 19,66 м | ||
| Висота | 5,16 м | ||
| Розмах крил | 29,98 м | ||
| Площа крил | 91,7 м² | ||
| Маса | пустого | 7700 кг | |
| спорядженого | 10 500 кг | ||
| Двигуни | 2 × М-62ІР | ||
| Потужність | 2 × 1000 к. с. | ||
| Максимальна швидкість | 320 км/год | 300 км/год | |
| Крейсерська швидкість | 290 км/год | ||
| Дальність польоту | 2560 км | 2350 км | |
| Практична стеля | 10 500 м | 10 500 м | |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ https://russianplanes.net/regsearch/?search=%D0%9F%D0%A1-84
- ↑ На жаргоні — Дуглас-Дакота
- ↑ а б Харук, 2012, с. 202-204.
- ↑ Pala, Christopher (2002). The Oddest Place on Earth: Rediscovering the North Pole. Lincoln, Nebraska: iUniverse. с. 227—235, 274. ISBN 978-0595214549. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
Література ред.
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лі-2 |
- 40 фотографій Лі-2 з Музею в Моніно [Архівовано 29 квітня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Лі-2 [Архівовано 26 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Лі-2 (середній транспортний літак) [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Середній транспортний літак Лісунов [Архівовано 4 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)