Відкрити головне меню

Ківа Пили́п Дени́сович (нар. 1 (14) листопада 1910(19101114) — пом. 2 березня 1992) — Герой Радянського Союзу, в часи Другої Світової війни — командир 26-го ударно-штурмового батальйону 3-го ударно-штурмового полку 53-ї армії 2-го Українського фронту, старший лейтенант.

Пилип Денисович Ківа
Ківа Пилип Денисович.jpg
Народження 1 (14) листопада 1910(1910-11-14)
Яцинова Слобідка Полтавського повіту
Смерть 2 березня 1992(1992-03-02) (81 рік)
Полтава
Поховання Полтава
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Рід військ піхота
Роки служби 1932-1934, 1941-1945
Партія КПРС
Звання старший лейтенант
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

БіографіяРедагувати

Народився 1 (за новим стилем 14) листопада 1910 року в селі Яцинова Слобідка нині Полтавського району Полтавської області в селянській родині. Навчався в Дібрівській неповній середній школі. У 1927 році закінчив Полтавську ветеринарно-фельдшерську школу. Працював фельдшером у колгоспі «Зоря комунізму». У 1932 році був призваний до армії. Після закінчення військової служби працював слюсарем на Полтавському паровозоремонтному заводі.

У 1940 році закінчив Курси удосконалення командного складу запасу Київського особливого військового округу. Вдруге в Червону армію призваний у червні 1941 року. Закінчив фронтові курси молодших лейтенантів. Воював на Західному, Степовому і 2-му Українському фронтах.

У червні 1941 року Пилип Ківа був призначений командиром транспортної роти 712-го стрілецького полку 132-ї стрілецької дивізії. Підрозділ, яким він командував, відзначився під час оборони Могильова, Кричева, в боях під Москвою. Літом 1943 року Пилип Денисович Ківа призначений командиром батальйону 1134-го стрілецького полку 338-ї стрілецької дивізії. У січні 1944 року старший лейтенант Ківа — командир 26-го ударно-штурмового батальйону 3-го ударно-штурмового полку 53-ї армії. У складі військ 2-го Українського фронту батальйон брав участь у боях за визволення Умані, Котовська, Бухареста, Плоєшті. Полк в числі перших вийшов на кордон з Угорщиною.

У серпні 1944 року старший лейтенант Пилип Ківа вміло організував дії батальйону при ліквідації оточеного угруповання противника в районі міста Васлуй в Румунії. У боях на території Угорщини його батальйон брав участь у звільненні декількох населених пунктів. У ніч на 7 листопада 1944 року батальйон П. Д. Ківи форсував річку Тиса. Відбиваючи контратаки противника, батальйон забезпечив форсування річки іншим підрозділам полку. Зосередившись на західному березі річки, батальйон з боєм форсував притоку Тиси — Клейн-Тису, штурмом оволодів важливим рубежем оборони противника населеним пунктом Поросло та залізничною станцією Мезетаркань. 9 листопада батальйон Ківи у взаємодії з 20-м і 30-м батальйонами оточили і захопили у полон артилерійський полк противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм, старшому лейтенанту Ківі Пилипу Денисовичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка.

 
Герой Радянського Союзу Ківа. П. Д. (праворуч) на церемонії передачі естафети олімпійського вогню Олімпіади-80 в Полтаві

День Перемоги капітан Ківа зустрів під Братиславою у Чехословаччині.

Після закінчення війни Пилип Денісович Ківа звільнений в запас. У 1948 році закінчив міжобласну дворічну партійну школу у Львові. Працював заступником голови Полтавського міськвиконкому, інструктором Залізничного райкому партії Львова, заступником голови Яготинського райвиконкому Київської області, директором навчально-виробничого комбінату в Полтаві.

На пенсії з 1963 року. Жив у Полтаві. Брав активну участь в роботі з військово-патріотичного виховання молоді. Помер 2 березня 1992 року. Похований на Центральному кладовищі Полтави.

Вшанування пам'ятіРедагувати

Почесний громадянин міста Баттонья в Угорщині. Ім'я Героя присвоєно населеному пункту Тиса в Румунії.

В Полтаві ім'я Героя висічене на постаменті пам'ятника загиблим залізничникам на території тепловозоремонтного заводу.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати