Кріт європейський

вид ссавців

Кріт європейський, або кріт звичайний (Talpa europaea) — комахоїдний ссавець роду кротів родини кротових (Talpidae) ряду комахоїдних (Insectivora).

Кріт європейський
Період існування: 0.8–0 млн р. т.
тібаннаш час
Talpa europaea MHNT.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Комахоїдні (Eulipotyphla)
Родина: Кротові (Talpidae)
Рід: Кріт (Talpa)
Вид:
Кріт європейський (T. europaea)
Біноміальна назва
Talpa europaea
Linnaeus, 1758
European Mole area.png
Поширення виду

Зовнішній виглядРедагувати

Кріт європейський має подовжене циліндричне тіло, вкрите чорним оксамитовим хутром. Довжина тіла складає 12—16,5 см, хвіст — 2—4,8 см (рівна довжині голови); маса 70—119 г. Існує лише незначний статевий диморфізм — самці зазвичай трохи більші. Очі в крота крихітні, зі шпилькову головку, але помітні зовні, оскільки над очним яблуком є вузький проріз у шкірі завдовжки близько 0,5—1 мм (у більшості кротів, що мешкають на Кавказі, очі, проте, закриті шкірою). Зовнішнього вуха немає. Хутро оксамитове, росте вгору, а не вперед або назад, що допомагає кротові просуватися по підземному тунелю в будь-яку сторону. Забарвлення хутра матово-чорне, нижня частина тіла дещо світліша. У молодих кротів забарвлення темніше. Іноді зустрічається колірна аберація забарвлення: білі з палевим відтінком, сірі й коричневі кроти. Волосся хвоста виконує дотикову функцію, завдяки йому кріт може пересуватися в своїх тунелях задом наперед.

Волосяний покрив у крота короткий, м'який, і однаково легко лягає вперед і назад. Пересування по тісних тунелях приводять до його швидкого витирання, тому кріт линяє не 1—2, як більшість звірів, а 3 або 4 рази на рік. Найдовше хутро буває у кротів з кінця жовтня — в листопаді, після повного осіннього линяння. З квітня до червня спочатку у самиць, потім у самців, що перезимували, йде зміна зимового хутра на коротше весняне хутро, яке тримається до середини липня, коли у дорослих кротів починається літнє линяння. Наприкінці липня — на початку серпня вперше починають линяти молоді кроти. Літнє линяння майже без перерви переходить в осіннє, так що майже вся тепла пора року у кротів йде повна або часткова заміна волосяного покрову. Місця, де йде зміна волосся, виступають на тілі у вигляді чорних плям.

РозповсюдженняРедагувати

Європейський кріт поширений переважно в Європі, від Центральної Європи до Північного Кавказу та Західного Сибіру, доходячи на сході приблизно до злиття Іртиша і Обі. Північна межа ареалу проходить по середній тайзі, південна — по лісостепу.

Спосіб життя та живленняРедагувати

Європейський кріт типовий мешканець лісів і долин річок. Займає різноманітні місця проживання: узлісся лісів, луки, поля, сади, городи; звичайний у заплавах річок. По долинах річок кріт проникає на північ до середньої тайги, а на південь — до типових степів. На вододільних ділянках тайги і сухих степів зустрічається рідко, а в напівпустелях, пустелях, лісотундрах і тундрі не зустрічається зовсім. Уникає місць з високим рівнем ґрунтових вод, не любить піщаних ґрунтів.

 
Кротовини

Кріт риє землю, гвинтоподібно занурюючись в ґрунт і поперемінно відгортаючи ґрунт лапами. На відміну від гризунів кроти не можуть гризти землю різцями (див.: гризуни-землериї), тому живуть тільки в місцях з м'яким ґрунтом. Там, де ґрунт твердіший (наприклад, під лісовими стежинами), вони влаштовують спеціальні глибинні «підземні переходи», якими користуються й інші звірі. Кроти здатні перепливати невеликі річки — кротові віднорки, що обриваються у краю води, нерідко продовжуються на іншому березі. На поверхні землі кріт виявляється рідко; тут він незграбний, оскільки не може ступати, як більшість звірів, а пересувається повзучи. Слід крота, що вийшов на поверхню, є борозною з відбитками задніх лап на дні й передніх лап з боків.

Живиться кріт ґрунтовими безхребетними, серед яких переважають дощові черв'яки. У меншій кількості жуків-коваликів, вовчків, гусениць, багатоніжок, павуків. Кріт може з'їсти і дрібних хребетних (мишу, ящірку, жабу), якщо вони малорухливі. За один раз кріт з'їдає до 20—22 г дощових черв'яків; за добу — близько 50—60 г корму, що трохи менше за його вагу. Годується кріт кілька разів за добу, оскільки їжа перетравлюється в його організмі за 4—5 годин. Швидкість перетравлення їжі визначає добовий ритм активності крота. У проміжках між годуваннями кріт спить в гнізді, згорнувшись в клубок. Голодним кріт може залишатися не більше 12—24 годин, після чого вмирає. На зиму робить трофічні запаси, що зазвичай складаються з паралізованих дощових черв'яків, яким кріт прокушує голови. У кротових норах знаходили до декількох сотень нерухомих черв'яків. Склад зимової їжі крота не відрізняється від літньої, проте взимку його потреба в їжі знижується. У сплячку кроти не впадають.

Дорослі кроти агресивні, нападають на родичів, що потрапили на їх ділянку, і можуть загризти їх на смерть[джерело?]. Демонструють канібалізм. У той же час багато хижаків не їдять кротів через мускусний запах. Їх ворогами є лисиця звичайна, куниця, ласиця, хижі птахи (сови, канюки тощо); однак люди залишаються загрозою номер один для кротів. Кроти хворіють на туляремію, піроплазмоз; страждають від паразитичних черв'яків, бліх та кліщів. Тривалість їх життя — 4—5 років.

Система ходівРедагувати

 
Система підземних ходів європейського крота

Все життя кріт проводить у підземних норах, які прокладає в різних горизонтах ґрунту. Нори бувають двох типів: житлові й кормові. Житловими норами кріт переходить від гнізда на кормові ділянки або до водопою, деколи з одного біотопу до іншого; кормові нори є пастками, в які потрапляють безхребетні з суміжних ґрунтових шарів. За ніч кріт може вирити майже 50-метрову нору. Гніздова камера розташовується на глибині 1,5—2 м, зазвичай у захищеному місці — між коріннями дерев і чагарників, під пнем, купиною, камінням або під будівлею. З приповерхневими кормовими норами її сполучають похилі штреки. Кротові нори є системою багатоярусних галерей діаметром 5—5,5 см. Кормові нори в пухкому ґрунті розташовуються близько до поверхні — на глибині 2—5 см, йдуть горизонтально. Їх можна помітити зовні, оскільки при ритті кріт піднімає стелю нори у вигляді земляного валу. Викидів землі при цьому не буває. На відкритих ділянках, де ґрунт часто й глибоко просихає, нори проходять на глибині 10—50 см. Шар такої товщини кріт підняти не може, тому надлишок землі викидається на поверхню через тимчасові вертикальні відводи, утворюючи характерні купки — кротовини. Кротовина над системою пригніздових нір буває особливо великою, до 70—80 см.

Кроти активні цілий рік; взимку нерідко прокладають ходи під снігом, де скупчуються безхребетні, або в глибині ґрунту, нижче за рівень промерзання. У суворі малосніжні зими, коли земля промерзає глибше за пів метра, багато кротів гинуть з голоду. Несприятливі для них і засухи. Дорослі кроти як правило прив'язані до своїх ділянок і повертаються на них, бувши вигнаними або віднесеними на деяку відстань. Молоді звірі в період розселення віддаляються від материнської ділянки на відстань до 2 км.

Кротовий хід представляє для дощових черв'яків свого роду пастку з пахучою або тепловою приманкою. Черв'яків привертає запах кротового мускусу, до якого черв'яки проявляють позитивний хемотаксис, а також дещо підвищена температура повітря усередині ходу. Привабливістю кротових ходів для черв'яків користуються також землерийки, які часто забираються в них і поїдають черв'яків раніше господаря-крота. Підсніжними кротовими тунелями користуються інші звірі — землерийки, мишоподібні гризуни, інколи навіть ласки і горностаї.

РозмноженняРедагувати

Кроти паруються навесні: в березні — квітні. Вагітність триває 35—40 днів; сліпі, голі й безпорадні кротенята (від 3 до 9) вагою 2—3 г народжуються з кінця квітня до першої половини червня. Зазвичай на рік припадає один приплід; однак у 20—25 % дорослих самок може бути ще один — літній. За місяць кротенята досягають майже дорослого розміру. Підростаючи, вони стають забіякуватими й агресивними. Досягши одно-півторамісячного віку, молодняк покидає материнське гніздо й вдається до пошуків ділянок, не зайнятих іншими кротами.

Господарське значенняРедагувати

Кроти повсюдно численні й не належить до видів, які охороняються. Це один із небагатьох комахоїдних, який має значення як хутрова тварина. З XIX століття міцні, оксамитові кротові шкірки заготовлялися у великій кількості. Сьогодні через економічну нерентабельність кроти промислового значення майже не мають.

Кроти приносять користь, винищуючи шкідливих комах і змінюючи структуру ґрунту — розпушуючи його й збагачуючи органічними речовинами. Багаторічна рийна діяльність кротів приводить до поліпшення ґрунту; надлишок вологи по кротовинах стікає в нижчі ґрунтові горизонти. Одночасно кріт вважається шкідником городнього й садового господарства. Риючи свої нори, він ушкоджує коріння рослин, тим самим порушуючи їх нормальне живлення й часто приводячи до загибелі. Кроти також знищують корисних для ґрунту дощових черв'яків.

Борються з кротами найрізноманітнішими методами, зокрема за допомогою різких запахів (поміщаючи в кротовини нарізану цибулю, часник, ганчірки, змочені гасом, і т. д.) або звукових сигналів (вертушок, очеретин, ультразвукових пристроїв та ін.).

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати