Вікіпедія

Кошилівці

село у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області, Україна

Коши́лівці — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області.

село Кошилівці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Заліщицький район
Тер. громада Товстенська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61060370100015776 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Кошилівці 
Основні дані
Засноване 1428
Населення 618
Територія 19.540 км²
Густота населення 31.63 осіб/км²
Поштовий індекс 48612
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°52′13″ пн. ш. 25°34′45″ сх. д. / 48.87028° пн. ш. 25.57917° сх. д. / 48.87028; 25.57917
Водойми Джурин
Місцева влада
Адреса ради 48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, селище Товсте, вул. Українська, буд. 84
Карта
Кошилівці. Карта розташування: Україна
Кошилівці
Кошилівці
Кошилівці. Карта розташування: Тернопільська область
Кошилівці
Кошилівці
Мапа
Мапа

CMNS: Кошилівці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Географія

ред.

Розташоване на річці Джурин, в центрі району.

Археологічні відомості

ред.

Саме тут 1870 року були проведені перші археологічні розкопки на території Східної Галичини, які дали поштовх до вивчення трипільської культури в цих краях. Були знайдені сліди поселення часів трипільської культури і кераміка тієї епохи. Також розкопки проводили Раймунд Фрідріх Кайндль (1906), Карел Гадачек (1908-12), Леон Козловський та Ґ. Чайльд (1923).

Під час розкопок тут знайдено пам'ятки лінійно-стрічкової кераміки культури, трипільської культури і кулястих амфор культури. Найбільш відомим є поселення трипільської культури – Кошилівці-Обоз: 1998 до 120-річчя з часу його відкриття було проведено Міжнародну археологічну конференцію під патронатом М.Плав'юка. Серед знахідок – кам'яні та унікальні керамічні вироби (посуд і статуетки), а також залишки житлових і житлово-господарчих споруд.

Давньоруське поселення розміщене в урочищі “Стінка”. Давньоруський могильник з трупоспалювальним обрядом захоронення. [1]

Історія

ред.
 
Кошилівці на мапі Гійома Левассера де Боплана

Перша письмова згадка – 1428 р. (згідно польських джерел); за іншими даними — 1469 р.

Село Кошилівці серед сусідніх сіл згадується у грамоті 7 червня 1471 р.[2]

Було центром «Кошилівського ключа», який належав шляхтичам Язловецьким.[3]

Протягом 1579—1640 рр. Кошилівці мали статус міста, були центром староства.

За Австро-Угорщини діяла однокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі – двокласна двомовна.

На території села були два млини, дві олійні, цукроварня, цегельня, гуральня, каменоломні, копальні глини, підземні печери.

Діяли філії товариств “Просвіта” (у різні часи головами були Петро Галушка, Йосип Лесик, Григорій Максимів), “Луг”, “Сільський господар”, “Союз Українок”, “Рідна школа”, кооператива, гуртки: аматорський, хоровий, самоосвітній.

За переписом 1921 р., в селі було 177 дворів із населенням 1001 особа, на 1931 р. – 235 дворів (1046 осіб).

Після повернення радянської влади протягом 1944–1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі ув’язнено понад 20 осіб, виселено у Сибір 46 осіб; загинуло 23 борці ОУН і УПА. Відомі борці за свободу:

  • командир самооборонних кущових відділів Дмитро Гуцал (псевдо “Сава”; 1925–1946),
  • командири боївок Іван Михайлик (“Лев”; загинув 1947 р.) та Михайло Тихоліз (“Черняк”; 1927–1947),
  • підпільники Василь Тихоліз (1903 р. н.) і Василь Мельник (“Хмель”; 1927–1951), стрільці УПА: Петро Антонів (“Голуб”; 1912 р. н.), Василь (1922 р. н.) і Павло (“Беркут”; 1926–1946) Марчишини, Василь Приймак (1921 р. н.), Іван (1918 р. н.) та Павло ( “Чумак”; 1926 р. н.) Тихолізи.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Заліщицького району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району[5].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 617 99.84%
інші/не вказали 1 0.16%
Усього 618 100%

Релігія

ред.

Муровано-дерев'яна тричастна церква Успіння Богородиці з надбрамною дзвіницею, укріплена могутніми контрфорсами — чудовий зразок подільської оборонно-сакральної архітектури (1564 — дата встановлена за вмурованою кам'яною дошкою з відповідною цифрою).

Оборонна вежа (1564 р.), що піднімається над бабинцем, у 18 ст. була перебудована на дзвіницю. Тоді ж кам'яні склепіння були замінені дерев'яними верхами.

В огорожу храму вмуровані могильні хрести 18 ст. (так звані «козацькі»).

Відомі люди

ред.

Світлини

ред.
  •  
    Церква Успіння Богородиці
  •  
    Могильний хрест в огорожі церкви Успіння
  •  
    Церква Успіння Богородиці
  •  
    Дзвіниця церкви Успіння Богородиці
  •  
    Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни
  •  
    Церква Успіння Пресвятої Богородиці (2011, УГКЦ)
  •  
    Капличка
  •  
    Школа
  •  
    Статуя Божої Матері
  •  
    Пам'ятний хрест

Примітки

ред.
  1. ↑ Археологія та стародавня історія Заліщицького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
  2. ↑ Підтвердна грамота подільського земського судді Сигізмунда з Новосілець та підсудка Івана з Борисківців про запис червоногородським старостою Михайлом із Бучача 600 гривен привінка та 200 гривен дарунку до 600 гривен приданого своєї дружини Єлизавети, дочки жидачівського старости Юрші з Ходорівстава, та забезпечення всієї цієї суми на містечку Язлівці та селах Заліссі, Поморцях, Репеничах, Цвітовій, Суснівцях, Кошилівцях, Лузі, Берем’янах, Полівцях, Пацевому й Кривій Ланці. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  3. ↑ R. Żelewski. Jazłowiecki Hieronim h. Abdank // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1964. — Tom ХІ/1, zeszyt 48. — 160 s. — S. 121. (пол.)
  4. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кошилівці&oldid=45053914