Відкрити головне меню

Сердунич Любов Андріївна

українська поетеса, просвітниця, фольклористка, письменниця, журналістка, громадський діяч, радіоведуча, краєзнавиця.

Любов Андріївна Сердунич
Сердунич Любов Андріївна - Презентація в Тернополі - 16027377.jpg
Любов Сердунич, 2016
Народилася 28 січня 1959(1959-01-28) (60 років)
с. Теліжинці, Старосинявський район, Хмельницька область
Громадянство Україна Україна
Діяльність Українська письменниця, просвітниця, перекладач, краєзнавиця, громадський діяч, член НСЖУ
Мова творів українська
Премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Любов Андріївна Сердунич у Вікісховищі?

Любов Андріївна Сердунич (нар. 28 січня 1959, с. Теліжинці Старосинявського району Хмельницької області) — українська поетеса, просвітниця, фольклористка, письменниця, журналістка, громадський діяч, радіоведуча, краєзнавиця.

Зміст

РодинаРедагувати

Народилась у селянській родині українців.

ОсвітаРедагувати

Закінчила Теліжинецьку восьмирічну (1974) та Старосинявську середню школу (1976).

Вищу освіту здобула в Кам'янець-Подільському педагогічному інституті (1977–1982).

Трудова діяльністьРедагувати

Працювала вчителькою української мови та літератури в Щербанській 8-річній (1976–1980), Дашковецькій (1980–1985) та Старосинявській середніх школах району (1985–2002), журналістом у Старосинявській районній газеті «Колос» (1989–1999), позаштатним кореспондентом Хмельницької обласної газети «Подільські вісті». Від серпня 2009 до лютого 2013 року була автором і ведучою просвітницьких радіопрограм Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії «Поділля — Центр», зокрема: «До рідних витоків», «У нас є все своє», «Криниця. Культура мовлення». Довгий час на громадських засадах вела просвітницьку, краєзнавчу та літературну сторінки у передачах Старосинявського районного радіомовлення.

Громадська діяльністьРедагувати

Була депутатом Старосинявської селищної та Старосинявської районної рад (секретар постійної комісії з питань освіти, культури, соціального, транспортного забезпечення та духовного відродження району). Делегат Х з'їзду АДГУ, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка (19.06.2009), Всеукраїнського об'єднання ветеранів, делегат партійних з'їздів: Українського Народного Руху (9.06.2001), Української народної партії (8.12.2001), Народного Союзу «Наша Україна» (2005, 2008).

Волонтер. Захоплюється вишиванням.

2000 року Любов Сердунич стала членом Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України (2001; секретар районного осередку), а у жовтні 2018 року увійшла до Національної спілки письменників України.

Вона — член Хмельницької міської літературної спілки «Поділля» (2000), член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова районного об'єднання від 1997 р., член правління Хмельницького обласного об'єднання ВТ «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка).

Член Всеукраїнського об'єднання ветеранів (голова районного відділення від 2009 р., член Хмельницького обласного відділення ВОВ).

Засновниця і керівник Старосинявської районної літературної студії «Муза Надіквиння» (від 1993 року).

Організатор і голова Старосинявського районного літературного об'єднання «Джерелинка» (від 1998 року)[1]. Активна учасниця мітингів та акцій на різних рівнях у підтримку національно-патріотичних дій. Учасниця Помаранчевої революції (листопад — грудень 2004, м. Київ, м. Хмельницький, смт Стара Синява). Учасниця Революції гідності у Києві, Хмельницькому, смт Стара Синява (Хмельниччина).

Нагороджена пам'ятним знаком «Гвардія Революції» (номерний, серпень 2005).

Делегат ІV Всесвітнього форуму українців (серпень 2006, м. Київ).

9 березня 2014 першою в Україні презентувала поетичний збірник «Материнська молитва. Українки — героям Майдану» біля пам'ятника Тарасові Шевченку в Старій Синяві під час урочистостей з нагоди 200-ої річниці від дня народження поета.[2]

ТворчістьРедагувати

 
Любов Сердунич під час презентації «Поетичної топоніміки» в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці (17.02.2016)

Вірші почала писати у 12 років. Публікувалася в часописах: «Дивослово», «Українська культура», «Педагогічний вісник», «Радосинь», «Заповіт батьків», у газетах: «Колос», «Голос громади», «Подільські вісті», «Проскурів», «Літературна громада», «Високий замок», «Народне слово», «Демократична Рівненщина», «Порадниця», «Жива вода», «Хмельниччина», «Подільський кур'єр», «Майбуття», «Подільські новини», «Крок», «Пульсуючі джерела», «Я та місто», «Скрижалі» та інших. Вірші Любови Сердунич звучали в радіоетері смт Стара Синява, м. Хмельницький, м. Київ, м. Хмільник, м. Дніпропетровськ, м. Старокостянтинів та інших міст.

Письменницький доробок Любові Сердунич містить переважно поезію та прозу для дорослих і дітей, а також дослідницькі, етнографічні, краєзнавчі й публіцистичні праці та інші книжки. Перекладає з російської.

Твори Любови Сердунич увійшли до майже півсотні колективних збірників та альманахів, зокрема: «Вінтаж», «Берегиня», «Скіфія», «Безсоння вишень», «Осик осінній сон», «Творче Поділля. Ювілей», а також до збірки «Материнська молитва. Українки — героям Майдану», антології майданівських віршів «Небесна Сотня»; «Говорить Майдан», до збірника «Євромайдан: хроніка в новелах», до колективного збірника творів до 200-річчя Т. Г. Шевченка «…і вічне Тарасове слово…»[3]

Учителі-словесники вивчають її на уроках української літератури рідного краю. Переможець XVIII бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска (диплом І ст.) за книги «Із народної криниці», «Вустами правди і болю», «Душа не терпить порожнечі», «Дві барви» (2014).

Авторські книгиРедагувати

  • «Перша крапелька» (твори для дітей). — Стара Синява: МП «Офсет», 1996. —  19 с.
  • «Джерелинка» (громадянська лірика). — Стара Синява: МП «Офсет», 1996. — 48 с.
  • «Квіти грудня» (інтимна лірика). — Стара Синява: МП «Офсет», 1996. — 36 с.
  • «Городище над Іквою» (історична поема про часи Болохівської Руси). — Хмельницький: НВП «Евріка» ТОВ, 2000. — 52 с.
  • «На човнику долоньки» (твори для дітей). — Хмельницький: НВП «Евріка» ТОВ, 2002. — 52 с.
  • «Загублений перстень» (лірика; переклади з російської). — Хмельницький: міська друкарня, 2003. — 72 с.
  • «Барва смерті — 33-ій» (дослідження голодоморів: художні твори та статті автора, свідчення очевидців). — Хмельницький: міська друкарня, 2004. — 66 с.
  • «Душа не терпить порожнечі» (поезія). — Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2005. — 89 с.
  • «ОдКРОВеннЯ» (поезія, проза). — Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2007. — 140 с.
  • «Краплини сонця на долоньці» (твори для дітей). — Городок: «Бедрихів край», 2007. — 48 с.
  • «Вустами правди і болю» (фольклор періоду голодоморів). — Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2009, 2010. — 120 с.
  • «Із народної криниці» (посібник для закладів освіти та культури. Збірник сценаріїв народознавчого характеру. — Київ: Видавництво ПП Пантюка С., 2010. — 248 с.
  • «Із народної криниці» (посібник для закладів освіти та культури. Збірник сценаріїв народознавчого характеру. — Городок: «Бедрихів край», 2011. — 264 с.
  • «Дві барви» (поезія). — Городок: «Бедрихів край», 2011. — 128 с.
  • «Вітражі жартів» (паліндроми). — Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2013. — 100 с.
  • «Столиця твого родоводу». (Історія села Теліжинці Старосинявського району Хмельницької области): історично-краєзн. вид. — Хмельницький: ФОП Крисюк, 2015. — 308 с.: іл.
  • «Зайдам - зась!». (Поезія та проза про Майдан та путлерівсько-українську війну). — Хмельницький: Видавництво ФОП Цюпак А. А., 2016. — 80 с.: іл.
  • «Розвиднень». (Поезія, проза). — Хмельницький: Видавництво ФОП Цюпак, 2018. — 260 с.: іл.
  • «І слово боролось». (Український фольклор періоду голодоморів, авторські краєзнавчі й публіцистичні статті та художні твори про голодомори). — Хмельницький: Видавництво ФОП Цюпак, 2018. — 140 с.: іл.

Поетичні збіркиРедагувати

  • «Джерелинка», «Квіти грудня» (1996),
  • «Душа не терпить порожнечі» (2005),
  • «Загублений перстень» (2003),
  • «Городище над Іквою» (2000),
  • «Дві барви» (2011),
  • «Вітражі жартів» (2013);
  • «Зайдам - зась!» (2016).

Книги для дітейРедагувати

  • «Перша крапелька» (1996),
  • «На човнику долоньки» (2002),
  • «Краплини сонця на долоньці» (2007).

Проза, посібники, дослідженняРедагувати

  • «ОдКРОВеннЯ» (поезія, проза; 2007),
  • “«Барва смерті» — 33-ій” (власні твори та дослідження про голодомори в Україні; 2004),
  • «Вустами правди і болю» (фольклор періоду голодоморів; 2009, 2010),
  • «Із народної криниці» (посібник для закладів освіти та культури, збірник сценаріїв державних та народних свят); 2010, 2011);
  • «І слово боролось». (Український фольклор періоду голодоморів, авторські краєзнавчі й публіцистичні статті та художні твори про голодомори). — Хмельницький: Видавництво ФОП Цюпак, 2018. — 140 с.: іл.

Редактор-упорядник книжокРедагувати

  • «Надіквиння» (альманах Старосинявської районної дитячої літературної студії «Муза Надіквиння»), Хмельницький: Видавництво Алли Цюпак, 2008. — 72 с.;
  • Віталій Войтко, «Мамина пісня». — Хмельницький: Видавництво С. Пантюка, 2009. — 64 с.,
  • Нечипоренко Лад, «Пантеон — Слава України-Руси». Хмельницький: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. — 400 с.;
  • «Розмай» (альманах Старосинявського районного літературного об'єднання «Джерелинка», Хмельницький: Видавництво ПП Цюпак А. А., 2010. — 68 с.;
  • «Село моє, ти — писанка подільська» (альманах Старосинявського літературного об'єднання «Джерелинка». — К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. — 78 с.;
  • «Квітне у Хміль-граді Золота Троянда» : альманах Хмільницького літературно-мистецького клубу «Золота троянда». — Хмельницький: Видавець ПП Цюпак А. А., 2010. — 96 с.;
  • «Материнська молитва. Українки — героям Майдану»: Поезії / Київ: Видавництво «Наш Формат», 2014, 71 с.
  • «Україна-мати кличе нас повстати» (Краєзнавчі дослідження, публіцистичні статті та художні твори про ОУН і УПА) / Редактор-упорядник Любов Сердунич. — Хмельницький: Видавець ФОП Цюпак А. А., 2014. — 160 с.: іл..
  • «Голосом Майдану» (Поезія і проза / упорядкування, редагування, передмова — Любов Сердунич). — Вінниця: Т. П. Барановська, 2014. — 80 с. + 8 с. іл.);
  • «Поетична топоніміка»: Поезія та проза про села і міста України. (Літературно-краєзнавче видання. Альманах). — Редактор-упорядник — Любов Сердунич / Хмельницький: ФОП Цюпак, 2015. — 228 с.: іл.;
  • «Поетична топоніміка»: Поезія, проза про топоніми України. (Літературно-краєзнавче видання. Альманах). — Редактор-упорядник — Любов Сердунич / Хмельницький: ФОП Цюпак, 2018. — 248 с.: іл.

АудіографіяРедагувати

Вірші Любови Сердунич та її дослідження про голодомор увійшли до компакт-диску «Нареченим 33-ого…» (CD-audio, 2008) аудіозапис восьми історично-дослідницьких радіопередач виробництва ДП «Старокостянтинівська районна ТРК» про Голодомор 1932–1933 на Старокостянтинівщині.

ПісніРедагувати

Понад три десятки віршів Любові Сердунич поклали на музику композитори: Сергій Цушко («Самота нікого не щасливить»), Анатолій Лотишко («Старосинявська весна», «Моє Поділля», «Старосинявщина», «Славень ЦССМ»), Степан Дзюба («Старосинявський марш», «Марш старосинявських юних козаків»), Лариса Макогонська («Зорепад красилівський»), Тетяна Паламарчук («ПОРА! (Славень української молоді»), Віталій Войтко («Синявчанка»), Віра Шурман (близько трьох десятків пісень: «Любе подвір'я…», «Озвуч мої вірші», «Пахне новою планетою ранок», «31 квітня», «Тихіше говори», «Якщо цвісти мені…»…), Микола Назарівський («Літо»), Вікторія Бондаренко («Стара Синява»), Іван Пустовий («Душа-вербичка», «Вишня під вікном»), Ольга Пенюк-Водоніс («Вишиваночка», «Моя Україна»), В'ячеслав Чорний («Дума про українських кобзарів, лірників, бандуристів, знищених імперськиим режимом»).

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Лауреат Хмельницької обласної премії ім. Микити Годованця у галузі літературної діяльності та популяризації української мови — за вагомий особистий внесок в утвердження духовності, розвиток української мови та культури (2009).[4]
  • Леді ордена «За заслуги» ІІІ ступеня — за особливі заслуги перед українським народом (дослідження голодоморів та активну громадську діяльність) (2007).[5]
  • Медаль «Будівничий України» (за вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження, розбудову та зміцнення Української держави; № 766, 5 лютого 2014 р.).

РецензіїРедагувати


Примітки ==== Вислови автораРедагувати

  • Пасивна людина не може називатися патріотом. Слова треба доводити діями.
  • У нав’язуванні чужих «свят» винні перш за все журналісти, котрі не мають національної гідности і несуть у маси що-небудь, аби нове і сенсаційне. Може, тому, що не знають про рідні святá? А може, українські святá їм – не рідні?..
  • Релігія – таки опіум. Страшний опіум! І це – єдине, в чому мали рацію комуняки.
  • Виклик – це не лише сміливість, а й ризик.
  • Прадавня українська національна віра стала підмурівком, на якому силоміць вибудовано в’язницю чужовір’я.
  • Первинність українців щодо багатьох народів доведена, особливо – щодо московинів, які до слов’ян взагалі не належать.
  • Українці – справді феноменальна нація: незвичайна, виняткова, особлива, рідкісна, визначна, але – за величчю своїх славетних предків.
  • Якщо ти купуєш закордонне, дітей називаєш чужими іменами, мовиш суржиком, піднімаєш економіку иншої країни, ходиш у чужу церкву, молишся чужим богам, дивишся телепередачі ворожою мовою, то ти патріот якої держави?
  • Націоналіст – це той, хто сповідує рідне і бореться за все національне: мову, землю, звичаї, віру, обряди, символи, імена…
  1. Сайт «Джерелинка»
  2. Іван Козельський (2014-03-27). Свою Україну любіть!. Стара Синява Live. 
  3. …і вічне Тарасове слово… : поезії та оповідання / Красноармійське творче об'єднання «Суцвіття». — Донецьк : Національна спілка письменників України, 2015. — 132 с. ISBN 078-966-10-82-30-2 // Любов Сердунич. Невмирущий кобзар. Шевченко у Старій Синяві. Тарасе Григоровичу! Як Тарасів мало в Україні! — С. 76–78.
  4. Лауреати обласних премій Хмельниччини (2005–2013 рр.)
  5. Указ Президента України № 1123/2007 від 20 листопада 2007 року.

ЛітератураРедагувати

  • Лотишко Л. Тема Визвольної війни у творчості Любові Сердунич // Берестецька битва в історії України: Науковий збірник матеріалів 8-ї всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 350-річчю битви під Берестечком, 16-17 червня 2001 р. — Рівне: Ліста, 2001. — С. 82–84.
  • Бондарчук О. «Славного ми роду, славної Пиляви…» // Пилявецька битва 1648 року в історії України: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 360-річчю битви під Пилявцями / Під ред.: Вавринчука М. П., Баженова Л. В., Степанкова В. С., Трембіцького А. М., Погорільця О. Г. та ін. — Хмельницький: ПП  Мельник А. А., 2008. — С. 228–230.
  • Ковалик О. Крізь роки // Подільський кур'єр. — 14 жовтня 2000.
  • Лотишко Л. На човнику долоньки — до кожного сердечка // Колос. — 7 грудня 2000.
  • Мак Я. Подарунок старосинявській малечі // Подільський кур'єр. — 23 січня 2003.
  • Лотишко Л. І молодіє стоптана трава: тема Визвольної війни у творчості Любові Сердунич // Подільські вісті. — 17 червня 2003.
  • Лотишко Л. Кличе наша славна Пилява: до творчого портрета // Проскурів. — 20 травня 2004.
  • Кравчук В. Її цвіт папороті // Колос. — 27 січня 2004.
  • Кравчук В. Її цвіт папороті // Подільські вісті. — 31 серпня 2004.
  • Остапов В. Наш ізмарагд // Пульсуючі джерела. — № 2 (17), 24 січня. — С. 5.
  • Патріоти рідного краю. Довідник літературної спілки «Поділля». Укладач Г. Ісаєнко. — Хмельницький: ХГПА «Центр мистецтва і  дизайну», 2010. — С. 53—54.
  • Матеуш В. Альтернативне літературознавство. Чарівниця Сороки, Тетяна Винарська та інші жінки. (Дослідження, спогади, роздуми). — Хмельницький: ПП Цюпак А. А., 2011. — С. 28, 36.
  • Бондарчук О. «Любов Сердунич: „Пасивна людина не може називатися патріотом“». — Колос, № 9–10 (8858–8859), 31 січня 2014. — С. 5.

ПосиланняРедагувати