Відкрити головне меню

Ра́ймунд Фрі́дріх Ка́йндль (нім. Raimund Friedrich Kaindl; *31 серпня 1866, Чернівці — †14 березня 1930, Грац) — австрійський історик, визначний буковинознавець, етнограф, фольклорист, педагог. Дійсний член НТШ.

Раймунд Фрідріх Кайндль
нім. Raimund Friedrich Kaindl
Кайндль.jpg
Народився 31 серпня 1866(1866-08-31)
Чернівці, Австрійська імперія
Помер 14 березня 1930(1930-03-14) (63 роки)
Грац, Австрія
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Austria.svg Австрія
Національність австрієць
Діяльність педагог, мовознавець, історик, викладач університету
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Сфера інтересів історія, етнографія, фольклористика
Заклад Наукове товариство імені Шевченка
Вчене звання ректор Чернівецького університету
Науковий ступінь доктор філософії
Відомий завдяки: «Історія Буковини»

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Будинок по вулиці Шевченка, 94 (колишня Новий Світ, 58), в якому жив Р. Ф. Кайндль.

Раймунд Фрідріх Кайндль походив із родини німецького колоніста. Його дід Йозеф, пекар, перебрався з Долішньої Австрії до Снятина, де в 1820 році народився Антон Кайндль, батько історика. Здобувши освіту на вчительських курсах, Антон Кайндль працював учителем малювання у Чернівецькій головній школі, а згодом в учительській семінарії. Як людина різнобічних і практичних здібностей, він займався і підприємництвом, збудував власний млин і заснував кахлеву "фабрику". Мати, Ернестіна з Вінклерів, походила із збіднілого дворянського роду з Франкфурта-на-Майні. Ця обставина вплинула на майбутнього історика, який, будучи австрійцем по батьку і німцем по матері, почував себе з юних літ уособленням єдності німців Австрії та Німеччини.

В домі Кайндлів працювала служниця - старенька гуцулка. Вона розповідала дітям старовинні казки, легенди і перекази, прививаючи любов до місцевого фольклору та мелодійної української мови. Щойно навчившись писати, Раймунд Фрідріх почав записувати почуті казки та легенди. Змалку він полюбляв оглядати цікаві споруди та місця, пов'язані з минулим краю. Все це прививало зацікавлення історією, етнографією і фольклором Буковини.

Навчався у Першій цісарсько-королівській державній гімназії в Чернівцях, яку з відзнакою закінчив 22 червня 1885 р. Згідно відомостей класного журналу гімназії учнів 8-о класу за 1884/1885 навчальний рік Раймунд Кайндль, уродженець Чернівців, римо-католицького віровизнання, звільнений від оплати за навчання на підставі рішення Крайової шкільної ради Буковини від 11 квітня 1878 Ч.423, щодо майбутньої професії не визначився, серед навчальних предметів найвищих результатів здобув у релігієзнавстві, німецькій мові та філософській пропедевтиці.

У жовтні 1885 року Кайндль вступив до філософського факультету Чернівецького університету, де 8 семестрів поспіль слухав лекції з історії, географії та германістики. Влітку 1891 р. закінчив навчання в університеті, здавши іспити на вчителя історії та географії середньої школи. Після цього він пропрацював один учбовий рік як стажист у Чернівецькій вищій гімназії, а з осені 1892 р. розпочав педагогічну діяльність, як суплент (тобто молодший учитель) у Чернівецькій православній вищій реальній школі. Ще в червні цього ж року Р. Ф. Кайндль склав іспит на вчителя німецької мови.

Водночас молодий науковець здобував і вчені ступені. 3 грудня 1891 р. він захистив докторську (промоційну) роботу на тему "Zur Passio Adalperti Martiris" ("До страждання мученика Альберта") й отримав ступінь доктора філософії. Його науковим керівником був професор Йоган Лозерт (1846-1936). Серед інших університетських вчителів Кайндля, які мали вплив на його подальшу дослідницьку діяльність, потрібно назвати професора австрійської історії Ф. Ціглауера фон Блюменталя (1829-1906). Останній, безсумнівно, вплинув на вибір ним теми габілітаційної роботи - "Набуття Буковини Австрією".

З 1893 — доктор історії, з 1901 — професор австрійської історії м. Чернівці. Наприкінці 1880-х та у 1890-х роках брав участь в етнографічних, а також археологічних експедиціях Буковиною та сусідніми регіонами.

Перші його публікації про історію міста Чернівці та історію Буковини з'явилися у чернівецьких часописах. Започаткував у газеті «Bukowiner Rundschau» («Буковинський огляд») краєзнавчий альманах «Buchenblatter» («Букові листки»), де помістив працю «До історії міста Чернівців та його околиць» (1888 рік). У 1906 році проводив дослідження давніх поселень поблизу села Кошилівці.[1]

1910 р. Кайндль був обраний деканом факультету філософії. Був ректором Чернівецького університету. Обраний дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Мав активну громадянську позицію, активний діяч культурно-просвітницьких товариств.

З початком Першої світової війни виїхав до Німеччини, щоби уникнути переслідування з боку російських правоохоронних органів.

З 1915 по 1930 є професором Грацького університету.

Був автором близько 300 наукових праць з буковинської тематики. Дотримувався погляду про позитивний вплив німецьких колоністів на культуру і побут корінного населення, утверджував думку про автохонність українців на Буковині. Вважається найвидатнішим істориком, археологом та етнографом Буковини австрійського періоду. Вивчав календарно-обрядовий фольклор українців Буковини та народно-пісенну творчість у регіоні.

Помер у м. Вальтендорф, похований на цвинтарі св. Леонарда м. Грац.

БібліографіяРедагувати

Головні праці вченого:

  • «Русини на Буковині», 1889
  • «Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази», — Чц., 2000 («Die Guzulen. Wien», 1894)
  • «Календар свят у русинів і гуцулів», 1896
  • «Фольклорні матеріали», 1898
  • «Русинські казки та міфи на Буковині», 1899
  • «Приповідки та мовні звороти на Буковині і в Галичині» 1902—1903
  • «Народознавство», 1903
  • «Історія німців Прикарпаття» (у трьох томах) 1907—1911
  • «Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення» («Geshichte von Czernowitz: von den altesten Zeiten bis zur Gegenwart»), 1908

«Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення»Редагувати

До ювілею міста у видавництві Генріха Пардіні вийшла книга «Історія Чернівців з найдавніших часів до сьогодення, присвячена 60-літньому ювілею Його Величності Цісаря Франца Йосипа, та в пам'ять про першу документальну згадку про місто Чернівці», написана німецькою мовою. На її видання магістратом було виділено 1800 корон.

Праця була схвалена критиками та науковцями, зокрема, Мироном Кордубою. Книга створена на основі писемних, у тому числі рукописних джерел; проілюстрована старими фотографіями та гравюрами. До сьогодні вважається найбільш повною за обсягом зібраного матеріалу про Чернівці.

У 2008 році видавництво Зелена Буковина перевидало книгу на 2-х мовах: німецький оригінальний текст та український переклад.

Вшанування пам'ятіРедагувати

Чернівецька міська рада на сесії 30 червня перейменувала вулицю Челюскінців на честь історика Раймунда Фрідріха Кайндля.

Ім'я дослідника вибите на пам'ятній стелі у вестибюлі головного корпусу Чернівецького національного університету, серед переліку ректорів.

У Німеччині існує наукове товариство, яке носить ім'я Кайндля.

У м. Аугсбург видається журнал «Кайндль-Архів».

ПриміткиРедагувати

  1. Кошилівці // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 3. — С. 1156.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати