Кордуба Мирон Михайлович
Миро́н Миха́йлович Корду́ба (2 березня 1876, с. Острів, нині Тернопільський район — 2 травня 1947, Львів) — український історик, державник, учений, публіцист, письменник.
| Мирон Михайлович Кордуба | |
|---|---|
 | |
| Народився | 2 березня 1876 с. Острів, нині Тернопільський район |
| Помер | 2 травня 1947 (71 рік) Львів, Українська РСР |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна |  Австро-Угорщина ЗУНР УНР.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Діяльність | вчений, публіцист, історик, письменник |
| Alma mater | Віденський університет і ЛНУ ім. І. Франка |
| Науковий ступінь | професор |
| Знання мов | українська |
| Заклад | Варшавський університет |
| Членство | Січ[2] і Наукове товариство імені Шевченка |
| Конфесія | УГКЦ |
| У шлюбі з | Євгенія Цегельська |
| Діти | Роман, Клавдія, Стефанія |
Біографія
ред.
Народився 2 березня 1876 року в селі Острів (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна) в родині священика УГКЦ. Мати — Емілія Кордуба (до шлюбу Любович), донька священика.
Після закінчення сільської початкової школи в 1885–1891 роках навчався в Тернопільській (першій) класичній гімназії (зокрема, у 1889 році закінчив IVa,[3] у 1891 — VIa класи[4]), у 1891—1893 роках (7–8 класи) продовжив навчання у Львівській академічній гімназії, після закінчення якої був прийнятий 1893 року на факультет філософії Львівського університету. 1894 року слухав лекції Михайла Грушевського й потрапив до невеликого числа його улюблених учнів.
У 1895–1896 роках навчався у Відні, що тоді був відомим центром вивчення світової історії. Тут пише дисертацію «Історія і відносини в Галицькому князівстві XIII ст.».
18 квітня 1898 року здобув у Віденському університеті звання доктора філософії. 1897 року обраний президентом відомого академічного товариства «Січ», яке відіграло важливу роль у розвитку історії Західної України. У цей час працює у Віденській університетській бібліотеці, здійснює багато досліджень у віденському архіві.
Наприкінці 1900 року поселяється в Чернівцях, де працює до 1913 року (спочатку суплент (помічник вчителя), потім учитель) у Другій державній гімназії, викладає світову історію та географію.
1 липня[5] 1903 року — обраний дійсним членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові.
Листувався з Іваном Крип'якевичем, з яким підтримував теплі стосунки.[6]
Під час Першої світової війни проживав у Празі, співпрацював із Союзом визволення України, вів просвітянську роботу в таборі українських військовополонених Зальцведель.
Після проголошення ЗУНР 1 листопада 1918 року Мирон Кордуба як представник Буковинської Національної Ради став делегатом Української Національної Ради ЗУНР. З січня до квітня 1919 року перебував у румунських в'язницях у Чернівцях.
У квітні 1919 року переїхав до Станиславова. Працював професором Державної реальної школи, був референтом Державного секретаріату закордонних справ ЗУНР.
Наприкінці вересня 1919-го року повернувся до Львова, працював викладачем історії в академічній гімназії, а також продовжував активну діяльність в НТШ, викладав в Українському таємному університеті (з 1921 до 1923 року був деканом філософічного (філософського) факультету УТУ).
Після початку переведення українських учителів-істориків до польськомовних навчальних закладів залишався єдиним українцем-педагогом в Академічній гімназії до 1929 року.[7]
21 січня 1929 року вченого запросили до Варшавського університету як надзвичайого професора східноєвропейської історії, де 1937 року він став професором історії України. Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe».
Після закриття нацистами університету працював учителем української гімназії в Холмі. Повернувшись до Львова, працював у Науковій бібліотеці міста (1941—1942), вчителем І та ІІ українських гімназій. У 1944—1945 — в. о. професора кафедри історії України, у 1945—1947 — в. о. професора, завідувач кафедри південних і західних слов'ян історичного факультету Львівського університету.[5]
30 квітня 1947 р. на робочому місці в бібліотеці ім. В. Стефаника у нього стався інсульт.[8] Помер 2 травня 1947 року у віці 71 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, поле № 72.[9]
Вшанування пам'яті
ред.- У Львові та Чернівцях на честь Мирона Кордуби названо вулиці.
Праці
ред.
- Автор:
- низки ґрунтовних праць («Північно-Західна Україна» [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.], «Територія і населення України» [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.], «Етнографічна територія України», «Історія Холмщини й Підляшшя» [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]. «Болеслав-Юрій ІІ» [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.], «Богдан Хмельницький у Белзчині й Холмщині» [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]), статей («Маркіян Шашкевич», «Про історичну повість», «Шевченко як краєзнавець і археолог» та ін.).
- статей в Польському біографічному словнику (зокрема, «Богдан Хмельницький», «Тиміш Хмельницький», «Юрій Хмельницький»,[10] Гедеон Святополк-Четвертинський[11])
- Збирав матеріали до історико-географічного словника Галичини.
- 1938 року вийшла його праця «Що кажуть нам назви осель? [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.]», в якій подано першу класифікацію українських топонімів.
- Перекладав українською мовою твори Гі де Мопассана і Йогана фон Ґете.
- За австрійських часів дописував до журналу Ukrainische Rundschau, див.:
- Das Schulwesen in der Bukowina und die Ruthenen, Nr. 1 (1907). S. 14—19.
- Abgeordneter Jan Zamorski als Geschichtsschreiber, Nr. 2 (1908). S. 15-20.
- Корбуда М. Ілюстрована історія Буковини / написав др. Мирон Кордуба. — Чернівці: З друк. тов. «Рус. ради», 1906. — 87 с. [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
Родина
ред.Дружина Євгенія Цегельська, шлюб уклали 1901 року.
Діти:
Примітки
ред.- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 393. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/58654/edition/52472/content
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1889 [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1889. — S. 107. (пол.)
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1891 [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1891. — S. 88. (пол.)
- ↑ а б в Безбах В. (історик…), Гаврилюк О. (історик…). На шляху служіння народові… — С. 3.
- ↑ Клименко К. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (лист.—груд.). — С. 108. — ISSN 0130-5247.
- ↑ Клименко Н. Штрихи до педагогічної діяльності академіка І. П. Крип'якевича // Український історичний журнал. — 2008. — № 2 (479) (бер.—квіт.). — С. 71. — ISSN 0130-5247.
- ↑ УІНП. 1876- народився Мирон Кордуба, історик. УІНП (укр.). Процитовано 25 серпня 2024.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 393, 398. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Korduba M. Chmielnicki Bohdan Zenobi (ur. ok. 1595 †1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 329—334. (пол.)
- ↑ Korduba M. Czetwertyński-Światopełk Grzegorz Gedeon (†1690) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 361—362. (пол.)
- ↑ а б Мельничук Б. Ольшанська Стефанія Миронівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 672—673. — ISBN 966-528-199-2.
Джерела
ред.- Безбах В. (історик…), Гаврилюк О. (історик…). На шляху служіння народові // Вільне життя плюс. — Тернопіль, 2016. — № 17 (15753) (4 бер.). — С. 3. (Славні земляки).
- Білинський Б. Мирон Кордуба в контексті епохи [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість / [відп. ред. Микола Литвин]; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2012. — Вип. 5: Ювілейний збірник на пошану Олександра Колянчука. — 264 с.
- Бучко Д. Кордуба Мирон Михайлович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Бучко Д. Г. М. Кордуба — збирач і дослідник укр. топонімії. // Повідомлення Укр. ономаст. комісії, в. 3. — К., 1967.
- Головин Б. Кордуба Мирон Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 171. — ISBN 966-528-199-2.
- Гусар Ю. Дослідив найдавніші слов'янські топоніми краю: [2 травня — 65 років з дня смерті історика, біблографа, письменника Мирона Кордуби] // Буковинське віче. — 2012. — 27 квітня (№ 17). — С. 4.
- Кордуба Мирон Щоденник 1918—1925. Львів. Видавництво Українського Католицького Університету, 2021.
- Мирон Кордуба — життя і творчість // Вісник НТШ. — Весна-літо 2016. — С. 43—47.
- Піх О. М. Картотека Мирона Кордуби «Бібліографія історії України»: структура та принципи складання / О. М. Піх // Український історичний журнал. — 2007. — № 4. — С. 175—183. Галик В. Історик Мирон Кордуба — кореспондент Івана Франка: (на матеріалах Миколаївської області) / В. Галик // Мандрівець. — 2011. — № 6. — С. 31–40.
- Піх О. Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928—1940) [Архівовано 12 вересня 2014 у Wayback Machine.] // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість / [відп. ред. Микола Литвин]; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2012. — Вип. 5: Ювілейний збірник на пошану Олександра Колянчука. — 264 с.
- Пришляк В. Мирон Кордуба та Іван Джиджора: рецензент і автор / Володимир Пришляк // До джерел : зб. наук. пр. на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя / Наук. т-во ім. Шевченка, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія", Укр. Вільний Ун-т у Мюнхені, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України; редкол. Ігор Гирич [та ін.]. – Київ ; Львів, 2004. – Т. 2. – С. 527–545.
- Рубльов О. С. Кордуба Мирон Михайлович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 149. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Серкіз Яр. Мирон Кордуба. — Просвіта, 1996. — 30 березня.
- Серкіз Яр. Мирон Кордуба в оцінці сучасників [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість / [відп. ред. Микола Литвин]; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2012. — Вип. 5: Ювілейний збірник на пошану Олександра Колянчука. — 264 с.
- Проблема етногенезу українського народу у національно-державницькій концепції Мирона Кордуби / І. Федорів // Українська історична наука на сучасному етапі розвитку: ІІ Міжнар. наук. конгрес укр. істориків / Укр. іст. т-во [та ін.]. — Кам'янець-Подільський ; Київ ; Острог: Острозька Академія, 2005. — Т. 1. — С. 287—296.
- Ясь О. В. Вступна стаття до розвідки М. М. Кордуби «Найважніший момент в історії України» // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 173—177; Кордуба М. М. Найважніший момент в історії України / Публ. і примітки // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 178—184.
Посилання
ред.
- Вибрані праці М. Кордуби в е-бібліотеці Чтиво [Архівовано 4 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Korduba Myron — книги М. Кордуби в Інтернет-архіві
- Кордуба Мирон Михайлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.210-213
- Кордуба Мирон [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 721. — 1000 екз.