Вікіпедія

Костюк Григорій Олександрович

Григорій Костюк
Ім'я при народженніГригорій Олександрович Костюк
ПсевдонімГ. Залужний
Борис Подоляк
Народився12 (25) жовтня 1902(1902-10-25)
Боришківці
Помер3 жовтня 2002(2002-10-03) (99 років)
Сільвер-Спрінґ, Меріленд, США
ПохованняЦвинтар святого Андрія
Громадянство УРСР, США США
Національністьукраїнець
Діяльністьлітературознавець, письменник, критик, мемуарист, історик, журналіст
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Мова творівукраїнська
ЧленствоНАНУ і Наукове товариство імені Шевченка
ПреміїПремія фундації Антоновичів (1988)
Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (1991)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костюк.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Костюк Григорій.

Григо́рій Олекса́ндрович Костю́к (Псевдоніми: Г. Залужний, Борис Подоляк; 12 (25) жовтня 1902(19021025), село Боришківці, нині Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область —  3 жовтня 2002, Сільвер-Спрінґ, США) — український учений-літературознавець, письменник, критик, мемуарист, історик, журналіст, лауреат Премії фундації Антоновичів (1988) та Міжнародної премії імені Володимира Винниченка (1991), довголітній голова ОУП «Слово» (1954—1975). Громадський та політичний діяч. Дійсний член УВАН та НТШ, член Національної спілки письменників України та Інституту з вивчення СРСР, іноземний член Національної академії наук України (1992). Член Міжнародного ПЕН-клубу.

Життєпис

ред.

Григорій Костюк народився 12 (25) жовтня 1902(19021025) року в селі Боришківці, нині Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область[1]. Середню освіту здобув у Кам'янці-Подільському[1]. У 1929 році закінчив Київський інститут народної освіти, потім аспірантуру інституту імені Тараса Шевченка НАН України в Харкові, захистив кандидатську дисертацію.

Викладав історію української літератури в Харківському педагогічному інституті професійної освіти, від початку 1934 року — у Луганському інституті народної освіти.

У листопаді 1934 року його звільнено «за націоналістичні прояви в лекціях» та «перекручування програми». 25 листопада 1935 року заарештовано у Києві. Постановою Особливої наради при НКВС від 3 липня 1936 року заслано на 5 років у концтабір у Воркуті[2].

Григорій Костюк був звільнений 25 листопада 1940 року, та згідно з приписом НКВС оселився у Слов'янську. Влітку 1941 року одружився з Раїсою Бутко.

Від грудня 1940 року до липня 1944 року жив і працював (здебільшого не за фахом) у Слов'янську, Києві, Львові. У липні 1944 року емігрував на Захід.

В еміграції був одним із засновників та деякий час лідером Української революційно-демократичної партії, після її розколу належав до лівого крила (групи «Вперед»)[3].

До 1951 року — у таборах для «переміщених осіб» в Німеччині.

У лютому 1952 року виїхав до США, де працював у Дослідному центрі Колумбійського університету та інших установах.

Григорій Костюк був ініціатором створення ОУП «Слово» та першим його головою (1954—1975).

У 1959–1964 роках очолював Мистецьку комісію Комітету з побудови пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні.

Григорій Костюк був реабілітований 22 червня 1989 року.

23 жовтня 1992 року в Боришківцях відбувся вечір, присвячений 90-річчю Костюка. На вечорі виступив його син — Теодор Костюк — доктор фізико-астрономічних наук.

4 червня 2008 року видавництво «Смолоскип» провело в Києві презентацію двотомника спогадів Григорія Костюка «Зустрічі і прощання», вперше перевиданого в Україні.

Григорій Костюк помер 2002 року в місті Сільвер-Спрінґ, штат Мериленд. Поховано на українському православному цвинтарі святого Андрія у Бавнд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Пам'ять

ред.

Восени 2006 року головну вулицю села Боришківці названо іменем Григорія Костюка.

Бібліографія

ред.

Твори Григорія Костюка

ред.

Григорій Костюк — автор наукових праць «Панас Мирний. Життя і творчість» (1931), «The Fall of Postyshew» (1954), «Stalinist Rule in the Ukraine» (1960), «Володимир Винниченко і його доба» (1980), «У світі ідей та образів» (1983); книг «З літопису літературного життя в діаспорі» (1971), спогадів «Окаянні роки» (1978) та «Зустрічі й прощання» (Т. 1. — 1987, Т. 2. — 1998). Підготував до видання два томи «Щоденника» В.Винниченка, п'ятитомне видання творів М.Хвильового (1978—1986), твори М. Куліша (1955), П. Филиповича, М. Драй-Хмари та ін.

Література про Григорія Костюка

ред.
  • Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Т. 3. — С. 1150.
  • Костюк Григорій Олександрович [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  • Перші лауреати премії імені В. Винниченка // Літературна Україна. — 1991. — 30 травня. — С. 1.
  • Микола Жулинський. Літописець «несамовитої доби» / Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі). — Київ ; Вашінгтон, 2002. — сторінки 5–18
  • Григорій Костюк: «І впадуть єрихонські стіни» / Вів розмову Юрій Пригорницький // Літературна Україна. — 1991. — 30 травня. — С. 6.
  • Кошелівець Іван. Ентузіаст відродження. Неювілейне про Григорія Костюка // Дзвін. — 1991. — № 12. — С. 125—130.
  • Козак Сергій. До срібного джерела // Літературна Україна. — 1995. — 21 вересня. — С. 8.
  • Мацько В. Озвались струнами гаї: Ювілеї // Кам'янець-Подільський вісник. — 1992. — 7 листопада. — С. 3.
  • Сохацька Є. І. І. Огієнко і Г. О. Костюк // Культура Поділля: історія і сучасність. — Хмельницький, 1993. — С. 233—236.
  • Мацько В. Озвались струнами гаї // Мацько В. Злотонить. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 74—80.
  • Мацько Віталій. До України пригорнусь… [Текст]: (До 95-річчя Григорія Костюка) / Віталій Мацько // Дивослово. — 1997. — N10 — С. 59—61.
  • Листи Григорія Костюка до Віталія Мацька // Слово і час. — 2002. — № 10. — С. 10—12.
  • Третяк Л. Їх поєднав Кам'янець // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. — Серія філологічна. — Випуск 2. — Кам'янець-Подільський, 1998. — С. 235—238.
  • Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 86—93.
  • На сторожі слова. Григорій Костюк // Біляїв Володимир. На неокраянім крилі… [Архівовано 5 червня 2008 у Wayback Machine.]
  • Надія Тисячна. Зустрічі й прощання: Вийшли друком унікальні спогади про український літературний процес 20-х — 60-х років // День. — 2008. — 4 червня. [Архівовано 8 червня 2008 у Wayback Machine.]
  • Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
  • Подоляк Б. Шлях творчих випробувань і перемог // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк, 1964. — С. 212—220.
  • Біляїв В. Зустрічі й прощання Григорія Костюка // Нові дні. — 1989. — № 6. — С. 29-39.
  • Боднарчук І. Спогади Григорія Костюка // Нові дні. — 1989. — № 2 — С. 21-22.
  • Гарасевич М. Володимир Винниченко та його доба // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 209—219.
  • Голубенко П. На полі бою (Життєвий шлях Г.Костюка) // Нові дні. — 1982. — № 12. — С. 15-18.
  • Жила В. І тривоги, і радощі…: До 90-річчя життя і літ. діяльності Григорія Костюка // Визвольний шлях. — 1998. — № 4. — С. 491—496.
  • Жулинський М. Зустрічі без прощань на українському просторі XX століття // Зустрічі і прощання: Спогади. — К.: Смолоскип, 2008. — Кн. 1. — С. 5-20.
  • Нитченко Д. Григорієві Костюкові сімдесят років // Нові дні. — 1993. — № 3. — С. 14-15.
  • Нитченко Д. Григорій Костюк // Новий обрій. Альманах. — Мельборн, 1999. — Ч. 11. — С. 276—278.
  • Пригорницький Ю. Григорій Костюк: «І впадуть Єрихонські стіни» // Літ. Україна. — 1991. — 30 травня.
  • Ротач П. Мемуарна епопея // Слово і час. — 1991. — № 7.
  • Світайло Л. Р. Костюк Григорій Олександрович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 22.
  • Творча спадщина Григорія Костюка в контексті сучасної наукової думки: матеріали Всеукраїнської наукової конференції. — К. — Хмельницький, 2002. — 154 с.
  • Будзей Олег. Три літературні ювілеї одного дня. Боришковецький «шмаркач» // Подолянин. — 2012. — 19 жовтня. — С. 8.
  • Француженко-Вірний Микола. Заокеанські письменники України. — Київ : Смолоскип, 2015. — 312 с. — ISBN 978-617-717-323-5.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Француженко, 2015, с. 235.
  2. ↑ Француженко, 2015, с. 236.
  3. ↑ Голубничий і голодомор. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 25 березня 2016.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Костюк_Григорій_Олександрович&oldid=42654874