Відкрити головне меню

Міжнародна премія імені Володимира Винниченка

Володимир Винниченко на початку XX століття

Міжнаро́дна пре́мія і́мені Володи́мира Винниче́нка — премія, заснована у 1990 році Українським фондом культури (УФК), яким опікувався поет-академік Борис Олійник — голова правління УФК у 1987—2017 роках. Присуджується за особливі досягнення в літературі, мистецтві та благодійницькій діяльності.

Історія заснування і вручення преміїРедагувати

Премія освячена іменем Винниченка — людини складної долі, одного із найвидатніших письменників ХХ століття, талановитого художника, державного та політичного діяча, Першого міністра Української Народної Республіки. За час існування відзнаки її лауреатами стали десятки вітчизняних і зарубіжних літераторів, артистів, художників та доброчинців, зокрема з Канади, США, Росії, Австрії, Великої Британії, Сирії, Польщі та Югославії.

Першими цю премію здобули: відомий український письменник і правозахисник, дійсний член Української вільної академії наук у Нью-Йорку Микола Руденко, книжки якого були вилучені з бібліотек, а ім'я не згадувалося протягом двох десятиліть, а також визначний учений-літературознавець Григорій Костюк — голова комісії для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка при Українській вільній академії наук у США.

Лауреати преміїРедагувати

За 2019 рікРедагувати

За 2018 рікРедагувати

За 2017 рікРедагувати

  • Олександр Савенко — публіцист, тележурналіст за програму «Український клуб» на «Центральному каналі» (КДР ТРК).
  • Станіслав Лазебник — дипломат, журналіст за книгу нарисів «Люди українського закордоння», Київ, видавництво «Істина», 2016 рік.
  • Сергій Коропенко — прозаїк, кінодраматург за історико-ізотеричну трилогію: «Русь. Легенда о Рюрике», «Русь. Время мечей», «Русь. Битва князей».

За 2016 рікРедагувати

  • Ігор Гургула — український письменник, поет, драматург, публіцист, редактор і видавець.
  • Олександр Масляник — український письменник, публіцист, редактор і видавець.

За 2015 рікРедагувати

За 2014 рікРедагувати

За 2013 рікРедагувати

  • Курінна-Берцик Ілона Федорівна (м. Чита, Російська Федерація) — журналістка. Автор книжки «Что же мне так больно и так трудно».
  • Жадько Віктор Олексійович — публіцист, прозаїк, краєзнавець. Автор книжок «Іду за Шевченком» та «Черкащина. Універсальна енциклопедія».
  • Леп'явко Сергій Анатолійович — історик, краєзнавець. Автор книжки «Чернігів. Історія міста».
  • Марчук Анатолій Петрович — художник, доброчинець. За створення Макарівської картинної галереї, спорудження пам'ятників на Київщині: Святителю Димитрію Ростовському, письменникам Володимиру Малику, Миколі Олійнику, Петру Сиченку.
  • Славинський Микола Борисович — письменник. За художньо-документальну оповідь «Євген Товстуха: двадцять тисяч секретів», поетичні збірки «Зупини мене, Господи», «Срібне диво», «Зачароване коло кохання», «Тайнопис миті», «Світова вдова» та за вагомий внесок у розвиток національного книговидання.
  • Стадниченко Володимир Якович — публіцист, журналіст, культуролог. Автор публіцистичної книжки «Садівник щастя».

За 2012 рікРедагувати

За 2011 рікРедагувати

За 2010 рікРедагувати

За 2009 рікРедагувати

За 2008 рікРедагувати

За 2007 рікРедагувати

За 2006 рікРедагувати

За 2005 рікРедагувати

За 2004 рікРедагувати

За 2003 рікРедагувати

За 2002 рікРедагувати

За 2001 рікРедагувати

За 2000 рікРедагувати

За 1999 рікРедагувати

За 1998 рікРедагувати

  • Євген Товстуха  — український науковець, лікар-фітотерапевт, письменник.

За 1997 рікРедагувати

За 1996 рікРедагувати

  • Смик Роман Петрович — український лікар, громадський і культурний діяч, меценат.
  • Дапчевич Гойко — чорногорський поет, югославський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол Югославії в Україні (1996—2000).

За 1995 рікРедагувати

За 1994 рікРедагувати

За 1993 рікРедагувати

За 1992 рікРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати