«Дивослово» (українська мова і література в навчальних закладах) — щомісячний науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки України.

«Дивослово»
Dyvoslovo obkladynka.jpg
Обкладинка журналу «Дивослово» за 2015 рік
Країна видання Flag of Ukraine.svg Україна
Тематика методика викладання української мови й літератури
Періодичність виходу раз на місяць
Мова українська
Адреса редакції Вул. Попудренка, 28. м. Київ, 02094.
Головний редактор Роксана Харчук
Засновано 1951
Передплатний індекс (Укрпошта) 74496
ISSN 0130-5263

dyvoslovo.com.ua

Започатковано в березні 1951 року як двомісячники «Українська мова в школі» та «Література в школі», після об'єднання їх у 1963 році виходив як місячник «Українська мова і література в школі», від 1994 року — сучасна назва.

Призначений для вчителів-словесників загальноосвітніх шкіл, викладачів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів.

Входить до наукометричної бази даних Slavic Humanities Index.[1]

Від 2020 року головний редактор – Роксана Харчук.

З 2005 року редакція видає методичний щомісячник «Бібліотечка «Дивослова», де друкуються обсяжні тематичні матеріали, які вчитель може використати у підготовці до уроку.

РозділиРедагувати

Матеріал подають у трьох розділах:

  • «Методика викладання мови й літератури»;
  • «Мовознавство»;
  • «Літературознавство і компаративістика».

Основні рубрикиРедагувати

  • Офіційні матеріали
  • Науковець - практикові
  • Готуємось до ЗНО
  • Особистісно зорієнтоване навчання
  • Компетентнісне навчання
  • Інноваційний урок
  • Робітня словесника
  • Науковець — практикові
  • Викладачеві ВНЗ
  • Бібліотечка вчителя-словесника
  • До мовних глибин
  • Література рідного краю
  • Позакласна робота
  • Музеї України
  • Новочасна література

НаповненняРедагувати

Публікує матеріали з актуальних питань мовознавства й літературознавства, методики викладання української мови й літератури, методичні рекомендації, розробки уроків, матеріали олімпіад, конкурсів, мовні консультації, сценарії виховних заходів, рецензії. Популяризуються новітні педагогічні технології, узагальнюється досвід ефективної роботи учителів-практиків, розповідається про майстрів-словесників, презентуються навчальні заклади нового типу. До центральної тематики належить також висвітлення, передусім у зв'язку з потребами школи, різних аспектів творчості Т. Шевченка, І.Франка, Лесі Українки та інших класиків, дається нове прочитання програмових творів минулого, публікуються творчі портрети й зразки текстів сучасних письменників.

1963 року редакція організувала дискусію щодо нагальних змін в українському правописі; з кінця 1980-х — численними публікаціями активно сприяла поверненню літературної й наукової спадщини заборонених, замовчуваних і репресованих у радянський період письменників і вчених-філологів доби Визвольних змагань 1917—1921 років, Розстріляного відродження, Західної України 1920—1930 років, української еміграції, літераторів-дисидентів; з 1990 року зосереджує особливу увагу на плеканні любові до української мови, утвердженні її як державної, порушує гострі проблеми її захисту, розвитку, поширення сфер функціонування. Часопис, подаючи допомогу вчителям, викладачам у справі відродження й піднесення української духовності, національної свідомості, знайомить з помітними явищами культури, традиціями, обрядами й святами українців, роботами українських митців.

Серед авторів — В. Панченко, Л. Масенко, Г. Клочек, Л. Мацько, І. Ющук, І. Фаріон, В. Задорожний, Д. Дроздовський. Здобутки педагогічної науки й практики пропагують провідні сучасні методисти А. Фасоля, Л. Варзацька, Н. Голуб, С. Омельчук, О. Ковальчук, Г. Токмань, О. Рудницька.

Головними редакторами були Т. Бугайко (1951—1954), Ф. Жилко, П. Мисник, О. Біляєв, О. Аврамчук, С. Гречанюк, Л. Дрофань. Від 2004 року головний редактор — Катерина Рибалко.

ЛітератураРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати