Відкрити головне меню

Дивослово — щомісячний науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки України. Започатковано в березні 1951 року як двомісячники «Українська мова в школі» та «Література в школі», після об'єднання їх у 1963 році виходив як місячник «Українська мова і література в школі», від 1994 року — сучасна назва.

Дивослово
Dyvoslovo obkladynka.jpg
Обкладинка журналу «Дивослово» за 2015 рік
Країна видання Україна Україна
Тематика методика викладання української мови й літератури
Періодичність виходу раз на місяць
Мова українська
Адреса редакції 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 28.
Головний редактор Катерина Рибалко
Засновано 1951
Передплатний індекс (Укрпошта) 74496
ISSN 0130-5263

Веб-сторінка: dyvoslovo.com.ua

Призначений для вчителів-словесників загальноосвітніх шкіл, викладачів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів.

Зміст

РозділиРедагувати

Матеріал подають у трьох розділах:

  • «Методика викладання мови й літератури»;
  • «Мовознавство»;
  • «Літературознавство і компаративістика».


Основні рубрикиРедагувати

  • Офіційні матеріали
  • Особистісно зорієнтоване навчання
  • Компетентнісне навчання
  • Інноваційний урок
  • Робітня словесника
  • Науковець — практикові
  • Викладачеві ВНЗ
  • Бібліотечка вчителя-словесника
  • До мовних глибин
  • Література рідного краю
  • Позакласна робота
  • Музеї України
  • Новочасна література

НаповненняРедагувати

Публікує матеріали з актуальних питань мовознавства й літературознавства, методики викладання української мови й літератури, методичні рекомендації, розробки уроків, матеріали олімпіад, конкурсів, мовні консультації, сценарії виховних заходів, рецензії. Популяризуються новітні педагогічні технології, узагальнюється досвід ефективної роботи учителів-практиків, розповідається про майстрів-словесників, презентуються навчальні заклади нового типу. До центральної тематики належить також висвітлення, передусім у зв'язку з потребами школи, різних аспектів творчості Т. Шевченка, І.Франка, Лесі Українки та інших класиків, дається нове прочитання програмових творів минулого, публікуються творчі портрети й зразки текстів сучасних письменників.

1963 року редакція організувала дискусію щодо нагальних змін в українському правописі; з кінця 1980-х — численними публікаціями активно сприяла поверненню літературної й наукової спадщини заборонених, замовчуваних і репресованих у радянський період письменників і вчених-філологів доби Визвольних змагань 1917—1921 років, Розстріляного відродження, Західної України 1920—1930 років, української еміграції, літераторів-дисидентів; з 1990 року зосереджує особливу увагу на плеканні любові до української мови, утвердженні її як державної, порушує гострі проблеми її захисту, розвитку, поширення сфер функціонування. Часопис, подаючи допомогу вчителям, викладачам у справі відродження й піднесення української духовності, національної свідомості, знайомить з помітними явищами культури, традиціями, обрядами й святами українців, роботами українських митців.

Серед авторів — В. Панченко, Л. Масенко, Г. Клочек, Л. Мацько, І. Ющук, І. Фаріон, В. Задорожний, Д. Дроздовський. Здобутки педагогічної науки й практики пропагують провідні сучасні методисти А. Фасоля, Л. Варзацька, Н. Голуб, [[Омельчук Сергій Аркадійович |С. Омельчук]], О. Ковальчук Г. Токмань, О. Рудницька.

Головними редакторами були Т. Бугайко (1951—1954), Ф. Жилко, П. Мисник, О. Біляєв, О. Аврамчук, С. Гречанюк, Л. Дрофань. Від 2004 року головний редактор — Катерина Рибалко.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати