Вікіпедія

Фаріон Ірина Дмитрівна

українська громадська і політична діячка, мовознавець

Іри́на Дми́трівна Фаріо́н (нар. 29 квітня 1964, Львів, УРСР, СРСР) — український мовознавець, педагог, науковець, доктор філологічних наук, професор, політик, народний депутат України VII скликання (2012—2014)[4], колишня голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, політичний та громадський діяч, публіцист, блогер[5]. Член Політради ВО «Свобода» (з 2005)[6].

Фаріон Ірина Дмитрівна
Народилася 29 квітня 1964(1964-04-29) (59 років)
Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Країна  СРСР
 Україна
Національність українка
Місце проживання Львів
Діяльність мовознавиця, політична діячка, філолог, педагог
Галузь філологія[2], педагогіка[2] і політична діяльність[2][2]
Alma mater філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов українська[2]
Заклад Національний університет «Львівська політехніка»
Членство Верховна Рада України VII скликання
Посада народний депутат України[3]
Партія КПРС (1988–1989)
ВО Свобода (2005–нині)
Конфесія Українська греко-католицька церква
Діти Софія Семчишин
Нагороди
Почесна грамота Верховної Ради України
Сайт farion.info
Україна Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Життєпис

Ранні роки

Народилася 29 квітня 1964 року у Львові.

Батько, Дмитро Іванович Фаріон (1922–2004) працював сантехніком на Львівському заводі газової апаратури. Мати, Ярослава Степанівна Фаріон (Сліпець) (нар. 1927) працювала вчителькою у селі Лінині Старосамбірського району Львівської області, згодом понад 40 років – завідувач читального залу і відділу комплектування у Львівській обласній юнацькій бібліотеці[7][8].

У 1971—1981 роках навчалася у Львівській середній школі № 75 ім. Лесі Українки. Одразу по закінченню школи рік працювала бібліотекарем Обласної бібліотеки для юнацтва ім. 40-річчя ВЛКСМ (тепер Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука)[9].

З 1982 по 1987 рр. навчалася на філологічному факультеті (українська філологія) Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчила з відзнакою. Період з 1986 по 1991 роки – лаборант катедри загального мовознавства Львівського державного університету ім. Івана Франка і керівник Центру україністики на катедрі фольклористики.

Викладацька та наукова діяльність

В 1990—1995 рр. погодинно працювала викладачкою на катедрі мов Львівського державного інституту прикладного мистецтва (нині – Львівська національна академія мистецтв), де читала курси української мови як іноземної, культури мови, української літератури (від XI до XX ст.)

В 1996 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — поч. XIX ст. (прізвищеві назви)» (науковий керівник – професор Михайло Худаш) і здобула ступінь кандидата філологічних наук[10].

В 1998 році започаткувала зі студентами Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка» проєкт політичного плаката і малюнка «Мова — твого життя основа», що тривав упродовж десятьох років (1998—2008), як вислід — видано чотири добірки мовних плакатів: «Мова — твого життя основа» (2001), «Я на сторожі коло їх поставлю Слово» (2002), «Мова — краса і сила» (2007), «Слово — меч духовний» (2012). Один з плакатів («Не знаєш! Не розумієш! Не шануєш!») став формальним приводом намагань промосковських сил Львова відкрити кримінальну справу у 2003 році за начебто розпалювання Фаріон міжнаціональної ворожнечі. На підтримку викладачки організували прес-конференцію, на віче у Львові були зібрані підписи на підтримку – підписалися всі ректори. У підсумку справу не відкрито[11][12].

Упродовж 1998–2004 років очолювала мовну комісію «Просвіти» Національного університету «Львівська політехніка», є членкинею наглядової ради Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика, від 1998-го — ініціатор та організатор щорічного мовно-мистецького конкурсу серед студентів та учнів «Мова — твого життя основа». 2004-го стала лавреатом Літературної та патріотично-виховної премії ім. Олекси Гірника.

У 2011 році з метою популяризації української книжки започаткувала проєкт «Від книги до мети» (2011—2019)[13].

15 вересня 2015 року захистила докторську дисертацію на тему «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV—XVII ст.» (науковий консультант член-кореспондент НАН України, професор Василь Німчук)[14][15].

Від 1 вересня 1991 до 15 листопада 2023 – викладач, відтак доцент, доктор філологічних наук, професор катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка»[5].

Внаслідок висловлювань у бік українських військових громадська організація «Українські студенти за свободу» 14 листопада 2023 року провела акцію протесту, до якої доєдналася незалежна студентська профспілка «Пряма дія» на території Національного університету «Львівська політехніка» з вимогою до керівництва навчального закладу звільнити Ірину Фаріон із посади викладача[16][17]. Була звільнена з посади професора Львівської політехніки вже наступного дня, 15 листопада, на основі порушення ст. 41 Кодексу законів про працю (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку)[18][19]. Проти звільнення виступили катедра обчислювальної математики та програмування (проте допис про це згодом видалили з сторінки кафедри у Facebook) й катедра української мови та літератури. Працівники останньої також узяли участь у мітингу на захист мовознавиці 20 листопада[20][21]. Свою підтримку також висловив третій Президент України Віктор Ющенко[22]. Позиція Фаріон стоїть на рішучому захисті української мови в лавах ЗСУ відповідно до статті 13: «У Збройних Силах України мовою службової діяльності, діловодства та документації є державна мова»[23]. Фаріон подала позов до суду щодо звільнення[24][25]. 7 грудня 2023 року Галицький районний суд м. Львова прийняв позов від Ірини Фаріон про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з Національного університету «Львівська політехніка»[26][27]. Триває судовий процес.

Комуністична партія

 
Ірина Фаріон (2012)

У статті «Мій будівничий» спогадів про університетського професора «Теофіль Комаринець: людина, вчений, політик. Спогади» (Львів, 1999), Ірина Фаріон зазначає: «…саме з ініціативи Теофіля Івановича мене почали залучати до факультетської парторганізації, яка завжди була для мене грою. «Для чого це мені», – на що Теофіль Іванович, посміхаючись, своїм внутрішнім, глибинним, упевненим голосом, відповів: «Щоби підривати їх ізсередини». Це переконало мене»[28].

З березня 1987 року Ірина Фаріон стала кандидатом у члени, з квітня 1988 до 1989 — членом КПРС[29][30][31]. «У 1988 році виключно за мотивами наукового кар'єрного зростання я вступила в це лайно… Вийшла в 1989 році після дуже серйозних конфліктів на катедрі, які ґрунтувалися на тому, що я організувала товариство української мови, організувала газету, присвячену Василеві Стусу»[32][33].

Хвиля інтересу до партійності Ірини Фаріон з'являється 2013 року, коли головний редактор газети «Правдошукач» Юрій Шеляженко, звернувся до Державного архіву Львівської області за документами щодо членства Ірини Фаріон в КПРС та подальшої їх публікації[34]. На запитання журналістів щодо коментаря з цього приводу, Ірина Фаріон відповіла: «Сміялася їм в очі. Ніяк. Орлиці не сповідаються перед гієнами»[35].

Проти удавання люстрації виступила письменниця Оксана Забужко, яка зауважила: «А комуністами були, перепрошую, мільйони людей. Тому давайте не плутати так звану внутрішню партію, за Орвеллом кажучи, і зовнішню партію, тобто мільйони людей, які платили внески, і партноменклатуру. Це абсолютно різні речі, і це називається створити димову завісу»[36]. Фаріон неодноразово заявляла, що вступала в партію з метою руйнування її зсередини.[37][38].

Політична діяльність

Від 2005 року є членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода»[5]. Станом на квітень 2006-го — кандидат у народні депутати України від ВО «Свобода» (№ 3 в списку). На час виборів — доцент катедри української мови Львівської політехніки, член ВО «Свобода». Вересень 2007 — кандидат у народні депутати України від ВО «Свобода» (№ 3 в списку).

На виборах до Львівської обласної ради 2006 року була обрана депутатом Львівської обласної ради. Перемогла на виборах до Львівської обласної ради 2010 у мажоритарному окрузі міста Львова, здобувши найвищий результат підтримки серед усіх мажоритарників Львівщини — 33 %.

18 травня 2010 року на сесії Львівської обласної ради звернулася до освітян, студентів, школярів та їх батьків із закликом «бойкотувати та не приймати освітніх колоніальних починань прокремлівської влади; берегти духовну основу української незалежности — мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам'ять; активно здійснювати національне виховання; повсякчас найрізноманітнішими формами та методами демонструвати свою українськість»[39].

Звернулася із відкритим листом до новообраного Президента України Віктора Януковича з приводу загроз державному статусові української мови (15 лютого 2010), до Верховної Ради України (22 лютого 2010)[40].

В рамках акції «Утверджуймо державну мову!» провела 19 лютого 2010 року заняття, присвячене проблемі національної ідентичности, у дитячому саду № 67 міста Львова. Під час заняття засудила «зросійщення форми українських імен на кшталт «Міша» та «Ліза»: «…Ніколи не називайте Марічку «Маша», бо Маша — форма не наша. Нехай їде туди, де Маші живуть. У нас вона повинна бути Марічкою»[41]. Відео з цього заходу отримало поширення та спричинило резонанс у ЗМІ, російська пропаганда заявила, що «українські націоналісти забороняють дітям „москальські“ імена»[42], в цілом заява викликала полярні відгуки[43][44][45]. Зокрема, «народний» депутат від «Партії регіонів» Вадим Колесніченко звернувся до Генерального прокурора України з проханням притягнути Ірину Фаріон до кримінальної відповідальности за статтею 161 Кримінального кодексу України (щодо дискримінації дітей за мовною та національною ознакою)[46], Українська народна партія засудила виступ Фаріон як провокацію проти української мови[47]. Натомість, на захист однопартійця виступив голова партії «Свобода» Олег Тягнибок[48].

На сесії Львівської облради 22 лютого 2011 року виступила з проєктом рішення вимоги відставки міністра освіти, науки, молоді та спорту Дмитра Табачника, який на її думку «фатально помилився з місцем проживання і свого історичного буття». Від імені трьох голів обласних рад — Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської — звернення надіслано Президентові України[49].

Активно виступала проти Закону України «Про засади державної мовної політики», відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка». Добивалась скасування його окремим законом України, а пізніше рішенням Конституційного Суду України[50][51].

З 12 грудня 2012 по 27 листопада 2014 р.р. — депутат Верховної Ради України від Всеукраїнського об'єднання «Свобода», голова підкомітету з питань вищої освіти комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (від 24.01.2013 р.), перший заступник голови комітету з питань науки і освіти (від 16.07.2014)[5].

Медійна присутність

Докладніше: Список епізодів проєкту «Велич особистості»

У медійній площині заснувала телевізійний культурологічний проєкт «Велич особистості» (2013–2019) на парламентському телеканалі «Рада» з метою популяризації знань про знакові постаті української історії, культури, політики – за період проєкту створено 160 програм[52]. З метою висвітлення життя видатних українців заснувала й стала автором телевізійного проєкту «Ген українців» (2019–2023) на львівському телеканалі «НТА»[53].

Від 2013 року – блогерка на порталі «Українська правда». Створила два авторські YouTube-канали (Iryna Farion та Студія Фаріон), де веде проєкти «ПротиАнглізм», «ПолітОгляд» та «Курси з культури української мови».

Опублікувала понад 200 публікацій публіцистичного характеру в різних джерелах[54].

Особисте життя

Розлучена. Має дорослу доньку Софію Семчишин[55] (після виходу заміж лишила прізвище батька[56]). Чоловік Софії — львів'янин Василь Особа.

3 травня 2017 року народилась онука Ева[57]. Онук — Дмитро.

Конфлікти

З телеканалом ZIK

2013 року розгорівся конфлікт із журналістом Остапом Дроздовим та редакцією телеканалу ZIK[58]. За словами Дроздова, із часом взаємини покращилися[59].

Конфлікт із Гордоном

У листопаді 2017 року в прямому етері телеканалу «112» виник конфлікт із журналістом Дмитром Гордоном щодо української мови. Гордон припустив, що Фаріон є агентом ФСБ Росії, й запропонував їй пройти поліграф-тестування[60].

Конфлікт із Довбиком

2021 року, після того, як на пресконференції щодо матчу на «Євро-2020» український футболіст Артем Довбик, який забив переможний гол і вивів Україну до чвертьфіналу, давав відповіді російською мовою, Ірина Фаріон та Лариса Ніцой назвали його «московитом». Згодом Довбик усе ж таки перейшов на українську. А в серпні 2021 року вона засудила легкоатлетку Ярославу Магучіх, бронзову призерку Олімпійських ігор, за обійми та спільне фото з російською спортсменкою, назвавши Ярославу «біосміттям». У листопаді 2021 року поліція відкрила кримінальне провадження проти Ніцой та Фаріон за фактом образи українських спортсменів[42].

Висловлювання про мешканців Сходу України

2019 року Фаріон заявила, що російськомовне населення Сходу України є «авторами війни», оскільки якби «не було би отих москворотих, не мав би кого Путін захищати»[42].

26 січня 2023 року в інтерв'ю вчергове заявила про причиново-наслідковий зв'язок та «кармічність» подій у Маріуполі та відповідальність за голосування на виборах[61]. ГПУ направила заяву про можливе порушення закону щодо заперечення російської агресії до прокуратури Львівської області, а та — до СБУ Львівської області з дорученням про початок досудового розслідування[62].

Конфлікт із військовими Азову

5 листопада 2023 року на запитання журналістки Яніни Соколової заявила, що «не існує російськомовного населення, є українці, а є кацапи». На зустрічне запитання щодо російськомовних військових, зокрема бійців «Азову», розкритикувала їх та назвала це порушенням статті 29 закону «Про Збройні сили України» (згодом у блозі на Українській правді вибачилася, що переплутала її зі статтею 13, яка стверджує те саме з іншою цифрою)[63]. Також вона сказала, що не може вважати російськомовних військових українцями[64]:

  Я не можу назвати їх українцями. Якщо вони не говорять українською мовою — то нехай себе назвуть “рускімі”. Що їм заважає? Чому вони такі очманілі? Вони такі великі патріоти — покажи свій патріотизм, вивчи мову Тараса Григоровича Шевченка […] Ну шо це за бздура — воювати в українській армії і говорити російською мовою?  

Після цих заяв її фейсбук-сторінку заблокували[65], а самі заяви викликали обурення в суспільстві. Пізніше вона написала, що «воювати за Україну — це не заслуга, а обов'язок», а також назвала «москворотими биками» військовослужбовців, які не дотримуються вимог щодо використання державної мови у ЗСУ[66][67].

Народний депутат, заступник голови оборонного комітету Верховної Ради Єгор Чернєв закликав СБУ перевірити ці висловлювання щодо «вчинення кримінальних злочинів» та вжити заходів для «недопущення ведення підривної діяльності в тилу»[68][69].

Висловлювання Фаріон засудили начальник штабу батальйону «Азов» Богдан Кротевич, учасниця російсько-української війни Катерина «Пташка» Поліщук, військовослужбовець і колишній футболіст «Динамо» Олександр Алієв, а також екскомандир полку «Азов» Максим Жорін. Останній зробив це російською мовою з використанням нецензурної лексики: у своєму Telegram-каналі він вперше опублікував пост частково російською мовою, спеціально звертаючись до Фаріон, а також українською додав, що Ірина «розколює українське суспільство за ФСБшними методичками»[70][71][72][73].

Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець попросив правоохоронців перевірити, чи не порушено статтю Кримінального кодексу щодо рівноправності громадян[74]. Служба безпеки України 15 листопада 2023 року зініціювала психолого-лінгвістичну експертизу висловлювань Ірини Фаріон та розпочала кримінальне провадження за такими статтями КК України, як порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161); образа честі і гідності військовослужбовця, погрози військовослужбовцю (ст. 435-1); порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфічної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163); порушення недоторканності приватного життя (ст. 182)[75][76]. 16 листопада 2023 року Національна рада з питань телебачення та радіомовлення призначила позапланову перевірку «5 каналу» через трансляцію програми «Рандеву з Яніною Соколовою», де гостем була Ірина Фаріон. Попередньо, за результатами проведення моніторингу програма має ознаки порушення закону «Про медіа», який забороняє поширення дискримінаційних висловлювань щодо національності, віку, статі та інших ознак[77].

Керівництво університету відмежувалося від заяв Фаріон: «Львівська політехніка» не несе відповідальності за висловлювання працівників та студентів поза університетом"[78]. Фаріон підтримали журналіст Остап Дроздов, дитяча письменниця Лариса Ніцой, молодший сержант 5-го окремого штурмового полку ЗСУ, заступник голови ВО «Свобода» з питань політичної освіти[79] Юрій «Мамай» Сиротюк та Дмитро Корчинський[80][81][82][83].

Оприлюднення листа кримського студента

8 листопада 2023 року Фаріон у своєму Телеграм-каналі опублікувала декілька листів від українців, які висловлювали їй підтримку[84]. Серед них був лист від Максима Глєбова, який представився студентом із тимчасово окупованого Сімферополя. В коментарях Фаріон попросили приховати персональні дані хлопця, але вона відмовилася це робити. За кілька днів представники окупаційної влади затримали хлопця та змусили вибачатися на камеру[85][86][87]. Сама Фаріон не визнала власної провини та назвала це провокацією проти неї[88], а потім заявила, що студент сам винний, що не приховав власне ім'я та не попросив цього зробити[89].

Представниця президента в АР Крим Таміла Ташева назвала дії Фаріон ницістю та пообіцяла притягнення до відповідальності. Безповідальною або злочинною поведінкою також назвали вчинок один із командирів 3 ОШБр Дмитро Кухарчук, головна редакторка УП Севгіль Мусаєва, журналістки Тетяна Даниленко та Ірина Андрейців, військовосложбовиця Ярина Чорногуз і правозахисниця Лариса Денисенко та інші[90].

Відзнаки та визнання

  • 2001 — Почесна грамота імені президента НТШ Михайла Грушевського від Управи Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці за «невтомну академічну діяльність у галузі українознавства»
  • 2004 — Міжнародна премія Ліги українських меценатів ім. Олекси Гірника за національно-патріотичне виховання молоді — лавреат
  • 2008 — Всеукраїнська премія ім. Бориса Грінченка — лавреат[91]
  • 2010 — грамота від УПЦ КП за наукову діяльність, зокрема за монографію «Отець Маркіян Шашкевич — український мовотворець»[92]
  • 2013 — Міжнародна премія Ліги українських меценатів ім. Дмитра Нитченка — лавреат — «За несхибну позицію в житті, за бійцівські якости й за чин», за проєкт «Від книги до мети»[93]
  • 19 червня 2014 — Почесна грамота Верховної Ради України за вагомий внесок у розвиток вітчизняної освіти, удосконалення сучасної нормативно-правової бази освіти і науки (розпорядження № 362 від 19.06.2014 р.)
  • 2016 — Премія ім. Івана Огієнка — лавреат — за наукові досягнення (монографія «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV — XVII ст.: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива», 2015)
  • 2021 — лавреат — Обласна премія для працівників наукових установ та закладів вищої освіти від Львівської ОДА[94]
  • 2022 — «Почесна грамота за особливі заслуги» від Львівської політехніки.[95]
  • 2023 — Всеукраїнська премія ім. Бориса Грінченка — лавреат — за просвітницьку діяльність[96]

Бібліографія

[97]

Монографії та основні праці
  • Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII — початку XIX століття (з етимологічним словником) / НАН України; Інститут народознавства. Л.: Літопис, 2001. 371 с. ISBN 966-7007-30-2.
  • Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — початку XIX ст. (прізвищеві назви): Дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. Львів, 1996. 237 л. + додат. 213 л.
  • Мова — краса і сила: Суспільно-креативна роль української мови в ХІ — середині XIX ст. Л.: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2007. 168 с. ISBN 978-966-553-586-7
  • Отець Маркіян Шашкевич — український мовотворець. Лінгвістичний феномен на тлі світового романтизму. Л.: Свічадо, 2007. 136 с. ISBN 978-966-395-121-8
  • Правопис — корсет мови?: Український правопис як культурно-політичний вибір. Л.: Монастир Свято-Іванівська Лавра; Видавничий відділ «Свічадо», 2004. 115 с. ISBN 966-561-328-6
  • Степан Бандера — практик, теоретик, містик націоналістичного руху. Лекція Ірини Фаріон з нагоди столітнього ювілею Провідника. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. 32 с. + компакт-диск. ISBN 978-966-428-123-9
  • Мовна норма: знищення, пошук, віднова. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. 336 с. + компакт-диск. ISBN 978-966-428-138-3
  • Афоризми та сентенції Юрія Іллєнка Криниця для спраглих / Автор ідеї, укладач та літературний редактор Ірина Фаріон. Співтворці укладання Людмила Іллєнко, Пилип Іллєнко, Андрій Іллєнко. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-428-169-7
  • Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у ХIV-ХVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива. Л.: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2015. 656 с. ISBN 978-617-607-718-3
  • Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя). Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. 215 с. ISBN 978-966-941-076-4
  • Мовна норма: пошук істини. Посібник. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2017. 255 с. ISBN 978-966-428-517-6
Монографії у співавторстві
  • Slovo v kultuře a kultura ve slově: Kolektivni monografie / prof. Alla Arkhanhelska, DrSc. Vydala a vytiskla Univerzita Palackého v Olomouci, 2014. S. 215—229
  • Українознавство в персоналіях — у системі вищої медичної освіти. Монографія. Книга третя. Івано-Франківськ, 2019. С. 316—335. ISBN 978-966-428-498-8
  • Український науковий термін: діахронний контекст. Монографія. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2019. С. 50–71. ISBN 978-617-7809-05-9
  • Українська реальність крізь призму терміна: монографія. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019. С. 47–93. ISBN 978-966-941-414-4
  • Термінологічна актуалізація української мовної дійсности: монографія / Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2020. С. 5-59. ISBN 978-617-7809-53-0
  • Українознавство в персоналіях — у системі вищої медичної освіти. Монографія. Книга п'ята. Івано-Франківськ, 2022, С. 185—215
  • Полігранна філологія без кордонів: колективна монографія. Харків: Видавництво Іванченка І. С., 2022, С. 127—141
  • Wrocławska Ukrainistyka. Lingua — Litterae — Sermo: колективна монографія. Wrocław: Oficyna Wydawnicza Atut — Wrocławskie Wydawnictwo Oświatwe, 2022. С. 79–90
  • Мовознавча комісія НТШ. З історії людей та ідей. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2023.[98]
  • Ірина Фаріон, Галина Помилуйко-Недашківська, Анна Бордовська. Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті. — Львів : «Свічадо», 2023. — 714 с. — ISBN 978-966-938-717-2.[99]
Дотичні та видані за наукової редакції
  • Проблеми української термінології: зб. наук. пр. учасників XV Міжнар. наук. конф. «Проблеми укр. термінології СловоСвіт 2018», м. Львів, 4-6 жовт. 2018 р. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2018. — 83 с. — ISBN 978-966-941-210-2
  • Добірка студій професора Михайла Худаша: історична ономастика, мовні портрети, спогади. За науковою редакцією І. Д. Фаріон. Львів: Видавництво Львівська політехніка, 2019. 440 с. ISBN 978-966-941-336-9.
  • Наука своєю мовою — нездоланна твердиня. Збірник матеріялів відкритих Пулюївських читань / науковий редактор: І. Д. Фаріон. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019. 215 с. ISBN 978-966-941-300-0.
  • Фаріон Ірина Дмитрівна: Біобібліографічний показник: / Упор. О. Микитюк, Л. Харчук, І. Ментинська. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019. 168 с. ISBN 978-966-941-319-2.
  • Петро Билина. Війна кличе. Стань переможцем! Нотатки на полях російсько-української війни. Автор передмови і редактор: Ірина Фаріон. Київ: Український пріоритет, 2019. 168 с.
  • Щастя бути сильним. Афоризми та сентенції Дмитра Донцова. Автор ідеї та укладач: Оксана Микитюк. Науковий консультант: Ірина Фаріон. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2021. 392 с.
  • Проблеми української термінології: зб. наук. праць учасників XVII Наук. онлайн-конф. СловоСвіт 2022, 6–8 жовт. 2022 р. / Головний редактор: Ірина Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2022. ISBN 978-966-941-755-8[100]

Медійна діяльність

  • 2013 — Авторський блог на «Українській правді» (станом на грудень 2023 – 281 блог)[101]
  • 2013–2019 — Телевізійний культурологічний проєкт «Велич особистості» на парламентському телеканалі «Рада» (160 програм)[52][102]
  • 2019 — Телевізійний проєкт «Ген українців» на львівському телеканалі «НТА» (станом на грудень 2023 року створено 125 програм)[53]
  • 2022 — Проєкти «ПротиАнглізм» (68 відео), «ПолітОгляд» та «Курси з культури української мови» (понад 60 лекцій) на авторських YouTube-каналах Iryna Farion[103][104]

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1025645529 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. ↑ Картка народного депутата
  5. ↑ а б в г Ірина Фаріон захистила докторську дисертацію (укр.). «Вголос». 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2015.
  6. ↑ Фаріон Ірина Дмитрівна. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 29 вересня 2013.
  7. ↑ Ірина Фаріон на порталі «Варіанти»
  8. ↑ Олег К. РОМАНЧУК (2012). Ірина Фаріон: «Переможемо тоді, коли переможемо у собі слабкість, пристосуванство і негативізм» (укр.). «Універсум» № 11–12 (229–230). Процитовано 16 грудня 2023.
  9. ↑ Галина ЯРЕМА (12 листопада 2013). Ярослава ФАРIОН: «Коли казала доньці, щоб не йшла у політику, вона мені відповіла: «А хто буде боротися?» (укр.). «Високий замок». Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
  10. ↑ Ірина Фаріон у каталозі Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського
  11. ↑ Наталія БАЛЮК (19 травня 2017). Ірина Фаріон: «Якщо переді мною є лайно, то чого маю його називати мармулядою» (укр.). «Високий замок». Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 18 грудня 2023.
  12. ↑ «Язик подав у суд на мову»: у Львові під судом відбулась масштабна акція протесту на захист Ірини Фаріон (укр.). «Вголос». 31 липня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 18 грудня 2023.
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Назарій ТУЗЯК (15 вересня 2015). Ірина Фаріон захистила докторську дисертацію. Екс-депутат отримала звання професора у «Львівській політехніці» (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 19 грудня 2023.
  15. ↑ Ірина Фаріон захистила докторську дисертацію (укр.). «Збруч». 16 вересня 2015. Процитовано 19 грудня 2023.
  16. ↑ Марта ГИЧКО (14 листопада 2023). Протести студентів у Львові: в НУ ЛП відповіли, чи звільнять скандальну Фаріон (укр.). «УНІАН». Процитовано 26 грудня 2023.
  17. ↑ Орися ШИЯН, Зоряна КАЗМІРУК (14 листопада 2023). Кілька сотень студентів Львівської політехніки вимагають звільнити Ірину Фаріон (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 26 грудня 2023.
  18. ↑ Іванна ГОРДІЙЧУК (15 листопада 2023). Фаріон після скандалу звільнено з «Львівської політехніки» (укр.). «Главком». Процитовано 26 грудня 2023.
  19. ↑ Наказ вже підписано ректором «Львівської політехніки»: міністр освіти підтвердив інформацію про звільнення Фаріон (укр.). ІА «Українські національні новини». 15 листопада 2023. Процитовано 26 грудня 2023.
  20. ↑ Наталія ШУТКА (17 листопада 2023). Після розголосу політехніка повернула на сайт повідомлення про звільнення Фаріон (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 17 листопада 2023.
  21. ↑ Наталія КАРНАУХ, Єлісавета СІЛАЄВА (20 листопада 2023). У Львові влаштували мітинг на підтримку Ірини Фаріон (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 26 грудня 2023.
  22. ↑ Каріна ЯКІНА (23 листопада 2023). Мені соромно, – Ющенко підтримав Фаріон у мовному скандалі (укр.). «Новини.LIVE». Процитовано 26 грудня 2023.
  23. ↑ Ірина ФАРІОН (24 листопада 2023). Необільшовизм під стінами Львівської політехніки (укр.). «Українська правда». Процитовано 18 грудня 2023.
  24. ↑ Катерина САДЛОВСЬКА (8 грудня 2023). Ірина Фаріон подала позов до суду щодо звільнення з «Львівської політехніки» (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 18 грудня 2023.
  25. ↑ Тетяна ОЛІЙНИК (15 листопада 2023). Фаріон відреагувала на звільнення: готує позов до суду (укр.). «Українська правда». Процитовано 15 листопада 2023.
  26. ↑ Тетяна ОЛІЙНИК (9 грудня 2023). Фаріон подала до суду на «Львівську політехніку» через звільнення: що відомо про позов (укр.). «24 Канал». Процитовано 9 грудня 2023.
  27. ↑ Ірина Фаріон подала позов до суду щодо звільнення з «Львівської політехніки» (укр.). «НТА». 8 грудня 2023. Процитовано 9 грудня 2023.
  28. ↑ Теофіль Комаринець: людина, вчений, політик: спогади. — Львів : «Каменяр», 1999. — 166 с. — ISBN 5774507831, 9785774507832.
  29. ↑ «Свободівка» Фаріон таки була членом КПРС (укр.). «Українська правда». 19 листопада 2013. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2023.
  30. ↑ Данило МОКРИК (19 листопада 2013). Членство Ірини Фаріон в КПРС підтверджено офіційно (укр.). «Zaxid.net». Архів оригіналу за 22 листопада 2013-11-22. Процитовано 22 грудня 2023.
  31. ↑ Фаріон вступила до лав КПРС 1988 року (документи), [Архівовано 17 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Фаріон розповіла, як, коли і чому вступила до КПРС (укр.). «Вголос». 27 листопада 2017. Процитовано 22 грудня 2023.
  33. ↑ «Агентка Фаріон» відповіла Гордону: результати детектора брехні (укр.). «Вголос». 27 листопада 2017. Процитовано 22 грудня 2023.
  34. ↑ Журналіст, який розповів про членство Фаріон в КПРС, подав до суду на ВО «Свобода» (укр.). «Інститут масової інформації». 21 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2023.
  35. ↑ Фаріон порівняла себе з орлицею, а журналістів – з гієнами (укр.). «Українська правда». 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 23 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2023.
  36. ↑ Забужко про «справу Фаріон»: не треба підміняти біле й кисле (укр.). «Інститут масової інформації». 13 листопада 2013. Процитовано 22 грудня 2023.
  37. ↑ Яніна СОКОЛОВА (21 липня 2018). Несподівана ІРИНА ФАРІОН (укр.). «Рандеву». Процитовано 22 грудня 2023.
  38. ↑ Сергій Босак (17 квітня 2024). Ірина Фаріон: зараз воюють батьки, щоб захистити своїх дітей. А мають воювати і діти, і батьки. Українські Новини.
  39. ↑ Ірина Фаріон закликає українців відстояти духовну основу української незалежності (укр.). «Українська мова». 28 серпня 2010. Архів оригіналу за 3 листопада 2011-11-03. Процитовано 28 серпня 2010.
  40. ↑ Ірина Фаріон написала листа Януковичу (укр.). «Zaxid.net». 24 січня 2012. Процитовано 26 грудня 2023.
  41. ↑ Фаріон ставить дитсадок на вуха (ч. 1) (укр.). «Вголос». 19 лютого 2010. Процитовано 26 грудня 2023.
  42. ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ДМ 20231114 не вказано текст
  43. ↑ Олександр Ковальчук: «В українській журналістиці для мене немає ніяких імен» (укр.). «Детектор медіа». 15 липня 2010. Процитовано 26 грудня 2023.
  44. ↑ Політик у дитсадку. Невдалий урок від Ірини Фаріон (укр.). «Львівська газета». 18 лютого 2010. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 5 березня 2010.
  45. ↑ Александра ХАРЧЕНКО (22 лютого 2010). Во Львове детей отругали из-за их имен (рос.). «Сьогодні». Архів оригіналу за 9 квітня 2010. Процитовано 26 грудня 2023.
  46. ↑ Против депутата Свободы хотят возбудить дело за оскорбления Маш и Миш (видео) (рос.). «Фокус». 22 лютого 2010. Процитовано 26 грудня 2023.
  47. ↑ Борис КУШНІРУК (23 січня 2012). В УНП вважають «Свободу» провокаторами (укр.). «Українська правда». Процитовано 26 грудня 2023.
  48. ↑ Олег ТЯГНИБОК (24 січня 2012). Момент істини: українофоби і «хруні» проти української мови (укр.). «Українська правда». Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 26 лютого 2010.
  49. ↑ Фаріон просить Януковича відправити у відставку Табачника, який «фатально помилився з місцем проживання» (укр.). «Корреспондент». 24 січня 2012. Процитовано 26 грудня 2023.
  50. ↑ КС визнав неконституційним мовний закон Колесніченка-Ківалова (укр.). «Новинарня». 28 лютого 2018. Процитовано 26 грудня 2023.
  51. ↑ Володимир СЕМКІВ (2 березня 2018). Кінець закону Ківалова-Колесніченка (укр.). «Збруч». Процитовано 26 грудня 2023.
  52. ↑ а б Cьогодні телеканалу «РАДА» – 18! (укр.). Блог «Українська правда». 24 листопада 2016. Процитовано 14 грудня 2023.
  53. ↑ а б «Ген українців»: прем’єра на телеканалі НТА з Іриною Фаріон (укр.). «Вголос». 5 грудня 2019. Процитовано 14 грудня 2023.
  54. ↑ Фаріон Ірина Дмитрівна: Біобібліографічний показник
  55. ↑ Депутат Львівської облради Ірина Фаріон закохалася (укр.). «Gazeta.ua». 29 вересня 2013. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 19 грудня 2023.
  56. ↑ Ірина ЗАЛЕЦЬКА (9 лютого 2012). Самотня вовчиця Ірина Фаріон. zik. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 9 січня 2014.
  57. ↑ Новонароджена онука Фаріон Ева викликала скандал у соцмережах (укр.). «Українські новини». 3 травня 2017. Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
  58. ↑ ZIK вимагає від керівництва ВО «Свобода» вибачень за слова Фаріон (укр.). «Детектор медіа». 9 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 17 листопада 2023.
  59. ↑ Незбагненна Ірина Фаріон нині приймає вітання на честь 59-х уродин. Telegram. Ostap Drozdov. 29 квітня 2023. Архів оригіналу за 13 червня 2023. Процитовано 21 жовтня 2023.
  60. ↑ Агент Росії або псих? Фаріон влаштувала в прямому етері істерику через українську мову (укр.). «Обозреватель». 9 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
  61. ↑ https://apostrophe.ua/ua/article/lime/learn/2023-03-23/za-eti-slova-chelovek-doljen-otvechat-sumskaya-otreagirovala-na-zayavlenie-farion-o-mariupoltsah/51180
  62. ↑ Генпрокуратура доручила Службі безпеки України розібратися із заявами Ірини Фаріон про Маріуполь та маріупольців, - ДОКУМЕНТ. 0629.com.ua - Сайт міста Маріуполя (укр.). Процитовано 20 квітня 2023.
  63. ↑ Про павліка морозова у Львівській політехніці (або як хочуть посадити Фаріон за вимогу знать закон). Українська правда - Блоги. Процитовано 30 листопада 2023.
  64. ↑ Крижня, Марина (7 листопада 2023). Орлиці доведеться сповідатися: Ірину Фаріон розкритикували через провокаційні заяви щодо українських військовослужбовців. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  65. ↑ Буняк, Валерія (7 листопада 2023). Ірина Фаріон заявила, що її фейсбук-акаунт заблокували після мовного скандалу. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  66. ↑ Фаріон висунула претензії "азовцям" через українську мову – у Мережі обурені її заявою (відео, фото). ТСН.ua (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  67. ↑ Мовний скандал: Фаріон чекає на СБУ, студенти обклеїли політехніку листівками, виш відреагував
  68. ↑ Заява Фаріон про мову та військових. Нардеп Чернєв звернувся до СБУ. Главком | Glavcom (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  69. ↑ Мовний скандал з Фаріон: у Раді просять СБУ перевірити слова екснардепки. ТСН.ua (укр.). 7 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  70. ↑ Мовний скандал з Фаріон: екскомандир «Азову» жорстко відповів філологині. ТСН.ua (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  71. ↑ «Проведіть тут хоча б добу»: захисниця «Азовсталі» «Пташка» звернулася до Фаріон. www.unian.ua (укр.). Процитовано 30 листопада 2023.
  72. ↑ В «Азові» відреагували на останній мовний скандал: питання є лише до партії «Свобода», а до Фаріон – жодних. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 8 листопада 2023.
  73. ↑ Алієв відповів Фаріон на критику російськомовних бійців ЗСУ. ua.korrespondent.net. Процитовано 8 листопада 2023.
  74. ↑ Омбудсман просить слідчих перевірити слова Ірини Фаріон, яка не вважає російськомовних бійців ЗСУ українцями ➜ ZMINA. zmina.info (укр.). 7 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  75. ↑ СБУ відкрила кримінальне провадження щодо Ірини Фаріон (укр.). Офіційний сайт Служби безпеки України. 15 листопада 2023. Процитовано 26 грудня 2023.
  76. ↑ Дмитро БРАСЛАВСЬКИЙ (15 листопада 2023). СБУ відкрила кримінальне провадження щодо Фаріон (укр.). РБК-Україна. Процитовано 26 грудня 2023.
  77. ↑ Валентина РОМАНЕНКО (16 листопада 2023). «5 канал» перевірять через ефір із Фаріон (укр.). «Українська правда». Процитовано 16 листопада 2023.
  78. ↑ Zaxid.net (7 листопада 2023). «Львівська політехніка» відмежувалась від заяви Ірини Фаріон про російськомовних військових. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 8 листопада 2023.
  79. ↑ Керівництво // Сайт ВО «Свобода»
  80. ↑ Ніцой обурилася «зросійщеними» бійцями ЗСУ
  81. ↑ Мені ліньки всоте-вмільйонне писати прописні істини. Telegram. Ostap Drozdov. 8 листопада 2022. Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
  82. ↑ Юрій Сиротюк. ВОЇН про москвоязичіє у війську
  83. ↑ КОРЧИНСЬКИЙ: ПОТРІБНО ПРОБИТИ ІРИНУ ФАРІОН НА ПОСАДУ МІНІСТРА ОСВІТИ ЕКСКЛЮЗИВ
  84. ↑ Жорін уже деантропонімізувалося....Ото їм присвячено! Дякую. Telegram. Ірина Фаріон. 8 листопада 2023. Архів оригіналу за 13 листопада 2023. Процитовано 13 листопада 2023.
  85. ↑ Сластнова, Єва (13 листопада). Після того, як Фаріон виклала лист студента з Криму з персональними даними, його затримали росіяни. НВ. Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 14 листопада 2023.
  86. ↑ Фаріон розкрила дані проукраїнського студента з окупованого Криму: до хлопця прийшли із ФСБ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 16 листопада 2023.
  87. ↑ Абрамова, Анетт (13 листопада 2023). Окупанти заявили про викриття студента з Криму, який публічно підтримав Фаріон на тлі мовного скандалу. Громадське. Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 14 листопада 2023.
  88. ↑ Буняк, Валерія (13 листопада 2023). Ірина Фаріон назвала «провокацією» інцидент з кримським студентом, якого затримали росіяни. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 13 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  89. ↑ Фаріон поскаржилася Зеленському та Залужному на «хамську» поведінку «азовців». chas.news (ua) . Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
  90. ↑ Українці обурені: допис Фаріон, ймовірно, допоміг окупантам затримати патріотичного студента в Криму. Українська правда _Життя. Процитовано 17 листопада 2023.
  91. ↑ Мово, будь! Мово, живи і живи! (укр.). Тижневик «Слово Просвіти». 12 березня 2009. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 5 травня 2023.
  92. ↑ https://varianty.lviv.ua/3740-iryna-farion
  93. ↑ Фаріон дали премію «за бійцівські якості». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
  94. ↑ Професор катедри української мови Ірина Фаріон стала лавреатом Обласної премії
  95. ↑ Незавдовго до звільнення Фаріон нагородили найвищою нагородою Львівської політехніки
  96. ↑ Стали відомі лауреати Всеукраїнської просвітянської премії імені Бориса Грінченка (укр.). «Українська літературна газета». 13 грудня 2023. Процитовано 13 грудня 2023.
  97. ↑ Фаріон Ірина Дмитрівна в Електронній енциклопедії Львівської політехніки
  98. ↑ Доцентка катедри УМ взяла участь у роботі круглого столу «Українська мова як державотворче начало»
  99. ↑   Ірина Фаріон презентувала книгу «Англізми і Протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті» (23 грудня 2023) на YouTube
  100. ↑ Збірник «Проблеми української термінології СловоСвіт 2022»
  101. ↑ Блог Ірина Фаріон на «Українській правді»
  102. ↑ Ірина ФАРІОН (10 вересня 2019). Культурологічний проєкт «Велич особистости» на парламентському каналі «Рада» закрито (укр.). Блог «Українська правда». Процитовано 14 грудня 2023.
  103. ↑ ПРОТИАНГЛІЗМ від Ірини ФАРІОН (укр.). «Слово просвіти». 20 вересня 2021. Процитовано 14 грудня 2023.
  104. ↑ Професор Ірина Фаріон зініціювала інтерактивний курс з культури української мови на персональному youtube-каналі (укр.). «Львівська політехніка». 1 квітня 2022. Процитовано 14 грудня 2023.

Література

Посилання

Фаріон Ірина Дмитрівна
у сестринських Вікіпроєктах
  Цитати у Вікіцитатах?
  Генеалогія на Родоводі?
  Фаріон Ірина Дмитрівна у Вікісховищі?
  Зовнішні відеофайли
  1. Ірина Фаріон: як українізувати українців, мовний конфлікт, звільнення, переселенці, релятивізм на YouTube, «Антиподи» (канал «ISLND TV»), 1 січня 2024.

Інтерв'ю:

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фаріон_Ірина_Дмитрівна&oldid=42375814