Користувач:Myron 13/пісочниця

Гарнізонний Храм святих апостолів Петра і Павла , відомий у місті як костел Єзуїтів, збудований у стилі раннього бароко на початку XVII ст. Храм є взірцем рисмької святині Іль-Джезу (Il Gesù) та вважається однією з найбільш культових споруд Львова. Храм освячено 6 грудня 2011 року з нагоди 20-ї річниці створення Збройних сил України. Обряд освячення храму та святу Літургію очолив Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ владика Ігор Возьняк.

Історія

1540 року засноване одне із найбільших і найвідоміших згромаджень Товариство Ісуса, яке більш відоме як Орден Єзуїтів. Вже в скорому часі члени Товариства розвинули широку місійну діяльність. До Львова єзуїти прибули 1584 року, а вже в 1590 постав перший дерев’яний храм Товариства Ісуса на ділянці поруч із західною частиною міських оборонних мурів, де була влаштована Єзуїтська фіртка. Роботи над спорудженням існуючого храму святих апостолів Петра і Павла розпочалось в 1610 році. В період 1618-1621 рр. керував будіництвом архітектор єзуїтського ордену Джакомо Бріано. 1624 року освятили першу бічну каплицю Св. Бенедикта. 1630 року храм був завершений і освячений львівським архієпископом Яном Анджеєм Прухніцьким. 1702 року за проектом Мартина Годного була зведена вежа-дзвіниця, яка стала найвищою вежею Львова (близько сто метрів), на якій 1754 року встановили годинник. Після ліквідації ордену єзуїтів 1773 року храм почав виконувати функції військового гарнізонного храму. 1830 року розібрали вежу – після того, як завалилася вежа міської Ратуші у 1828 році. З відновою 1814 року папою Пієм VII ордену єзуїтів, у 1820 р. вони повернулися до Львова. В період 1836-1848 отці єзуїти розвинули жваву пасторальну діяльність. Зокрема вони виконували обов’язки в’язничних капеланів, організовували молитовні братства, надавали духовну опіку монашим згромадженням. 1848 року під час бомбардування міста два ядра впали на храм та пошкодили дах. Після «Весни народів» 1848 року монахів-єзуїтів знову вигнали з храму, і знову, через чотири роки вони повернулися. В 1905 р. було здійснено коронацію ікони Матері Божої Замилування (зараз знаходиться у Вроцлаві, Польща). Значних ушкоджень храм під час двох світових воєн. 4 червня 1946 року монахи-єзуїти були змушені залишити Львова, забравши з собою найцінніші речі, зокрема короновану ікону Пресвятої Богородиці. З цього моменту починається нова сторінка історії храму – на довгі 65 років його двері зачинились, у ньому запанувала тиша... Для робіт над зовнішньою і внутрішньою оздобою храму ченці Товариства Ісуса запрошували визнаних майстрів. Вже у 1612-1613 роках працювали: різьбар Іван Моленда, маляр Матвій Климкович і органний майстер Матвій Крайчинський. Після завершення будівельних робіт, 1638 року склепіння храму оздобили стюковою різьбою і вкрили розписами пензля Матвія Климковича. 1644 року були освячені органи збудовані коштом Ґроховського. У 1720-1730-х роках у храмі встановили надгробки Єлизавети з Ґостомських Синявської, Яна Яблоновського, Яна Станіслава Яблоновського і Яна Вінцентія Яблоновського, які були фундаторами будови єзуїтської колегії. Впродовж XVIII ст. вистрій костелу змінювався двічі – у 1734 та 1773 роках. 1734 року храм згорів. 1740 року розписи головної нави виконав Франциск Григорій Іґнац Екштайн (1689-1741) родом з Брна, а після його смерти бічні нави і каплиці розписував Себастиян Екштайн. Скульптурне розп’яття, виконане Яном Пфістером, яке було встановлено в одному з бічних вівтарів, вважається цінним витвором мистецтва. Великий центральний вівтар авторства Себастияна Фесінґера споруджено у 1744-1747 рр., у 1754 і 1759 виконані два бічні вівтарі. На згадку про проведену реновацію храму на південній стіні при чільному фасаді встановлено таблицю з написом: «D.O.M. Haec aedes sacra inchoata 1610 dedicata 1630 restaurata 1842». 1843 року маляр Алоїз Рейхан намалював образи Ігнатія Лойоли і Франциска Ксаверія для двох бічних вівтарів. 1894 року під час відновлення фасаду храму в нішах нижнього ярусу поміщено чотири фігури святих єзуїтів: Ігнатія Лойоли, Франциска Ксаверія, Станіслава Костки і Андрія Боболі авторства Фелікса Павлінського.

Радянські часи

Після багатьох століть активної душпастирської праці священників храму, який не для одного покоління мешканців Львова залишав відкритими свої двері, у 1946 році зачинив їх на довгі десятиліття. Сталось це за вказівкою нового радянського режиму, який вважав релігію згубним та архаїчним пережитком неосвіченого люду, а Церкву ворогом №1 нової атеїстичної ідеології. Подібна доля спіткала більшість великих і малих храмів по всій Україні. Результатом воєнних лихоліть став понищений дах храму, який замінили тимчасовим. Лише у 1959 р. провели відновлювальні роботи з на даху, якими керував архітектор Ігор Старосольський. Якийсь час храм використовували як склад, а від 1970-х років передали Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України під книгосховище обмінного фонду (станом на жовтень 2011 р. у ньому знаходилось понад 2,3 млн. книг). Експлуатація будівлі храму у якості книгосховища дала можливість уникнути значних руйнувань інтер’єру, хоча вповні зберегти внутрішню оздобу невдалось. Так через поганий стан покрівлі храму, через який всередину потрапляла волога втрачено цінні фрески центрального склепіння та в бічних навах. Наприкінці 1990-х років провели археологічні розкопки у криптах під центральною навою та відреставрували приміщення сутерен під південною навою. Храм став першою пам'яткою барокової архітектури у Львові.

Перші кроки до відродження храму

Блаженніший Любомир (Гузар) по храм у зверненні до міського голови “Цей храм має свою історію і є відомим те, що з 1848 по1939 рр. він служив місту як гарнізонний храм, а поруч нього, у колишній Єзуїтській колегії, навчався наш славний гетьман Богдан Хмельницький. Вважаю, що було б доречно відродити цей храм та, зважаючи на його історичне минуле, дозволити, щоб у ньому було відновлене душпастирство, спрямоване на задоволення духовних потреб військовослужбовців міста та їхніх сімей. У кожній країні, де військове душпастирство чи капеланство є офіційно визнане державою, існують гарнізонні храми, у яких військовослужбовці збираються на молитву при різних нагодах та зокрема під час державних та військових пам’ятних дат, святкувань. Любомир Гузар,( Патріарх Української Греко-Католицької Церкви).

Життя храму до відкриття

Від лютого 2011 р. у піземеллі гарнізонного храму почалося відновлювати літургійне життя святині. Щонеділі, у освяченній каплиці Митрополитом та Архиєпископом Львівським Ігорем Возняком, відбувалася Свята Літургія, у якій брали участь військослужбовці та перші прихожани храму. Саме там зародилася перша спільнота вірних, яка збиралася на молитву та плекала надію в майбутньому переступити поріг святині.

Перша Свята Літургія у стінах храму

12-го липня 2011 року в притворі Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла відбулася Свята Літургія з нагоди храмового празника. Богослужіння у святині відбулося вперше за 65 років від часу закриття. У цей урочистий день Святу Літургію очолив головний військовий капелан Львівської Архиєпархії, настоятель храму ієрей Степан Сус у спів служінні о. д-ра Бориса Ґудзяка та отців капеланів. Спів провадив молодіжний хор з храму Всіх Святих Українського Народу (м. Львів). У Святій Літургії також взяли участь представники місцевої влади, зокрема, міський голова ­ Андрій Садовий, та чимале число вірян та гостей міста. Слід зазначити, що ця перша Свята Літургія в стінах храму за останні 65 років, стала черговим кроком на шляху до відновлення храму.

День відкриття

У день 20-ї річниці Збройних Сил України у Львові відбулася знакова для міста та держави подія – урочисте відкриття і освячення першого гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла. На урочистості з нагоди відкриття храму прибули голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Костюк, міський голова Львова Андрій Садовий, представники різних силових відомств, у тому числі командувач Західного оперативного командування генерал-лейтенант Юрій Думанський, начальник Академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук, командири військових частин і установ, військовослужбовці гарнізону та громадськість. Храм, який вміщує близько 5 тисяч осіб був заповнений повністю. Чин освячення храму звершив Високопреосвященний Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор (Возняк) у співслужінні Єпарха Сокальско-Жовківського, керівника Департаменту Патріаршої Курії у справах душпастирства силових структур України, а також військових капеланів Преосвященного владики Михаїла (Колтуна) Слово Владики Ігора (Возняка) в день відкриття храму Всечесні та преподобні отці, Вельмишановні військовослужбовці, Високодостойні представники влади, Дорогі молільники, ми довго чекали на сьогоднішній день, щоб благословити цю церкву, яка служила книгосховищем… . Від тепер тут відбуватимуться моління людей до Всевишнього Бога, складатиметься подяка Господу, відбуватиметься примирення між Богом та людиною через щире покаяння. Це - так важливо, щоб жити у мирі з Богом, здобувати праведність та вічну нагороду. Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, УГКЦ.

Сьогодення

Слово о. С. Суса Майже у кожній країні світу діють гарнізонні храми – це є виявом того, що військо формується не тільки на міцності і на чеснотах доблесті, честі і слави, які пропагують у середовищі військовослужбовців, але й на духовних, християнських цінностях. Вояк, вихований на цих цінностях, міцний тілом і духом та готовий обороняти свою Батьківщину. – Отець Степан Сус, настоятель Гарнізонного храму.

Вечори храму

Храм - місце зустрічі людини з Богом. Цю особливу зустріч люди переживають у храмі не лише через усну молитву чи богослужіння, але також через сакральну музику, співи, концерти. Це все підносить людину до вічних ідей, допомагає відчути присутність Бога, цінностей, на яких час не має впливу. Тому у гарнізонному храмі вже традиційними стали різні духовні вечори, концерти сакральної музики та співу, які прославляють Бога та звеличують Його творіння.

До відновлення

8 липня 2010 року Львівська міська Рада передала храм у власність Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви. З огляду на те, що у певний період історії храм виконував функцію гарнізонного храму міста, на даний час храмом опікуються капелани Центру Військового Капеланства Курії Львівської Архиєпархії. У вересні 2010 року за сприяння Львівської міської ради розпочато реконструкцію перекриття храму, яку планується завершити до кінця року.Центр Військового Капеланства Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви – це релігійна католицька організація, завданням якої є голосити Слово Боже у середовищі військовослужбовців та їх сімей.До структури військового капеланства ввійшли священики нової генерації.Зважаючи на успішність у розвитку новоствореної структури, владика Ігор Возьняк – архиєпископ Львівський доручив військовим капеланам розпрацювати також і структури пасторальної праці зі студентською молоддю, дітьми-сиротами та потребуючими дітьми. Таким чином у 2008 році було створено Центр Студентського Капеланства, а рік пізніше у 2009 році – Центр Опіки Сиріт.На сьогоднішній день Центр Військового Капеланства, Центр Студентського Капеланства та Центр Опіки Сиріт – це три різні структури Курії Львівської архиєпархії, які тісно співпрацюють та виконують конкретне завдання – душпастирська праця з військовими, студентами та сиротами. Священики, які душпастирюють у цих інституціях не є парохіяльними священиками та покликані виконувати капеланське служіння у Церкві.1 жовтня 2008 року високопреосвященіший владика Ігор Возьняк листом Курії Львівської Архиєпархії ЛВ 08/832 доручив капеланам Центру Військового Капеланства виконувати працю щодо передання у власність Українській Греко-Католицькій Церкві будівлю храму Свв. Апп. Петра і Павла (Костел Єзуїтів), що у м. Львові на вул. Театральній, 11. та розпрацювати концепцію відродження душпастирства у цій святині. Впродовж двох років тривав процес приготування усіх необхідних документів у даній справі.14 травня 2010 року головний настоятель Товариства Ісуса в Україні дав позитивну згоду на лист-прохання Львівського Архиєпископа УГКЦ щодо відродження душпастирства у храмі Свв. Апп. Петра і Павла та виявив готовність також долучитись з усіма ченцями-єзуїтами до пасторального служіння у храмі та будь-де на території Львівської Архиєпархії УГКЦ.8 липня 2010 року рішенням Львівської міської ради № 3698 будівлю храму Свв. Апп. Петра і Павла було передано у власність Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ.Сьогодні храмом опікуються капелани Центру Військового Капеланства Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ. Враховуючи те, що храм Свв. Апп. Петра і Павла є одним із центральних храмів Львова, його двері будуть відкритими для кожного мешканця міста.

Література

• Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр, 1987. С. 77-80.
• Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. Львів: Каменяр, 1991. С.94.
• Храм святих апостолів Петра і Павла
• Храм святих апостолів Петра і Павла
• Храм святих апостолів Петра і Павла
• Українське козацтво