Копець Люблінської унії

Копець Люблінської унії — пагорб, на верхівці Замкової гори у Львові названий на честь 300-річчя Люблінської унії. Завдяки копцю висота Замкової гори збільшилася до 409.5 м над рівнем моря. На вершині копця міститься оглядовий майданчик, звідки відкривається панорама міста. Насипаний з ініціативи та на кошти польського політика Францішека Смольки. Унаслідок насипання копця було знищено значну частину залишків Високого замку, що поставило хрест на його ґрунтовному дослідженні.

Аеросвітлина 1930-х років

Ідея створення місця відпочинку на честь відзначення 300-річчя укладення унії між Королівством Польським та Великим князівством Литовським 1569 року з'явилася у 1869 році. Комітет із відзначення ювілею на чолі з Францішеком Смолькою запропонував магістрату створити оглядовий майданчик на природному насипі. Мерія прийняла пропозицію 28 червня. 11 серпня 1869 року в рамках маніфестації було закладено наріжний камінь із викарбуваними гербами та написом:

« Вільні з вільними, рівні з рівними — Польща, Литва і Русь, об'єднані Люблінською унією 12 серпня 1569 року «

Того дня було урочисто висипано землю зі всіх польських земель, а також із могил Міцкевича, Словацького та генерала Княжевича. Згодом натовпи поляків звозили землю, адже вважали національним обов'язком ввезти хоча б кілька тачок землі на пагорб. Таке насипання тривало кілька років і спричинило руйнування залишків старого замку та знищення цінних археологічних пам'яток. У п'яту річницю розпочатих робіт було влаштовано урочисте перенесення Лева Лоренцовича на Високий замок. Аби запобігти маніфестації, міська влада перенесла монумент самостійно. У подальші роки для укріплення насипу було зруйновано залишки оборонних мурів замку, часом траплялися земляні зсуви (зокрема, у день Пасхи 1888 року обвалилася п'ята частина[1]).

Сьогодні копець є популярним серед туристів. На його вершині встановлено прапор України, як пам'ятний знак взяттю Замкової гори військами Максима Кривоноса.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Діло. — 1888. — 3 квітня.


ДжерелаРедагувати