Відкрити головне меню

Копичинці (станція)

вантажно-пасажирська залізнична станція Львівської залізниці в Копичинцях Тернопільської області.

Копичинці — проміжна залізнична станція Львівської залізниці в Копичинцях Тернопільської області.

Станція Копичинці

Львівська залізниця
Копичинці

49°05′56″ пн. ш. 25°55′39″ сх. д. / 49.09893580002777469° пн. ш. 25.92752390002777929° сх. д. / 49.09893580002777469; 25.92752390002777929
Тип проміжна
Платформ 2
Код станції 363303 ?
Код «Експрес-3» 2218152 ?

Зміст

ІсторіяРедагувати

У 1884 році завершили будівництво гілки між станціями Бучач і Гусятин залізниці Станиславів — Гусятин.[1] Близько 1896 року побудували залізничну лінію Тернопіль — Копичинці.[2]

Загальні відомостіРедагувати

Станція призначена для обслуговування пасажирів та вантажів різного виду. На станції присутні дві платформи для висадки/посадки пасажирів сполучених чотирма наземними переходами. Довжина найдовшої платформи дозволяє прийняти до 14 пасажирських вагонів (у залежності від місця зупинки локомотива).

Через небезпечний рельєф регіону всі перегони, що ведуть до станції та й узагалі всі залізничні сполучення на південь від Тернополя не є електрифікованими. Тому рух потягів тут здійснюється дизельними тепловозами.

До станції з боку Тернополя і від станції в бік Чорткова (далі на Коломию) веде одноколійний перегін. Рельєф місцевості змушує залізничне полотно в цьому регіоні петляти та перетинати велику кількість мостів і долати круті спуски та підйоми.

Пасажирське сполученняРедагувати

ПриміськеРедагувати

Станція приймає щодня 2 пари приміських поїздів «Тернопіль — Заліщики — Тернопіль» та дві пари дизелів «Тернопіль—Іване-Пусте».

З 1 вересня 2017 року курсує по вівторках і п'ятницях поїзд «Тернопіль — Гусятин».

ДалекеРедагувати

За час існування станції тут курсували поїзди різними маршрутами. Змінилися поїзди «Москва-Софія», «Київ-Заліщики-Чернівці», «Київ-Заліщики-Коломия-Франківськ» та інші.

Нині курсує фірмовий пасажирський поїзд сполученням Київ-Рахів, якими можна дістатися Тернополя, Коломиї, Ворохти, Хмельницького, Вінниці, Києва тощо.

ПриміткиРедагувати

  1. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 63.
  2. Димитрюк В. Сторінками історії Галицької залізниці. — С. 4.

ДжерелаРедагувати