Іване-Пусте (станція)

залізнична станція Львівської залізниці

Іва́не-Пусте́ — залізнична станція Тернопільської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці.

Станція Іване-Пусте

Вигнанка — Іване-Пусте
Львівська залізниця
Тернопільська дирекція
с. Іване-Пусте

48°38′41″ пн. ш. 26°11′14″ сх. д. / 48.64472° пн. ш. 26.18722° сх. д. / 48.64472; 26.18722Координати: 48°38′41″ пн. ш. 26°11′14″ сх. д. / 48.64472° пн. ш. 26.18722° сх. д. / 48.64472; 26.18722
Рік відкриття 1898 (122 роки)
Тип пасажирсько-вантажна
Колій 4
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи пряма
Покриття
мобільного зв'язку
lifecell, Київстар, Vodafone
Код станції 364202 ?
Код «Експрес-3» 2218393 ?

Кінцева станція на лінії Вигнанка — Іване-Пусте в селі Іване-Пусте Борщівського району Тернопільської області. У напрямку Тернополя наступним є пасажирський зупинний пункт Гермаківка.

Сама станція розташована в західному кутку села Іване-Пусте. З боку Гермаківки знаходиться нерегульований залізничний переїзд.

ІсторіяРедагувати

Станція відкрита для руху потягів у 1898 році, завершивши південну гілку Тернопіль — Вигнанка — Іване-Пусте.

Очевидно, що в подальшому планувалося продовжити залізницю, про що свідчать добре збережені мости: один у східній частині села Іване-Пусте, другий — на південь, у напрямку на Мельницю-Подільську, третій — на південний схід від Іване-Пустого в напрямку на Кудринці. Також існують залишки земляних насипів на схід від села. Але будівництву перешкодила Перша світова війна та втрата Австро-Угорщиною цих територій.

За часів Радянського Союзу виконувала значні вантажоперевезення. Зі станції були додаткові колії на зернозаготівельний пункт і вугільний склад.

До 13 травня 2019 року залізницею курсував двічі на добу потяг Іване-Пусте — Тернопіль. Станом на 3 листопада 2019 року пасажирський рух відсутній.

Із відкриттям біля села Пилипче кар'єру з видобування вапняку відновлено рух вантажних потягів у цьому напрямку.

Цікаві фактиРедагувати

  • У 2003 році на залізничній станції були зйомки епізодів фільму «Тато[ru]»[джерело?]

ДжерелаРедагувати

  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)