Відкрити головне меню

Ка́м'янкасело в Україні, в Лутугинському районі Луганської області. Населення становить 482 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кам'янська сільська рада.

село Кам'янка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Лутугинський
Рада/громада Кам'янська сільська рада
Код КОАТУУ 4422283301
Облікова картка Кам'янка 
Основні дані
Населення 482
Площа 7.909 км²
Густота населення 60.94 осіб/км²
Поштовий індекс 92032
Телефонний код +380 6436
Географічні дані
Географічні координати 48°14′31″ пн. ш. 39°23′39″ сх. д. / 48.24194° пн. ш. 39.39417° сх. д. / 48.24194; 39.39417Координати: 48°14′31″ пн. ш. 39°23′39″ сх. д. / 48.24194° пн. ш. 39.39417° сх. д. / 48.24194; 39.39417
Середня висота
над рівнем моря
119 м
Водойми р. Кам'янка, Кам'янське водосховище
Відстань до
обласного центру
44.3 км
Відстань до
районного центру
26.6 км
Місцева влада
Адреса ради 92032, с. Кам'янка, вул. Радянська, 108, тел. 99-3-21
Сільський голова Мякоткін Олександр Миколайович
Карта
Кам'янка. Карта розташування: Україна
Кам'янка
Кам'янка
Кам'янка. Карта розташування: Луганська область
Кам'янка
Кам'янка

ГеографіяРедагувати

Село Кам'янка розташоване на річці Велика Кам'янка. Найближчі населені пункти: села Македонівка на заході, Ребрикове, Картушине (вище за течією Великої Кам'янки) та Мечетка на південному заході, Нагірне, Миколаївка, Медвежанка на південному сході, Паліївка та Бокове на сході (обидва нижче за течією Великої Кам'янки), селище Верхня Краснянка, смт Великий Лог (обидва нижче за течією Великої Кам'янки), села Красний Яр, Глибоке на північному сході, села Мар'ївка та Першозванівка на півночі, Шовкова Протока, Оріхівка на північному заході.

Відстань до райцентру становить понад 26 км і проходить автошляхами Т 1320 та Т 1310.

Історичні відомостіРедагувати

Засноване 1865 під назвою Сомове, було перейменоване 1921 р. За даними на 1859 рік у власницькому селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 465 осіб (223 чоловіки та 242 жінки), налічувалось 43 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Кам'янської волості, мешкало 553 особи, налічувалось 80 дворів, існували православна церква та лавка[2].

На початок 1908 рік село входило до складу Першозванівської волості, населення зросло до 962 осіб (484 чоловічої статі та 476 — жіночої), 185 дворових господарств[3].

У 1930 році в селі організовано колгосп імені Будьонного, а у 1964 році об'єднано 4 колгоспи (ім. Будьонного, ім. Сталіна, «Червоний Борець» та «Червоний Гай») в один — імені Пархоменка, який проіснував до 1993 року.

Гора Усіх РелігійРедагувати

 
Микола Іванович Тарасенко (2003) у домашнього вівтаря на його Горі Усіх Релігій у білому католицькому вбранні, брилі відомого Учителя Ордену Ніппонзан Мьоходзі в Євразії — Дзюнсея Терасави та з барабаном ченця Ордену у руках.
28 квітня 2003, Круг Миру на Горі Усіх Релігій: Роман Турчин ініційував та з Миколою Тарасенко організував святкування 750-річчя Наму-Мьо-Хо-Рен-Ге-Кьо, яке зібрало велику кількість гостей.

48°13′44″ пн. ш. 39°23′18″ сх. д. / 48.229139° пн. ш. 39.38833° сх. д. / 48.229139; 39.38833[4]

У 1992 році за вказаними вище координатами оселився колишній український археолог Микола Тарасенко, хто поклав там фундамент Храму Усіх Світових Релігій. Тепер, на цьому фундаменті виріс православний Храм Усіх Святих.

Поруч стоять католицька капличка (48°13′46″ пн. ш. 39°23′18″ сх. д. / 48.229404° пн. ш. 39.388452° сх. д. / 48.229404; 39.388452 (Catholic chapel)) та буддійська ступа (48°13′46″ пн. ш. 39°23′21″ сх. д. / 48.229383° пн. ш. 39.38915° сх. д. / 48.229383; 39.38915 (Buddhist stupa)). 28 квітня 2003 біля ступи святкували 750-річчя Наму-Мьо-Хо-Рен-Ге-Кьо, що зібрало велику кількість гостей. Організаторами були Микола Тарасенко та нині покійний Роман Турчин.

Гору відвідував наставник Романа Турчина — відомий монах-паціфіст, Учитель Ордену Ніппондзан Мьоходзі в Євразії та радник Міжрелігійної Федерації Всесвітнього Миру (IRFWP) — преподобний Дзюнсей Терасава

Будучи причетним до діяльності Донського козацтва, у тому числі релігійної,[5][6][7] Микола Іванович Тарасенко мав посвяту у багатьох релігійних вченнях та, незважаючи на своє теперішнє поглиблення до православ'я, він не може ділити Бога, тому що цінує людей і що вони роблять в їх прагненні до Бога.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2296) (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Славяносербскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
  4. Анонімний 2009: «Координати Храм Усіх Святих: 48° 13' 44.9" п. ш., 39° 23' 18" с. д. (рос. Координаты Храм Всех Святых: 48° 13′ 45″ с. ш., 39° 23′ 18″ в. д.
  5. Memory 2014: «Микола Тарасенко <...> є отаманом ПАЛІЇВСЬКОГО хутора та заступником Отамана Війська Донського Миколи Івановича Козіцина у релігійних справах на Україні»
  6. CNLSpace 2014: «(говорить Микола Тарасенко) Можеш показувати всіх, ніхто не боїться <...> не зробимо жодного пострілу <...> окрім як в повітря від радості, а тим більше, так би мовити, в людину. Ми не хочемо крові. (рос. (говорит Николай Тарасенко) Можешь показывать всех, никто не боится <...> не сделаем ни одного выстела <...> кроме как в воздух от радости, а тем более, так сказать, в человека. Мы не хотим крови.
  7. informator.lg.ua 2014: «30 липня бойовики ЛНР, протягом усього дня, вели обстріл селища і Волнухине (Лутугинського району). Стріляли із «Градів», розташованих на горі в селищі Кам'янка (Лутугинський район), а також з танків і гаубиць, що стоять в сусідніх селищах Ребрикове і Македоннівка (Лутугинського району)

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В.В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 245, матеріали Олександра Мякоткіна).

Додаткові матеріалиРедагувати