Верхня Краснянка
Верхня Краснянка — селище в Україні, у Молодогвардійській міській громаді Луганського району Луганської області. Населення становить 638 осіб. З 2014 року селище є окупованим.
| Селище Верхня Краснянка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Луганський район |
| Громада | Молодогвардійська міська громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засновано | 1938 |
| Площа | 5,52 км² |
| Населення | 638 |
| Густота | 115,58 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 94481 |
| Телефонний код | +380 6435 |
| Географічні координати | 48°16′02″ пн. ш. 39°30′51″ сх. д.H G O |
| Висота над рівнем моря | 90 м |
| Водойма | р. Велика Кам'янка
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | — |
| Селищна влада | |
| Карта | |
  Верхня Краснянка | |
 Верхня Краснянка | |
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» увійшло до складу Молодогвардійської міської громади.[1]
Географія ред.
Географічні координати: 48°16' пн. ш. 39°30' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 5,52 км².
Селище розташоване у східній частині Донбасу за 5 км від смт Великий Лог. Через селище протікає річка Велика Кам'янка.
Історія ред.
До 1762 року територія селищ Великий Лог та Верхня Краснянка складалась із 6 хуторів: Тришковський, Дикарьовка, Краснянка, Ждановський, Пересуньки, Нижня Краснянка. Хутори заселялись на початку 1762 року реєстровим козацтвом, пізніше родинами селян, яких обмінював пан Краснянськй на мисливських собак із Орловської та Курської губерній.
Маєток пана Краснянського розташовувався в селі Верхня Краснянка.
У 1930 році організовується колгосп «Красний прогрес».
На початку Другої світової війни на фронт пішли 346 жителів села, та після визволення території від німецьких військ — іще 200. Більше 170 осіб загинули.
Населення ред.
За даними перепису 2001 року населення селища становило 638 осіб, з них 18,81% зазначили рідною мову українську, 80,56% — російську, а 0,63% — іншу[2].
Пам'ятки ред.
- Братська могила радянських воїнів (околиця селища).
Примітки ред.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014.
Джерела ред.
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В.В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 182, матеріали В.В. Черних).
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |