Вікіпедія

Йосипівка (Новоукраїнський район)

село в Кіровоградській області, Україна
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Йосипівка.

Йосипі́вка (колишні назви — Юзефівка, Кошарка) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 547 осіб. Колишній центр Йосипівської сільської ради.

село Йосипівка
Спортивно-оздоровчий комплекс
Спортивно-оздоровчий комплекс
Спортивно-оздоровчий комплекс
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Новоукраїнський район
Громада Новомиргородська міська громада
Облікова картка Йосипівка 
Основні дані
Засноване 1772
Населення 547
Поштовий індекс 26030
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°51′08″ пн. ш. 31°41′58″ сх. д. / 48.85222° пн. ш. 31.69944° сх. д. / 48.85222; 31.69944Координати: 48°51′08″ пн. ш. 31°41′58″ сх. д. / 48.85222° пн. ш. 31.69944° сх. д. / 48.85222; 31.69944
Середня висота
над рівнем моря 		157 м
Відстань до
обласного центру 		75 км
Найближча залізнична станція Турія
Відстань до
залізничної станції 		2 км
Місцева влада
Карта
Йосипівка. Карта розташування: Україна
Йосипівка
Йосипівка
Йосипівка. Карта розташування: Кіровоградська область
Йосипівка
Йосипівка
Мапа
Мапа

CMNS: Йосипівка у Вікісховищі

Географія ред.

Село розташоване в долині притоки Великої Висі — Розливної, на якій в межах населеного пункту існує ставок. В околицях села пролягають Бондарський, Саранівський та Лукінський яри.

На південному сході Йосипівка межує з селом Тишківка, на півдні — з селом Розлива.

Село розташоване за 12 км від залізничних станцій Новомиргород та Капітанівка.

Історія ред.

XVIII–XIX століття ред.

 
Юзефівка на військово-топографічній карті 1869 року

Село засноване 1772 року. Першопочаткова його назва — Кошарка — походить від назви загону для овець («кошари»), вирощування яких було поширене тут у XVIII столітті.

У 1807 році в Кошарці на новому місці була збудована дерев'яна Михайлівська церква, що належала до 6-го класу. Церква мала 35 десятин землі; до наших днів не збереглась.

В XIX столітті на навколишніх землях масово вирощувавався цукровий буряк.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Юзефівка, центрі Юзефівської волості Чигиринського повіту Київської губернії, мешкало 588 осіб, налічувалось 124 дворових господарства, існували православна церква та 2 постоялих будинки[1]. За 2 версти працював бурякоцукровий завод з лікарнею, постоялим будинком і лавкою.

За даними на 1889 рік, Юзефівка належала графам Олександру та Льву Бобринським. Вони володіли 1483 з 2083 десятин землі, які значились за селом. Окрім православної церкви, у селі існувала церковнопарафіяльна школа та 5 вітряків.[2]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1223 осіб (614 чоловічої статі та 609 — жіночої), з яких 1222 — православної віри[3].

XX століття ред.

На фронтах Другої світової війни воювали 320 мешканців села, 202 з яких загинули. В період німецької окупації в Юзефівці діяла підпільна група у складі 20 чоловік. Її очолював Л. М. Снісаренко, заарештований 20 жовтня 1943 року і згодом страчений. 110 жителів Йосипівки нагороджені орденами й медалями.

В 1946 році Юзефівка отримала сучасну назву. В радянський період тут існував колгосп імені Ватутіна, якому належало 4049 га сільськогосподарських угідь.

1960 року було збудовано сучасне двоповерхове приміщення Йосипівської школи, яка на той час була восьмирічною.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 640 осіб, з яких 273 чоловіки та 367 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 547 осіб.[5]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 95,43 %
російська 3,11 %
білоруська 0,91 %
молдовська 0,55 %

Демографія ред.

У 1808 році в 93 дворах Кошарки мешкало 687 осіб.

В 1864 році в селі проживало 714 осіб. 1869 року тут було 136 дворів.

1889 року у 239 дворах Юзефівки, до складу якої увійшло село Кароліна, проживало 1384 особи.[2]

В 1970 році в Йосипівці мешкало 867 осіб.

За даними перепису 2001 року, у селі налічувалось 547 жителів.

Динаміка населення
1808 1864 1885 1889 1970 2001
687 714 588 1384 867 547
▲ ▼ ▲ ▼ ▼

Рідна мова населення Йосипівки за переписом 2001 року:[7]

Мова Частка
  українська 95,43%
  російська 3,11%
  білоруська 0,91%
  молдавська 0,55%

Інфраструктура ред.

В селі знаходиться Йосипівський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — ДНЗ», будинок культури на 450 місць, фельдшерський пункт, поштове відділення, кілька магазинів, бенкетна зала та бар. Село газифіковане.

 
Панорама центру села

Сільське господарство ред.

  • СТОВ «Агролан»[8]

Спорт та дозвілля ред.

Село є лідером району в розвитку спортивної інфраструктури. Тут розташований спортивно-оздоровчий комплекс СТОВ «Агролан», відпочинок на якому для місцевих мешканців є безкоштовним. У двоповерховому адміністративному приміщенні знаходяться тренажерний та більярдний зали, поруч — дитячий майданчик, футбольне поле, тенісний корт, майданчики для баскетболу, міні-футболу, та пляжного волейболу. Поряд розташована штучна водойма, сполучена з місцевим ставком, біля якої облаштований насипний піщаний пляж з допоміжною інфраструктурою.

Транспорт ред.

Через центр Йосипівки проходить один з маршрутів рейсового автобусу Оситняжка—Кропивницький.

За 2 км від села розташована залізнична платформа Турія, що сприяє дизельному сполученню з райцентром, а також містами Сміла, Мала Виска та Помічна. Поряд проходить міжрайонна автомобільна дорога Новомиргород — Сміла. Регулярні перевезення цим автошляхом здійснюють рейсові автобуси сполученням:

Вулиці ред.

У селі налічується п'ять вулиць:[9]

  • Ватутіна вул.
  • Жовтнева вул.
  • Степова вул.
  • Центральна вул. (колишня Леніна).[10]
  • Шевченка вул.

Фотогалерея ред.

         
Стела на в'їзді до села
Будинок культури
Йосипівська ЗОШ
Дитячий садок
Фельдшерський пункт

Пам'ятники ред.

Назва Розташування Дата встановлення Фото Короткі відомості
Ларіону Завгородньому,
пам'ятний знак 		біля залізничного переїзду 2011   На пам'ятнику викарбуваний напис:
Отаману Холодноярщини
Загородньому Ларіону Захаровичу
борцю за незалежність України
від нащадків Загородніх
Радянських воїнів,
братська могила 		біля будинку культури   У братській могилі біля пам'ятника поховано 72 радянських вояки, які загинули під час звільнення села у 1944 році; імена і дати загибелі 11 з них вказані на пам'ятнику.
Матері з дитиною,
скульптура 		біля будинку культури  
Шаповалу Сергію Миколайовичу,
меморіальна дошка 		на фасаді Йосипівської ЗОШ I–III ступенів   Пам'ятна дошка встановлена на місцевій школі, де навчався рядовий С. М. Шаповал (1963–1983), який загинув в Афганістані.

Відомі люди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. ↑ а б «Список населенных мест Киевской губернии», 1889
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-90. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Розподіл населення Йосипівки за рідною мовою (у % до загальної чисельності населення) за переписом [[2001]] року. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 9 березня 2022.
  8. ↑ Йосипівка на B2BToday.com. Архів оригіналу за 28 лютого 2013. Процитовано 23 серпня 2012.
  9. ↑ Вулиці Йосипівки на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  10. ↑ Що в імені твоєму, Новомиргородщино? // Новомиргород. Новини та події Новомиргородського району. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
  11. ↑ Ларіон Загородній, отаман Чорного лісу і Холодного Яру // Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру та Чорного лісу. — [[Київ]] — [[Вінниця]]: Державна картографічна фабрика, [[2006]]. Архів оригіналу за 13 листопада 2011. Процитовано 8 липня 2011.

Джерела ред.

  • Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и городах, что находятся в пределах губернии. — Біла Церква, 2005. — С. 541.
  • Історія Новомиргородського району / Автор-упорядник О. В. Мокрицький. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. — С. 29. ISBN 9665831496
  • Новомиргородщина — 50 років / Подарункове видання. — Новомиргород, 2009
  • Йосипівка на derevushka.org.ua[недоступне посилання з липня 2019]
  • Борисенко Р. Йосипівка: Там існує комунізм! // «Кіровоградський форум», 04.07.2011

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йосипівка_(Новоукраїнський_район)&oldid=34967248