Зуммер Всеволод Михайлович

Всеволод Михайлович Зу́ммер (нар. 26 вересня 1885, Тальне — пом. 6 грудня 1970, Остер) — український радянський мистецтвознавець; доктор історії і теорії мистецтв з 1924 року. Член Історичного товариства імені Нестора-літописця з 1917 року, Наукового товариства імені Тараса Шевчека з 1918 року, Софійського комітету Всеукраїнської академії наук з 1923 року, Азербаджанського археологічного комітету з 1924 року, Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства з 1927 року, Спілки радянських художників України з 1958 року.

Зуммер Всеволод Михайлович
Народився	14 (26) вересня 1885 Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	6 грудня 1970(1970-12-06) (85 років) Остер, Козелецький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	мистецтвознавець
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1916) Московський археологічний інститутd (1917)
Галузь	ісламознавство
Заклад	Бакинський державний університет Національний університет Узбекистану Київський інженерно-будівельний інститут Остерський краєзнавчий музей
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства
Відомі учні	Мусієнко Пантелеймон Никифорович
Членство	ІТНЛ Наукове товариство імені Шевченка Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства Спілка радянських художників України

Біографія

Народився 14 [26] вересня 1885(18850926) у місті Тальному (нині Черкаська область, Україна). 1916 року закінчив Київський університет святого Володимира (до 1921 року залишився у ньому для підготовки до професорського звання); 1917 року — Московський археологічний інститут.

Упродовж 1918—1923 років викладав у Києві, зокрема у археологічному інституті. У 1923—1927 роках завідував кафедрою історії мистецтв у Бакинському державному університеті: доцент з 1923 року, професор з 1924 року. Одночасно з 1924 року викладав у Азербайджанській вищій художній школі. З 1924 року член-кореспондент Кавказького історико-археологічного інституту в Тифлісі.

З 1928 року працював в Українській РСР. Заснував і очолював Харківський художньо-історичний музей. У 1933 році був репресований. Засуджений до п'яти років виправно-трудових таборів. Термін відбував у Байкало-Амурському таборі, на будівництві других шляхів Байкало-Амурської магістралі у Свободлазі. Звільнений за заліками у лютому 1937 року.

Упродовж 1940—1949 років працював у Середньоазіатському університеті у Ташкенті: з 1943 року завідував кафедрою історії мистецтв та одночасно відділом мініатюри і каліграфії Інстиуту східних рукописів АН Узбецької РСР; у 1945—1946 роках — науковий співробітник Інституту мистецтвознавства.

Після повернення до України дозволу жити в Києві не отримав і у 1952 році оселився у місті Острі. У 1950—1951 роках — професор Київського інженерно-будівельного інституту; у 1952—1956 роках — науковий співробітник Остерського краєзнавчого музею. У 1958 році реабілітований. Помер в Острі 6 грудня 1970 року.

Наукова діяльність

Працював в галузі історії мистецтва, музеєзнавства і художньої критики. Досліджував пам'ятки українського, російського мистецтвава, східних народів. У 1924 році здійснив кілька експедицій на території Азербайджанської РСР, у 1926 році і 1930—1931 роках — в Середню Азію, у 1926—1927 роках — до Криму, у 1928—1929 роках — до Туреччини.

Автор низки статей, присвячених творчості Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Олександра Іванова, Василя Верещагіна, Іллі Рєпіна, Миколи Ґе. Серед робіт:

• Система библейных композиций А. А. Иванова // Искусство. 1914. № 7–12; Київ, 1915;
• Стилі східної мініатюри. Харків, 1927;
• Врубель у Кириличній церкві // Ювілена збірка на пошану академіка Дмитра Багалія з нагоди 70-ї річниці життя та 50-х роковин наукової діяльності. Київ, 1927. Частина 1;
• Соціологічне вивчення мистецтва // Культура і побут. 1928. № 14;
• Турецкие музеи. Баку, 1929;
• Кирилівський заповідник // Всесвіт. 1929. № 8;
• Живописная традиция Востока по данным миниатюры. Баку, 1930;
• Вехи развития искусства Азербайджана // Художественная культура Советского Востока. Москва; Ленінград, 1931;
• Вольнодумство художника А. Іванова, Москва, 1956;
• Азербайджанське образотворче мистецтво // Українська радянська енциклопедія, том 1, Київ, 1959.

Протягом 1953—1964 років готував статті до Української радянської енциклопедії.

Література

• Зуммер Всеволод Михайлович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 174.;
• Зуммер Всеволод Михайлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 91.

• Зуммер Всеволод Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 272. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• В. М. Ханко, О. Г. Добробоженко.. Зуммер Всеволод Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.