Верещагін Василь Васильович

російський художник-баталіст

Василь Васильович Верещагін (нар. 26 жовтня 1842, Череповець, Новгородська губернія, Російська імперія — пом. 31 березня 1904, біля Порт-Артура) — російський художник-баталіст.

Верещагін Василь Васильович
рос. Верещагин Василий Васильевич
P.V.Vereshchagin by P.S.Zhukov 1890s.jpg
При народженні Верещагин Василий Васильевич
Народження 26 жовтня 1842(1842-10-26)
Череповець, Новгородська губернія, Російська імперія
Смерть 31 березня 1904(1904-03-31) (61 рік)
  в морі на броненосці, біля Порт-Артура
(загиблий у бою)
Національність росіянин
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Жанр портрет, пейзаж, батальний жанр
Навчання Морський кадетський корпус, Петербурзька Академія мистецтв
Діяльність художник, письменник, військовослужбовець
Напрямок реалізм
Роки творчості 1863—1903
Вчитель Жан-Леон Жером
Член Сербське вчене товариствоd і Сербська академія наук і мистецтв
Твори портрет, пейзаж, батальний жанр
Брати, сестри  • Alexandre Verechtchaguined, Nikolaĭ Vasilʹevich Vereshchagind і Sergey Vereshchagind
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня
Автограф Vereschagin VV signature.jpg

CMNS: Верещагін Василь Васильович у Вікісховищі

Брав участь в укладанні альбому «Живописна Україна» (разом з Л. Жемчужниковим, 1862).

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї поміщика. У віці дев'яти років вступив до Морського кадетського корпусу. Після закінчення цього закладу та короткотривалої служби вийшов у відставку.

Мав трьох братів; усіх їх відправили до військово-навчальних закладів. Молодші, Сергій і Олександр, стали професійними військовиками; старший, Микола — громадським діячем.

НавчанняРедагувати

Після виходу у відставку поступив в Петербурзьку академію мистецтв, де вчився в 1860-1863 у А. Т. Маркова, Ф. А. Моллера і А. Е. Бейдемана. Закінчивши академію, поїхав на Кавказ, де пробув близько року. Потім поїхав у Париж, де вчився і працював під керівництвом Жерома (1864-1865). У березні 1865 повернувся на Кавказ і продовжив писати з натури.

Восени 1865 відвідав Петербург, потім знов повернувся до Парижа, щоб продовжити навчання. Зиму 1865—1866 провів, навчаючись у Паризькій академії. Весною 1866 повернувся на батьківщину, завершивши своє офіційне навчання.

Запрошення у ТуркестанРедагувати

У 1867 Костянтин Кауфман, генерал-губернатор Туркестану та командувач російських військ у Середній Азії, запрошує художника до себе на службу — той перебуває при генералові в чині прапорщика. У серпні 1867 Верещагін відправляється в Ташкент і Самарканд. Брав участь в обороні обложеного Самарканда, був поранений і отримав орден Святого Георгія 4-го класу «В воздаяние за отличие, оказанное во время обороны цитадели г. Самарканда, с 2 по 8 Июня 1868 года.»

У кінці 1868 художник їде до Петербурга, звідти до Парижа, а потім знову повертається в Петербург. У 1869 він за сприяння Кауфмана організовує в столиці «туркестанську виставку» своїх робіт. Після закінчення виставки Верещагін знову їде до Туркестану, цього разу через Сибір.

МандриРедагувати

 
Верещагін за мольбертом, 1902

У 1871 переїхав у Мюнхен і почав працювати над картинами за східними сюжетами. У 1873 влаштував персональну виставку «туркестанських» творів у Кришталевому палаці в Лондоні. Весною 1874 відбулася виставка в Петербурзі. Після виставки майже два роки жив в Індії, виїжджаючи також в Тибет. Весною 1876 повернувся до Парижа.

Дізнавшись весною 1877 про початок російсько-турецької війни, негайно відправився до регулярної армії, залишивши в Парижі свою майстерню, і був зарахований до складу ад'ютантів головнокомандувача Дунайської армії з правом вільного пересування у військах, але без казенного утримання. Брав участь у деяких битвах. У червні 1877 отримав важке поранення.

У 1882—1883 знову подорожував Індією. У 1884 відвідав Сирію і Палестину, по чому створив картини на євангельські сюжети.

У 1901 відвідав Філіппінські острови, в 1902 — США і Кубу, в 1903 — Японію.

Був номінантом на звання лауреата першої Нобелівської премії миру в 1901. Був особистим другом президента США Теодора Рузвельта, протягом багатьох років дружив з Іваном Тургенєвим, Львом Толстим, Томасом Едісоном, Хосе Марті, Ернстом Геккелем, Іллєю Рєпіним[1].

Несподівана смертьРедагувати

У 1904, з початком російсько-японської війни, відправився на фронт.

Загинув в битві під Порт-Артуром у результаті підриву на міні броненосця «Петропавловськ» разом з адміралом Степаном Макаровим.

ЖивописРедагувати

  • «Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуші» (1865)
  • «Вулиця в селі Ходжагенті» (1868)
  • «Колишнє укріплення Кош-Тигермень» (1868)
  • «Хід в зиндан (підземна в'язниця) в Самарканді» (1868)
  • «В'їзд у місто Катта-Курган» (1868)
  • «Після поразки (Переможені)», 1868
  • «Руїни театру в Чугучаці» (1869)
  • «Киргизькі кибитки на ріці Чу» (1869)
  • «Жебраки в Самарканді» (1870)
  • «Політики в опіумній крамничці. Ташкент» (1870)
  • «Дервіші у святковому вбранні. Ташкент» (1870)
  • «Хор дервішів, що просять милостиню. Ташкент» (1870)
  • «Варвари» — до неї входять картини «Виглядають» (1873), «Нападають зненацька» (1871), «Оточили — переслідують…» (1872), «Представляють трофеї» (1872), «Тріумфують» (1872).
  • «Двері Тимура (Тамерлана)» (1871—1872)
  • «Мавзолей Тадж-Махал в Агрі» (1874—1876)
  • «Шлях військовополонених», 1879, (Бруклінський музей, Нью-Йорк)
  • «Після атаки. Перев'язний пункт під Плевною», 1881
  • «В турецькій покійницькій», 1881
  • «Придушення індійського повстання англійцями» (бл. 1884)
  • «Тифліс» (зібрання (колекція) Градобанку, Київ)

Обрані картини ВерещагінаРедагувати

 
«Вивозять поранених з поля бою», до 1888 р.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Музей им. В. В. Верещагина и город Николаев Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література та посиланняРедагувати