Вікіпедія

Жан-Леон Жером

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жером.

Жан-Лео́н Жеро́м (фр. Jean-Léon Gérôme; 11 травня 1824, Везуль — 10 січня 1904, Париж) — французький живописець, скульптор, здобув популярність картинами, які зображують побут античного світу і арабського Сходу.

Жан-Леон Жером
фр. Jean-Léon Gérôme Редагувати інформацію у Вікіданих
Автопортрет (?)
При народженніJean-Léon Gérôme
Народження11 травня 1824(1824-05-11)
Везуль, Верхня Сона
Смерть10 січня 1904(1904-01-10) (79 років)
 Париж
ПохованняЦвинтар Монмартр Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаФранція Франція
Жанрпобутовий жанр, портрет, релігійний образ
Навчанняучень
ВчительПоль Деларош і Шарль Глейр Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, скульптор, педагог, графік, архітектурний кресляр, художник по порцеляні, візуальний митець Редагувати інформацію у Вікіданих
НапрямокАкадемізм
Роки творчості1841 −1847
ВпливВудвиль, Ричард Кейтон
Відомі учніВерещагін Василь Васильович, Редон Оділон, Мері Кассат, Леон Бакст, Томас Ікінс, Жан Едуар Вюяр, Гюстав Кайботт, Еббот Гендерсон Теєр, Dennis Miller Bunkerd, Лоутон Сайлас Паркер, Андре Кастен, Paul Peeld, Léon Coutild, Паскаль Даньян-Бувреd, Eugène Burnandd, Jean-Jules-Antoine Lecomte du Nouÿd, Henry Siddons Mowbrayd, Delphin Enjolrasd, Charles Albert Waltnerd, Кеньйон Кокс, Eugeniusz Zakd, Georges Ferdinand Bigotd, Осман Хамді-бей, Douglas Volkd, Wyatt Eatond, Джуліан Олден Вейр, Edward Cucueld, Frank Myers Boggsd, Фредерік Артур Бріджмен, Henri Rapind, Henry Herbert La Thangued, Thomas Millie Dowd, William McGregor Paxtond, Gustave-Claude-Étienne Courtoisd, Анрі Море, Станіслав Хлєбовський, Julius LeBlanc Stewartd, Théodore Rallid, Вільям Стотт, Albert Aubletd, Alexandre Blochd, Armand Beauvaisd, Charles Crèsd, Eugène François Deshayesd, Fernand Pelez de Cordovad, François-Maurice Roganeaud, François-Raoul Larched, Alexandre Gamba de Preydourd, Gaston Simoes de Fonsecad, Georges Picardd, Gustave Corlind, Hōsui Yamamotod, Jacques Gayd, Jean Richard Goubied, Jean Roqued, Joseph Apouxd, Joseph Baild, Joseph Wenckerd, Jules Flourd, Louis Barilletd, Paul-Maurice Duthoitd, Pierre-Paul-Léon Glaized, Prosper Henri Wirthd, Еміль Баро, Émile Nickelsd, Едвін Лорд Вікз, Laureano Barraud, Aloysius O'Kellyd, Carl Frederick von Saltzad, George Brant Bridgmand, Herbert Cyrus Farnumd, Jules Ernest Renouxd, William Lamb Picknelld, William de Leftwich Dodged, Wynford Dewhurstd, Théophile Poilpotd, Saint-Elme Gautierd, Maurice Réalier-Dumasd, Félix Desgrangesd, Eugène Vincent Vidald, Franc-Lamyd, Lucien Louis Bernard Lantierd, Gabriel Guayd, Auguste Alleaumed, Andreas Riis Carstensend, Agnes Cathinka Wilhelmine Lunnd, Albin Meyssatd, Nicolae Grantd[1], Istres Contencind, Маріано Фортуні, Поль Елльо, Lucien-Étienne Mélingued, Kenneth R. Cranfordd, Harrington Fitzgeraldd, Victor Leydetd, Frédéric Louis Levéd, Charles Tranquille Colasd, Julie Buchetd, Auguste Viollierd[2], Eugène Delabarred, Хаст Яків Соломонович, Victor Marecd, Katherine Middleton Hugerd і Étienne Bouilléd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникНаціональна вища школа красних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленАкадемія красних мистецтв Франції, Ліга французької батьківщини, Королівська академія мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Société des peintres orientalistes françaisd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Творипобутовий жанр, портрет, релігійний образ
Брати, сестриClaude-Armand Gérômed Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїШтедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Фінська національна галерея, Музей Гетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей д'Орсе, Музей мистецтва Метрополітен, Амстердамський музейd, Musée Anne de Beaujeud, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Museum of the History of Franced, Syracuse University Art Museumd, Aberdeen Art Galleryd, Художній музей Базеля, Музей мистецтв Фенікса, Ермітаж, Музей Конде, Гамбурзька картинна галерея, Художній музей Волтерс, Музей Ізраїлю, Художня галерея Єльського університету, Інститут мистецтв Кларкаd, Музей августинців, Нантський музей образотворчого мистецтва, Музей Ханенків, Museo de Arte de Ponced, Château de Compiègned, Museum of John Paul II Collectiond, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Princeton University Art Museumd, musée Jean-Léon Gérômed, Musée Masseyd, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Dahesh Museum of Artd, Національна галерея, Hugh Lane Gallery, Dublind, Клівлендський музей мистецтв, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва[4], Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Художній музей Мілвокі, Художня галерея Онтаріо, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей Фіцвільяма, Детройтський інститут мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Художня галерея Йослинd, Frances Lehman Loeb Art Centerd, Cantonal Museum of Fine Artsd, Chrysler Museum of Artd, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, Columbus Museum of Artd, New Orleans Museum of Artd, Dayton Art Instituted, Arnot Art Museumd, Haggin Museumd, Ackland Art Museumd, Michele & Donald D'Amour Museum of Fine Artsd, Музей мистецтва Епплтона, Herbert F. Johnson Museum of Artd, Зібрання Воллеса, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Memorial Art Galleryd, Eskenazi Museum of Artd, Ашмолеан музей, Heckscher Museum of Artd, Балтиморський музей мистецтв, Utah Museum of Fine Artsd, Raclin Murphy Museum of Artd, Patrick and Beatrice Haggerty Museum of Artd, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Карнавале, Middlebury College Museum of Artd, Музей витончених мистецтв Парижаd, Смітсонівський музей американського мистецтва[5], Міський музей (Амстердам)[6], Нью-Йоркське історичне товариствоd, Spencer Museum of Artd, Currier Museum of Artd, David Owsley Museum of Art Ball State Universityd, Cantor Arts Center at Stanford Universityd, Музей Енгра, Smart Museum of Artd, Cooper Galleryd, музей Пікардіїd, Smith College Museum of Artd, Реймський музей образотворчого мистецтваd, Art Gallery of Hamiltond, Версальський палац, Музей Фабра, Лувр, Musée Magnind, Денверський художній музей, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Королівський музей витончених мистецтв[7], Orientalist Museumd, Far Eastern Art Museumd, Sudley Housed і Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Червоного орла великий офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Леопольда І
Автограф
CMNS: Жан-Леон Жером у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Жан-Леон Жером

Біографія

ред.

Дитинство та юність

ред.

Народився у Везулі (департамент Верхня Сона), 11 травня 1824 року. Початкову художню освіту здобув також у Везулі, 1841 році в Парижі вступив учнем до П. Делароша, разом з яким в 1844 році вирушив до Італії, де старанно займався рисуванням та живописом з натури. Після повернення в Париж деякий час працював під керівництвом Ш. Глейра, а потім знову у П. Делароша. Разом з іншими учнями Делароша і Глейра — Гюставом Буланже, Анрі-П'єром Піку і Жаном-Луї Гамоном, Жером є одним зі засновників школи стилю неогрек в живопису.

Творчість

ред.

Перший твір, на який звернули увагу критики і глядачі, це картина «Молоді греки бавляться боєм півнів», виставлена в салоні в 1847 році (зараз зберігається в Люксембурзькому музеї).

За нею йшли: «Анакреонт, який змушує танцювати Бахуса й Амура» 1848 року, і «Грецький лупанарій» 1851 року — саме в цій сцені ясно виражалася одна з головних рис багатогранного таланту живописця, його вміння пом'якшувати спокусливість сюжету суворою обробкою форм і ніби прохолодним ставленням до того, що здатне викликати в глядача почуття.

В 1853 написав подібну двозначну картину під невинною назвою «Ідилія». Всі ці відтворення давньогрецького життя, завдяки оригінальності погляду на неї художника та майстерності його техніки, зробила його головним в особливій групі в середовищі французьких живописців — групи так званих «неогреків».

Написана ним в 1855 році картина «Доба Августа», з фігурами в натуральну величину, може бути розглянута тільки як невдала екскурсія до історичного живопису. Незрівнянно більший успіх мали «Російські солдати-піснярі» — сцена, яка була написана за етюдами, зробленими під час подорожі Жерома у 1854 році через Росію в Молдавію. Серед значущих творів цього періоду — його драматична «Дуель після маскараду» (1857 рік, знаходиться у герцога Омальського[en]; повторення — в Кушелевській галереї Імператорської академії мистецтв) з'явилися після поїздки художника на береги Нілу «Єгипетські рекрути, під конвоєм албанських солдатів в пустелі» (1861 рік).

Розділяючи таким чином свою діяльність між Сходом, Заходом і античною давниною, Жан-Леон Жером був відомішим завдяки останній. З неї запозичені сюжети для його всесвітньо відомих картин: «Вбивство Цезаря», «Гладіатори в цирку вітають імператора Вітеллія» («Ave Caesar Morituri te Salutant»), «Красуня Фріна перед судом аеропага», «Клеопатра у Цезаря» та деяких інших. Підсиливши цими роботами свою вже і без того гучну популярність, Жером звернувся на деякий час знову до побуту сучасного Сходу і написав картини: «Перевіз бранця по Нілу»(1863 рік), «Турецький м'ясник у Єрусалимі», «Алмея», «Робітники на молитві»(1865 рік), «Арнаути, які грають в шахи»(1867 рік), іноді він брався за теми з французької історії, такі як, наприклад, «Людовік XIV та Мольєр» (1863 рік), «Прийом сіамського посольства Наполеоном ІІІ» (1865 рік). Починаючи з 1870-х років, творча здатність Жана-Леона Жерома помітно слабшає, за цей період можна назвати лише три його твори, які цілком гідні набутої ним репутації: «Фрідріх Великий» (1874 рік), «Сірий кардинал» (1874 рік) і «Мусульманський чернець біля дверей мечеті» (1876 рік). У всіх східних жанрах популярного художника вражає витончена та сумлінна передача клімату, місцевості, народних типів і найменших подробиць побутової обстановки, вивчених ним при неодноразовому відвіданні Єгипту та Палестини, навпроти того, у його картинах класичної давнини ми бачимо не стільки греків та римлян, скільки людей новітнього часу, а саме: французів та француженок, які розігрують пікантні сцени в античних костюмах і серед античних аксесуарів.

Малюнок Жерома — завжди бездоганно-правильний і вироблений у всіх подробицях, особливо майстерно художник володіє освітленням. Останніми роками він пробував свої творчі можливості в скульптурі. В 1878 році відвідувачі Паризької всесвітньої виставки зупиняли свою увагу на двох виліплених ним групах: «Гладіатор» і «Анакреон з Бахусом й Амуром». Жан-Леон Жером помер 10 січня 1904 року.

Картини

ред.

Скульптури

ред.
  •  
    Анакреон з маленькими Амуром та Бахусом
  •  
    «Танцівниця з яблуками»
  •  
    «Втілення перемоги при Ватерлоо»
  •  
    «Мірмілон»
  •  
    «Створення скульптур гладіаторів»

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Thieme U., Becker F., Vollmer H. Thieme-Becker-Vollmer / Hrsg.: U. Thieme, F. Becker, H. Vollmer et al. — E. A. Seemann.
  2. ↑ https://bge-geneve.ch/iconographie/personne/auguste-constantin-viollier-dit-godefroy
  3. ↑ http://cths.fr/an/societe.php?id=2988&proso=y&soc_liees=
  4. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  5. ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
  6. ↑ Oude Jood met drie Arabieren
  7. ↑ http://kmska.be/collection/work/data/y12ddj

Джерела

ред.

Жером, Жан-Леон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

  • Gerald M. Ackerman: Jean-Léon Gérôme. Monographie révisée, catalogue raisonné mis a jour. ACR, Courbevoie 2000, ISBN 2-86770-137-6.
  • Gerald M. Ackerman: Jean-Léon Gérôme (1824—1904). Sa vie et son oeuvre. ACR, Courbevoie 1997, ISBN 2-86770-100-7.
  • Alexandra Hein: Zwischen Dokumentation und Illusion. Die Orientmotive im Werk von Jean-Léon Gérôme. 2 Bände, Frankfurt am Main 1996.
  • Helene B. Weinberg: The American pupils of Jean-Léon Gérôme. Amon-Carter-Museum, Fort Worth, Texas 1984, ISBN 0-88360-049-8.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Леон_Жером&oldid=44693082