Жан-Леон Жером (фр. Jean-Léon Gérôme; 18241904) — французький живописець, скульптор, здобув популярність картинами, які зображують побут античного світу і арабського Сходу.

Жан-Леон Жером
фр. Jean-Léon Gérôme
Jean-Leon Gerome.jpg
Автопортрет (?)
При народженні Jean-Léon Gérôme
Народження 11 травня 1824(1824-05-11)
Везуль, Верхня Сона
Смерть 10 січня 1904(1904-01-10) (79 років)
  Париж
Поховання Цвинтар Монмартр
Громадянство Франція Франція
Жанр побутовий жанр, портрет, релігійний образ
Навчання учень
Діяльність художник, скульптор
Напрямок Академізм
Роки творчості 1841 −1847
Вплив Вудвиль, Ричард Кейтон
Вчитель Поль Деларош і Marc-Charles-Gabriel Gleyred
Відомі учні Верещагін Василь Васильович, Редон Оділон, Мері Кассат, Леон Бакст, Томас Ікінс, Жан Едуар Вюйяр, Гюстав Кайботт, Abbott Handerson Thayerd, Dennis Miller Bunkerd, Лоутон Сайлас Паркер, André Castaigned, Paul Peeld, Léon Coutild, Pascal Dagnan-Bouveretd, Eugène Burnandd, Jean-Jules-Antoine Lecomte du Nouÿd, Henry Siddons Mowbrayd, Delphin Enjolrasd, Charles Albert Waltnerd, Кеньйон Кокс, Eugeniusz Zakd, Georges Ferdinand Bigotd, Осман Хамді-бей, Douglas Volkd, Wyatt Eatond, J. Alden Weird, Edward Cucueld, Frank Myers Boggsd, Фредерік Артур Бріджмен, Henri Rapind, Henry Herbert La Thangued, Thomas Millie Dowd, William McGregor Paxtond, Gustave-Claude-Etienne Courtoisd, Henry Moretd, Станіслав Хлєбовський, Julius LeBlanc Stewartd, Théodore Rallid, William Stottd, Albert Aubletd, Alexandre Blochd, Armand Beauvaisd, Charles Crèsd, Eugène François Deshayesd, Fernand Pelez de Cordovad, François-Maurice Roganeaud, François-Raoul Larched, Alexandre Gamba de Preydourd, Gaston Simoes de Fonsecad, Georges Picardd, Gustave Corlind, Hōsui Yamamotod, Jacques Gayd, Jean Richard Goubied, Jean Roqued, Joseph Apouxd, Joseph Baild, Joseph Wenckerd, Jules Flourd, Louis Barilletd, Paul-Maurice Duthoitd, Pierre-Paul-Léon Glaized, Prosper Henri Wirthd, Émile Baraud, Émile Nickelsd, Едвін Лорд Вікз, Laureano Barraud, Aloysius O'Kellyd, Carl Frederick von Saltzad, George Brant Bridgmand, Herbert Cyrus Farnumd, Jules Ernest Renouxd, William Lamb Picknelld, William de Leftwich Dodged, Wynford Dewhurstd, Théophile Poilpotd, Saint-Elme Gautierd, Maurice Réalier-Dumasd, Félix Desgrangesd, Eugène Vincent Vidald, Franc-Lamyd, Lucien Lantierd, Gabriel Guayd, Auguste Alleaumed, Andreas Riis Carstensend, Agnes Cathinka Wilhelmine Lunnd, Albin Meyssatd, Nicolae Grantd[1], Istres Contencind, Маріано Фортуні, Поль Елльо, Lucien-Étienne Mélingued, Kenneth R. Cranfordd, Harrington Fitzgeraldd, Victor Leydet (Vaucluse painter)d і Frédéric Louis Levéd
Працівник Національна вища школа красних мистецтв
Член Академія красних мистецтв Франції, Ліга французької батьківщиниd, Королівська академія мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв і Американська академія мистецтв і наук
Твори побутовий жанр, портрет, релігійний образ
Нагороди
великий офіцер ордена Почесного легіону орден Червоного орла

CMNS: Жан-Леон Жером у Вікісховищі
Жан-Леон Жером

БіографіяРедагувати

Дитинство та юністьРедагувати

Народився у Везулі (департамент Верхня Сона), 11 травня 1824 року. Початкову художню освіту здобув також у Везулі, 1841 році в Парижі вступив учнем до П. Делароша, разом з яким в 1844 році вирушив до Італії, де старанно займався рисуванням та живописом з натури. Після повернення в Париж деякий час працював під керівництвом Ш. Глейра, а потім знову у П. Делароша. Разом з іншими учнями Делароша і Глейра — Гюставом Буланже, Анрі-П'єром Піку і Жаном-Луї Гамоном, Жером є одним зі засновників школи стилю неогрек в живопису.

ТворчістьРедагувати

Перший твір, на який звернули увагу критики і глядачі, це картина «Молоді греки бавляться боєм півнів», виставлена в салоні в 1847 році (зараз зберігається в Люксембурзькому музеї).

За нею йшли: «Анакреонт, який змушує танцювати Бахуса й Амура» 1848 року, і «Грецький лупанарій» 1851 року — саме в цій сцені ясно виражалася одна з головних рис багатогранного таланту живописця, його вміння пом'якшувати спокусливість сюжету суворою обробкою форм і ніби прохолодним ставленням до того, що здатне викликати в глядача почуття.

В 1853 написав подібну двозначну картину під невинною назвою «Ідилія». Всі ці відтворення давньогрецького життя, завдяки оригінальності погляду на неї художника та майстерності його техніки, зробила його головним в особливій групі в середовищі французьких живописців — групи так званих «неогреків».

Написана ним в 1855 році картина «Доба Августа», з фігурами в натуральну величину, може бути розглянута тільки як невдала екскурсія до історичного живопису. Незрівнянно більший успіх мали «Російські солдати-піснярі» — сцена, яка була написана за етюдами, зробленими під час подорожі Жерома у 1854 році через Росію в Молдавію. Серед значущих творів цього періоду — його драматична «Дуель після маскараду» (1857 рік, знаходиться у герцога Омальського[en]; повторення — в Кушелевській галереї Імператорської академії мистецтв) з'явилися після поїздки художника на береги Нілу «Єгипетські рекрути, під конвоєм албанських солдатів в пустелі» (1861 рік).

Розділяючи таким чином свою діяльність між Сходом, Заходом і античною давниною, Жан-Леон Жером був відомішим завдяки останній. З неї запозичені сюжети для його всесвітньо відомих картин: «Вбивство Цезаря», «Гладіатори в цирку вітають імператора Вітеллія» («Ave Caesar Morituri te Salutant»), «Красуня Фріна перед судом аеропага», «Клеопатра у Цезаря» та деяких інших. Підсиливши цими роботами свою вже і без того гучну популярність, Жером звернувся на деякий час знову до побуту сучасного Сходу і написав картини: «Перевіз бранця по Нілу»(1863 рік), «Турецький м'ясник у Єрусалимі», «Алмея», «Робітники на молитві»(1865 рік), «Арнаути, які грають в шахи»(1867 рік), іноді він брався за теми з французької історії, такі як, наприклад, «Людовік XIV та Мольєр» (1863 рік), «Прийом сіамського посольства Наполеоном ІІІ» (1865 рік). Починаючи з 1870-х років, творча здатність Жана-Леона Жерома помітно слабшає, за цей період можна назвати лише три його твори, які цілком гідні набутої ним репутації: «Фрідріх Великий» (1874 рік), «Сірий кардинал» (1874 рік) і «Мусульманський чернець біля дверей мечеті» (1876 рік). У всіх східних жанрах популярного художника вражає витончена та сумлінна передача клімату, місцевості, народних типів і найменших подробиць побутової обстановки, вивчених ним при неодноразовому відвіданні Єгипту та Палестини, навпроти того, у його картинах класичної давнини ми бачимо не стільки греків та римлян, скільки людей новітнього часу, а саме: французів та француженок, які розігрують пікантні сцени в античних костюмах і серед античних аксесуарів.

Малюнок Жерома — завжди бездоганно-правильний і вироблений у всіх подробицях, особливо майстерно художник володіє освітленням. Останніми роками він пробував свої творчі можливості в скульптурі. В 1878 році відвідувачі Паризької всесвітньої виставки зупиняли свою увагу на двох виліплених ним групах: «Гладіатор» і «Анакреон з Бахусом й Амуром». Жан-Леон Жером помер 10 січня 1904 року.

КартиниРедагувати

СкульптуриРедагувати

ДжерелаРедагувати

Жером, Жан-Леон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

  • Gerald M. Ackerman: Jean-Léon Gérôme. Monographie révisée, catalogue raisonné mis a jour. ACR, Courbevoie 2000, ISBN 2-86770-137-6.
  • Gerald M. Ackerman: Jean-Léon Gérôme (1824–1904). Sa vie et son oeuvre. ACR, Courbevoie 1997, ISBN 2-86770-100-7.
  • Alexandra Hein: Zwischen Dokumentation und Illusion. Die Orientmotive im Werk von Jean-Léon Gérôme. 2 Bände, Frankfurt am Main 1996.
  • Helene B. Weinberg: The American pupils of Jean-Léon Gérôme. Amon-Carter-Museum, Fort Worth, Texas 1984, ISBN 0-88360-049-8.

ПосиланняРедагувати


Див. такожРедагувати

  1. Thieme U., Becker F., Vollmer H. Thieme-Becker / Hrsg.: U. Thieme, F. Becker, H. Vollmer et al. — E. A. Seemann.