Західні слов'яни
Західні слов'яни — частина великої слов'янської сім'ї, що проживає у східній та центральній Європі. До них відносять: чехів, кашубів, лужичан, поляків i словаків. В процесі міграції та експансії слов'ян (VI-VII століття) ця людність змогла майже уніфікувати культуру і значною мірою мову. Лише колонізація уграми Угорської низини на початку IX ст. розірвала зв'язок між слов'янами, що проживали північніше Карпат і Судетів з балканськими та наддунайськими слов'янами. Це спричинило розмежування західних і південних слов'ян. Розмежування східних і західних слов'ян розпочалось у X ст., коли виникли дві конкуруючі між собою держави — Київська Русь та Польща. Дуже поглибило відчуження і те, що в країнах було християнство різних обрядів (католицизм і православ'я). Таким чином уже в X ст. більш-менш монолітна слов'янська спільнота розпалась на три різних гілки.
Західнослов'янські племена
ред.Західні слов'яни зберігали мовну єдність аж до XI століття, проте пізніше вирізнялись:
- лужичани
- лехічі
- польські племена — мазовшани, вісляни і т. д.
- полабські слов'яни — древ'яни
- поморяни, нині кашуби
- чехи i словаки
Порівняння західнослов'янських мов
ред.польська | нижньолужицька | верхньолужицька | чеська | словацька | кашубська | полабська древ'янська | сілезька |
---|---|---|---|---|---|---|---|
człowiek | cłowjek | čłowjek | člověk | človek | człowiek | clawak, clôwak | čłowjek |
wieczór | wjacor | wječor | večer | večer | wieczór | vicer | wječor |
brat | bratš | bratr | bratr | brat | bracyna, bracczi | brot | brat |
dzień | źeń | dźeń | den | deň | dzéń | dôn | dźëń (dźyń) |
ręka | ruka | ruka | ruka | ruka | rãka, paja | ręka | rënka (rynka) |
jesień | nazymje | nazyma | podzim | jeseň | jeséń | prenja zaima, jisin | podzim, jeśëń (jeśyń) |
śnieg | sněg | sneh | sníh | sneh | śniég | sneg | śńëg (śńyg) |
lato | lěśe | lěćo | léto | leto | lato | lato | lato |
siostra | sotša | sotra | sestra | sestra | sostra | sestra | siostra, šwester |
ryba | ryba | ryba | ryba | ryba | rëba | ryba | ryba |
ogień | wogeń | woheń | oheň | oheň | òdżin | widin | ǒgëń (łogyń) |
woda | woda | woda | voda | voda | wòda | wôda | woda |
wiatr | wětš | wětřik, wětr | vítr | vietor | wiater | wjôter | wiatr, wiater |
zima | zymje | zyma | zima | zima | zëma | zaima | zima |
Письмові пам'ятки про ранні західнослов'янські країни
ред.- Historia Francorum — бл. 660
- Баварський географ — бл. 845
- Хроника Регіно Прюмського[en] — бл. 915
- Хроника Тітмара Мерзебурзького — бл. 975
- Dagome iudex[en] — бл. 992
- Празький документ[pl] — бл. 1086
- Слов'янська хроніка — бл. 1177
Перші держави західних слов'ян
ред.- Само (перша половина VII ст.) — створена франкським купцем Самоном приблизно в 624 р. Імовірно це був військово-племінний союз. Самон запам'ятався перш за все як військовий керівник, адже вів війни із аварами i франками. Після його смерті союз розпався.
- Князівство Нітра — історичне західно-слов'янське князівство, розташоване на заході сучасної Словаччини. Існувало до 833 року.
- Великоморавська держава — історична держава західних слов'ян у басейні Середнього Дунаю та доходила до верхів'їв рік Лаби й Одеру, виникла наприкінці VIII — початку IX віків на території сучаних Словаччини й Моравії, що досягла розквіту в 860–880 роках. Занепала близько 907 року через напади мадяр.
- Блатенське князівство (також відоме, як Панонське князівство) (839/840 — 876) — слов'янська держава в районі Блатенського озера — Балатона (на території сучасної Угорщини) зі столицею у місті Блатноград. Займало територію між Дравою на півдні, Дунаєм на сході, Грацем на заході та Веспремом на півночі.
Міфологія західних слов'ян
ред.Божества
ред.- Триглав — триголове божество.
- Святовит, Сварожич — ймовірно бог війни, ворожби та урожаю. Серед західних слов'ян особливою повагою користувався у Велетів (Лютичів). Головним центром культу була Аркона на острові Рана, там на капищі вXII ст. знаходився його ідол із чотирма обличчями та рогами достатку в руках. Священною твариною був білий кінь.
- Радгост — Радогост; головне божество редарів, одного із племен, що належало до військово-племінного союзу Лютичів. Центр культу був у місті Радегаст, яке було зруйноване в 1068.
Див. також
ред.Посилання
ред.- САВЕЛЬЕВ Андрей Николаевич, «ОБРАЗ ВРАГА. РАСОЛОГИЯ И ПОЛИТИЧЕСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ» [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Славяне в центральной Германии [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)