Відкрити головне меню

Ескадренні міноносці типу «Зумвольт»

(Перенаправлено з Есмінці класу Zumwalt)
Ескадренні міносці типу «Зумвольт»
Zumwalt-class destroyer
USS Zumwalt (DDG-1000) at night.jpg
Служба
Тип/клас Ескадренний міносець з керованим ракетним озброєнням
Держава прапора Flag of the United States (1912-1959).svg США
Належність Flag of the United States Navy (official specifications).svg Військово-морські сили США
Корабельня Bath Iron Works
Закладено 17 листопада 2011 (Zumwalt)
23 травня 2012 (Michael Monsoo)
4 квітня 2013 (Lyndon B. Johnson)
Спущено на воду 29 жовтня 2013 (Zumwalt)
Введено в експлуатацію березень 2015 (Zumwalt план)
2016 (Michael Monsoo план)
2018 (Lyndon B. Johnson план)
Статус будуються
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 15.656 т
Довжина 185,93 м
Ширина 24,54 м
Осадка макс. 8,4 м
Технічні дані
Рухова установка 2×Rolls-Royce Marine Trent-30
2×Curtiss-Wright
2×Rolls-Royce RR4500
Потужність 2×35 МВт + 2×2 МВт
Швидкість max. 30 вуз. (55 км/год.)
Автономність плавання нелімітована
Екіпаж 158 осіб
Озброєння
Артилерія 2×155-мм/L 62 Advanced Gun System
2×30-мм Mk 46 Mod 2
Ракетне озброєння 20×MK 57 VLS (система вертикального запуску)
RIM-162 Evolved Sea Sparrow Missile
BGM-109 Tomahawk
ASROC
Авіація 1×Sikorsky UH-60 Black Hawk
3×Northrop Grumman MQ-8

«Зумвольт» — інноваційні багатоцільові есмінці ВМС США, побудовані із широким використанням технологій зменшення радіолокаційної помітності та призначені для боротьби з ворожою авіацією, підтримки військ з моря, ударів по наземних цілях. Головний корабель серії, названий на честь адмірала Елмо Р. Зумвольта[en] був спущений на воду 29 жовтня 2013-го.

ІсторіяРедагувати

 
Концепція есмінця DDG-1000
 
Концепція есмінця DDG-1000

Одночасно із прийняттям до складу флоту есмінців класу Arleigh-Burke була започаткована програма по проектуванню нового покоління кораблів SC-21 (Surface Combatant, 21st Century), за якою розпочали розробляти перспективний есмінець DD-21. Компанії Lockheed Martin і Raytheon[1] розпочали розробку двох конкурентних проектів, які мали б бути реалізовані 2008 р. У травні 2001 програму було зупинено задля розробки меншого варіанту корабля DD(X). 30 листопада 2001 було оголошено новий конкурс, який виграла корпорація Northrop Grumman.

Есмінці класу Zumwalt повинні були замінити есмінці класу «Арлі Берк», однак через їхню високу вартість, можливість враження ракетами, можливо, буде продовжено виготовлення дешевших модифікованих есмінців класу «Арлі Берк». Крім того сенатори, конгресмени з штатів, що втратили б замовлення на корабельнях через проект DDG-1000, погрожували заблокувати виділення коштів на нього. Спочатку було заплановано збудувати 32 кораблі даного класу. Згодом через високу вартість і бюджетні обмеження кількість зменшували до 24, 7 кораблів. Через значну кількість новітніх технологій, матеріалів 2007 було виділено кошти на один есмінець-прототип DDG-1000 заради перевірки боєздатності принципово нового корабля, адже ВМФ підтвердив можливість враження корабля літаками, балістичними ракетами.

Остаточно у липні-серпні 2008 було виділено 2,6 млрд. доларів на будівництво ще 2 есмінців даного класу. Головний есмінець серії Zumwalt повинен бути прийнятий на озброєння 2015 р. Будівництво есмінців буде проходити на корабельнях Bath Iron Works і Northrop Grumman Shipbuilding. Повну вартість експлуатації одного есмінця оцінюють у 4,0 млрд доларів. 2006 було оголошено про присвоєння головному есмінцю серії назви USS Zumwalt, другому USS Michael Monsoor на честь морського котика Майкла Мансура, який загинув в Іраку.

КорабліРедагувати

КонструкціяРедагувати

 
Центр управління есмінців DDG-1000
 
Поздовжній переріз есмінців класу Zumwalt
 
Схема есмінців класу Zumwalt
 
Поперечний переріз есмінців класу Zumwalt

Есмінці класу Zumwalt є найбільшими есмінцями з водотоннажністю 15.656 т, що були збудовані для ВМФ США. Значна частина корпусу збудована з композитних матеріалів з покриттям за технологією Stealth з мінімальним ЕПР, акустичним, тепловим, електро-магнітним випромінюванням. Це ускладнює їхнє виявлення і враженням сучасними засобами. Крім найновіших систем озброєнь на них застосовано передові ІТ-технології, програмне забезпечення з інтеграцією усіх електронних елементів конструкції і максимальною автоматизацією усіх процесів (total-ship computing system).

Оскільки корабель має незвично малу ефективну площу розсіювання, як для човнів такого класу (на цивільних радарах він виглядає як човник 12-15 м завдовжки), для поліпшення безпеки в умовах миру на кораблі додатково встановлюють циліндричні металеві конструкції, що поліпшують його видимість на цивільних радарах (особливо в умовах щільного туману)[3].

Має корпус на 30 м довший і на 5 м ширший за попередника класу «Арлі Берк» та має водотоннажність 14500 т замість 9000 т. Це наближує його до першого ракетного атомного крейсера USS Long Beach (CGN-9). Бічні борти нахилені до середини з вузькою носовою частиною, що дозволяє зменшити шуми під час руху. Обриси максимально чисті, без виступаючих частин задля зменшення ймовірності виявлення РЛС.

На кораблях має бути встановлено 2 турбіни Rolls-Royce MT 30 потужністю по 35 МВт і дві турбіни Rolls-Royce потужністю по 4 МВт. Вали гребних гвинтів приводять в рух два електромотори Curtiss-Wright[en] . Таким чином вони мають повністю електричний привід.

Основою озброєння есмінців класу Zumwalt є система вертикального запуску (англ. Peripheral Vertical Launching System) з 20 модулів MK 57 VLS (80 комірок). На відміну від застосовуваної зараз системи Mk 41 будуть застосовані модулі MK 57 VLS з 4 коморок по краю палуби вздовж бортів, що зменшує ймовірність знищення всієї системи внаслідок попадання ворожої ракети. У них передбачається застосовувати зброю типу BGM-109 Tomahawk для враження наземних цілей, зенітні ракети RIM-162 Evolved Sea Sparrow Missile (ESSM)[4], дві 155-мм корабельні гармати Advanced Gun System[en] концерну BAE Systems. Під ними у автоматичному сховищі розміщено 600 набоїв. Ще 320 набоїв розміщено у іншому сховищі, звідки гармати доводиться вручну. Два 57-мм зенітно-артилерійські комплекси Mk 110 Mod 0 Naval Gun System концерну Bofors), призначені для знищення малих об'єктів на воді та протикорабельних ракет. Передбачені місця для торпедних апаратів, від встановлення яких згодом відмовились.

В ангарі розміщено гелікоптер Sikorsky UH-60 Black Hawk і три дрони Northrop Grumman MQ-8 або два UH-60 Black Hawk. На кормі встановлено два човни для командос.

На есмінцях класу Zumwalt встановлено два нові радари. Двохдіапазонний Dual Band Radar (DBR) замінює до 10 старих РЛС антен. Система DBR складається з радарів мікрохвильового AN/SPY-3 і пошукового S-радару. Вони призначаються для виявлення низьколітаючих і наземних цілей, їхнього точного відстеження. Вони збудовані на основі технології активної фазованої антенної решітки. У червні 2010 було вирішено встановити новий радар, що дозволить використати есмінці Zumwalt для протиракетної оборони.

На кораблі розміщено 16 незалежних серверних кімнат — «електронних модульних приміщень» (англ. Electronic Modular Enclosures« (EME)) (12 м × 3,5 м × 3 м) для обробки інформації у 235 серверах.

ПриміткиРедагувати

  1. Raytheon (англ.)
  2. Zumwalt-2 спущений на воду. Військова панорама. 21 червня 2016. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 21 червня 2016. 
  3. David Sharp (10 квітня 2016). How stealthy is Navy's new destroyer? It needs reflectors. Navy Times. Процитовано 14 квітня 2016. [недоступне посилання з липень 2019]
  4. RIM-162 ESSM (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Ronald O'Rourke: CRS Report for Congress: Navy DDG-1000 and DDG-51 Destroyer Programs: Background, Oversight Issues, and Options for Congress (англ.).

ПосиланняРедагувати