Відкрити головне меню
Модуль Mk 41 VLS на 8 комірок
Контроль системи Mk 41 VLS

Mk 41 вертикального старту (англ. Mark 41 Vertical Launching System (Mk 41 VLS)) з 1982 є основною універсальною модульною корабельною системою зберігання, перевезення і вертикального запуску керованих ракет різного призначення. Використовується кораблями ВМФ США, Канади, Японії, Туреччини, Німеччини, Іспанії, Нідерландів, Австралії, Нової Зеландії. У ВМС США система Mk 41 VLS є основним озброєнням ракетних крейсерів класу Ticonderoga, ракетних есмінців класу Arleigh Burke, що складають основу ударних сил флоту. З даної системи можуть запускати ЗКР Standard[1], SM-2[2], SM-3, SM-6[3], RIM-7 Sea Sparrow[4], RIM-162 ESSM[5], протичовнові ракето-торпеди ASROC[6], крилаті ракети BGM-109 Tomahawk.

ІсторіяРедагувати

Система поступово розвивалась з 1960-х років. Концепція Mk 41 була сформована 1976 як засіб запуску зенітних ракет Standard Missile RIM-66, але ВМФ США постановив використовувати систему вертикального старту для крилатих ракет Tomahawk, через що довелось переробляти систему Мк 41 для більших ракет. Першу систему встановили на дослідному кораблі AVM-1[7] і здійснили перший запуск на ракетному крейсері USS Bunker Hill[8] (клас Ticonderoga).

 
Типи контейнерів
 
Система запуску

Mk 41 VLS в основному складається з 4 чи 8 модулів з 8 комірками (8-Cell Module) для герметичних сталевих контейнерів з ракетами. У кожній системі 3 відділення займає кран для завантаження ракет, через що система може прийняти 29 чи 61 контейнери з ракетами. Висота модулів 5,3 м для зенітних ракет, 6,8 м і 7,7 м для тактичних ракет. Вага 8-коміркового модуля становить відповідно для версій 26800, 29800, 32 000 фунтів. Контейнери з ракетами не потребують перевірки на кораблі, після завантаження у комірку вони готові для запуску. Конструкція контейнерів дозволяє завантажувати ракети різних діаметрів, довжиною 7,6 м — 5,2 м. У кожному контейнері розміщується по одній ракеті кожного типу, крім ракети RIM-162 ESSM[en], яких встановлюють 4 у контейнері. Кожен модуль здатен самостійно в автоматичному режимі готувати до запуску по ракеті в одній з 4 коморок (одночасно 2). З однієї системи може запускатись щосекунди по 1 ракеті. Кількість ракет певного класу завантажується у відповідності з бойовим завданням корабля. Mk 41 VLS містить модуль контролю старту (англ. Launch Control Units), панель дистанційного запуску (англ. Remote Launch Enable Panel), панель статусу (англ. Status Pane). Модуль контролю старту отримує команди з багатофункціонального корабельного комп'ютера (англ. Multi-Function Computer Plant - MFCP). Система автоматично обирає необхідну для запуску ракету і передає команду на підготовку до старту. Звично модуль контролю старту керує 4 коморками, однак при потребі по команді MFCP кожен модуль може контролювати роботу всієї Mk 41 VLS. При старті гази з ракети спрямовуються з коморки спеціальною системою до центру модуля, звідки вони виводяться вертикально догори, що зберігає коморку і ракету під пошкодження високою температурою. Система Mk 41 VLS інтегрально повязана з системою AEGIS чи Aegis BMD[9] за допомогою системи управління боєм (англ. Aegis Combat System).

Власне поява системи AEGIS, здатної контролювати до 100 цілей і бути спроможною контролювати політ ракет до 18 з них, призвела до появи Mk 41 VLS. До неї використовували спарені установки, що вимагали тривалого часу для перезаряджання.

Mk 57 VLSРедагувати

 
Діаграма управління системою Mk 41

Подальшим розвитком Mk 41 VLS є Mk 57 VLS компанії Raytheon[10], що має лише 4 коморки і систему управління відводом струменя газу при старті і розрахована на 45% збільшення масової частки виділення газу ракетними двигунами (вага ракети 33.600 фунтів).

Модифікації Mk 41 VLSРедагувати

Застосування по країнахРедагувати

 
Завантаження контейнеру з ракетою

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати