Дучинський Антонін Філаретович
| Дучинський Антонін Філаретович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 4 серпня 1880 село Судилків, Заславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 14 грудня 1928 (48 років) Москва |
| Країна | Російська імперія →  СРСР |
| Національність | українець |
| Alma mater | Московський університет |
| Галузь | історія |
Антоні́н Філаре́тович Дучи́нський (4 серпня 1880, Судилків — 14 грудня 1928) — український історик, архівознавець, педагог, громадський і науковий діяч. Ініціатор заснування Полтавського народного університету. Член Полтавської вченої архівної комісії, Полтавського наукового товариства при ВУАН.
У 1910-1920-х роках долучився до збереження української історико-культурної спадщини, зокрема, архівних пам'яток, — взяв безпосередню участь в їх порятунку шляхом передачі до зацікавлених наукових установ[1].
Життєпис
ред.Народився 4 серпня 1880 року у селі Судилків Судилківської волості Заславського повіту Волинської губернії Російської імперії (тепер — село у Шепетівському районі Хмельницької області України) в сім'ї священника Філарета Дучинського.
Закінчив духовне училище та Кременецьку семінарію у місті Кременець Кременецького повіту Волинської губернії.
У 1902 році — вступив до Варшавського університету. А з 1905 року — перевівся до Московського університету, який закінчив у 1907 році (історико-філологічний факультет) з дипломом І ступеня. В університеті спеціалізувався на вивченні історичних дисциплін. Учень професорів Дмитра Петрушевського та Роберта Віппера.
Із 1907 по 1910 рік — працював учителем історії та географії у реальному училищі та жіночій гімназії міста Проскурів Проскурівського повіту Подільської губернії.
Наукову діяльність розпочав публікацією ряду статей в житомирській газеті «Волынь». Статті стосувалися еміграції українських селян з Волині в Америку та історії походження села Ординці Старокостянтинівського повіту («С. Ординці Старокостянтинівського повіту. Історико-економічний нарис», 1906; «Еміграція селян південної Волині в Америку», 1907).
Із 1910 по 1920 рік — викладав у Полтавському реальному училищі і паралельно, із 1910 по 1916 рік — у Маріїнській жіночій гімназії. Водночас — працював у Полтавській губернській вченій архівній комісії.
Із 1912 року — член Полтавської ревізійної комісії.
До 1914 року у літні місяці подорожував Західною Європою — Австро-Угорщиною, Німеччиною, Францією, Італією, Великою Британією, Швейцарією, Грецією («для кращої орієнтації в житті Західної Європи вивчив в значній мірі французьку та англійську мову»[2]).
У 1914 році, за архівними документами, опублікував дослідження «До турбот князя Куракіна про судноплавство річок у Малоросії»[3].
Брав активну участь у перебудові шкіл на Полтавщині, був делегатом і доповідачем на ІІ Всеукраїнській педагогічній конференції та на учительських з'їздах, членом міської Ради.
У 1917 році — начальник відділення міліції в Полтаві. Пізніше — старший інспектор народної освіти, інструктор політосвіти при військовому комісаріаті, викладач історії революційного руху в Полтавському народному університеті, садовому та індустріальному технікумах.
У 1918-1919 роках — прослухав курс лекцій на юридичному факультеті — філіалі Харківського університету в Полтаві.
Із 1919 року — член Полтавського наукового товариства при ВУАН. Цього ж року, у складі виїзної комісії Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини, брав участь в обстеженні історико-мистецьких зібрань у маєтках поміщиків. Зокрема, перевіз із Яготина до Історичного архіву Полтавщини особистий архів князів Рєпніних.
Організував історичний кабінет при підсекції Центрального пролетарського музею Полтавщини.
Із 1921 по 1928 рік — викладач педагогічних курсів, які з 1925 року стали Полтавським педагогічним технікумом імені Драгоманова (в останні роки виконував обов'язки керівника). Після приєднання технікуму до Інституту народної освіти у вересні 1928 року — викладав історію.
Із 1921 по 1922 рік — читав лекції з українознавства у Полтавському вечірньому робітничому технікумі.
Раптово помер 14 грудня 1928 року у Москві, після завершення роботи з'їзду істориків-марксистів, на якому у виступах окремих доповідачів прозвучали звинувачення проти українських вчених[4]. Як писали дослідники: «напружена праця перевтомила його виснажений організм, а нетактовні виступи деяких осіб проти українських учених викликали хвилювання, що не пройшло йому даремне»[5].
Вранці 14 грудня у Дучинського пішла кров горлом. У своїй останній записці до дружини він сам написав: «Ось наслідок напруженої праці в Москві»[5]. За даними Павла Клепацького, перевтома могла б і не привести до смерті, якби не поранення, яке Дучинський дістав ще у 1919 році від дурної (шальної) кулі, скинутої з німецького аероплану, — вона пробила Дучинському плевру і залишилася в животі[5]. Після поранення Дучинський неодноразово говорив знайомим: «Я ношу в собі смерть»[5]. Після першого крововиливу — Дучинському стало краще, але згодом, під час зустрічі з братом Федором, кров знову пішла — лікарі намагалися її зупинити, але врятувати Дучинського вже не змогли[5]. Він помер від гангрени легень[5].
Тіло, як і бажав Дучинський[5], кремували. Дружина привезла урну з прахом до Полтави, де й поховала. Похорон Дучинського у Полтаві став багатолюдною траурною процесією[6]. В урну поклали місцевий часопис «Більшовик Полтавщини» з матеріалами про день похорону[5].
Бібліографія
ред.- С. Ордынцы Староконстантиновского уезда. Историко-экономический очеркъ // Волынь. — 1906.
- Эмиграція крестьянъ южной Волыни въ Америку // Волынь. — 1907.
- Къ заботамъ кн. А. Б. Куракина о судоходствѣ рѣкъ въ Малоросія// Труды Полтавской ученой архивной комиссии. — Полтава, 1914. — Вып.11. — С. 51-58.
- Революційна Українська Партія на Полтавщині (за архівними матеріалами 1901–1905)// За сто літ: матеріали з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття / під. ред. М.Грушевського. — Кн. 2. — Харків, 1928. — С. 283-320.
- З студентських літ Євгена Нероновича// За сто літ: матеріали з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття / під. ред. М.Грушевського. — Кн. 3. — Харків, 1928. — С. 285-289.
- До життєпису Ол. Ол. Русова // За сто літ: матеріали з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття. / під. ред. М.Грушевського. — Кн. 4. — Київ, 1929. — С. 312–320. — 3 000 пр.
У рукопису
ред.- Нарис повстання М. Пушкаря.
Доповіді на засіданнях Полтавського наукового товариства при ВУАН
ред.- Нова Польща і Українські землі в її складі (1921)
- Бібліографічний огляд англійського журналу «History» за 1925 рік (1926)
- Революційна Українська Партія (РУП) на Полтавщині, за архівними матеріалами 1901-1905 років (1927)
- Ризька угода з Польщею в історичному освітленні
- Європа після Версальської угоди
Примітки
ред.- ↑ Коваль О. Штрих до портрету епохи (А. Ф. Дучинський) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 95.
- ↑ Коваль О. Штрих до портрету епохи (А. Ф. Дучинський) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 92.
- ↑ Дучинский А. К заботам князя Куракина о судоходстве рек в Малороссии// Труды Полтавской ученой архивной комиссии. — Полтава, 1914. — Вып.11. — С. 51-58.
- ↑ Пустовіт Т. П. Дучинський Антонін Філаретович// Енциклопедія Сучасної України [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8.
- ↑ а б в г д е ж и Клепацький П. А. Ф. Дучинський (посмертна згадка)// Україна. — 1929. — № 33. — С. 176.
- ↑ Булава Л. Мащенко О. Викладачі історії й географії Полтавського учительського і педагогічного інститутів та історико-філологічного факультету (1914-1921 роки)// Четверті Череванівські наукові читання: збірник наукових статей за матеріалами Всеукраїнської наукової конференції (до 100-річчя з часу створення історико-філологічного факультету в Полтаві), 25–26 жовтня 2018 року. — Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2018. — С. 108.
Джерела
ред.- Анотований покажчик авторів та імен, що зустрічаються в назвах та анотаціях до них, переліку ілюстрацій// Український археографічний щорічник. Нова серія. Випуск 10-11. — Т. 13-14. — Київ, 2006. — С. 258. — ISBN 966-02-0552-Х, ISBN 966-02-4141-0
- Булава Л. Мащенко О. Викладачі історії й географії Полтавського учительського і педагогічного інститутів та історико-філологічного факультету (1914-1921 роки)// Четверті Череванівські наукові читання: збірник наукових статей за матеріалами Всеукраїнської наукової конференції (до 100-річчя з часу створення історико-філологічного факультету в Полтаві), 25–26 жовтня 2018 року. — Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2018. — С. 103-113.
- Дучинський Антін// Енциклопедія українознавства / голов. ред: Володимир Кубійович. — Париж-Нью-Йорк:«Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі, 1957. — Кн.2, [т. 2]:Голинський-Зернов.
- Дучинський Антонін// Українська загальна енцикльопедія. «Книга знання» / під ред. Івана Раковського. — Львів-Станіслав-Коломия: Рідна школа, [1933]. — Т.1: А–Ж. — С. 1173.
- Клепацький П. А. Ф. Дучинський (посмертна згадка)// Україна. — 1929. — № 33. — С. 174-176.
- Коваль О. Дучинський Антонін Філаретович// Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліографічний довідник / Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько, Р. В. Романовський, Л. М. Федорова. Держкомархів України. УНДІАСД. — Київ, 2007. — С. 216-217.
- Коваль О. Штрих до портрету епохи (А. Ф. Дучинський) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 87-97.
- Пустовіт Т. Булава Л. ДУЧИНСЬКИЙ Антонін Філаретович// Історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка: збірник матеріалів і біобібліографічні покажчики. — Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2018. — С. 189–190.
- Пустовіт Т. Матеріали до біобібліографічного словника «Архівісти Полтавщини» (20–30 рр.) // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області [матеріали наукової конференції]. — Полтава, 1998. — С. 276-298.
- Пустовіт Т. П. Дучинський Антонін Філаретович// Енциклопедія Сучасної України [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8.