Відкрити головне меню
Скляна урна, I—II ст. н. е.

Похоронна урна, поховальна урна (лат. urna від urceus — «глечик, джбан»)[1] — ємність, зазвичай це посудина або кілька посудин, для зберігання праху померлої людини, зібраного після нього по кремації. У рідкісних випадках, такі урни можуть застосовуватися в разі часткового та навіть повного розвіювання праху. Місцем для масового зберігання похоронних урн є колумбарій.

Осуарій також є похоронною урною, але для зберігання скелетованих останків.

КультураРедагувати

 
Посудина для підношень й урна

Культура похоронних урн поширена в усьому світі і пов'язана зі звичаєм кремації. Застосовувалося більшістю народів. Урни, що збереглися до нашого часу, виготовлялися з найрізноманітніших довговічних матеріалів — металу[2], кераміки, скла й каменю[3][4].

Зазвичай як поховальна урна використовувалися побутові або близькі їм за формою посудини (див. «Піфос», «Амфора» тощо).

Урна похоронна відомі у багатьох племен із доби енеоліту. Були поширені у давніх греків, римлян[5], слов'ян[6] та інших. Східні слов'яни використовували кремацію[7] в першому тисячолітті нашої ери з метою поховання останків в урнах і в ямах[8].

З кінця III тисячоліття до н. е. відомі

У багатьох народів похоронні урни ставили в ґрунтові могили без насипів (див. «Культура полів поховальних урн»). У стародавніх римлян така урна з прахом предків зберігалися в будинках родичів і нащадків чи в спеціальних приміщеннях — колумбаріях.

В окремих випадках сучасний похоронний ритуал передбачає використання як похоронних урн спеціальних капсул[13] для запуску мінералізованих останків на земну орбіту, у відкритий космос або на Місяць. Також технологічно можна здійснити включення мінералізованого праху до складу спеціально синтезованих штучних алмазів.

В сучасній Україні також передбачено законом під час організації поховання померлих використання урн для праху[14]

Цікаві фактиРедагувати

  • Археологи у Франції знайшли поховальні урни у вигляді умовного серця датовані кінцем XVI — початком XVII століть, а всередині містилися справжні людські серця[17].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. а б в Урна (погребальная), сайт «Энциклопедия», Информационно-аналитический ресурс «Похоронный портал» (рос.)
  3. В Греции нашли редкую погребальную урну. «Zhelezyaka». 14 травня 2007‎ р. Архів оригіналу за 13 березень 2016. Процитовано 12 березень 2016.  (рос.)
  4. В Греции нашли редкую погребальную урну. «Интересные факты» - "People's Daily Online". Архів оригіналу за 13 березень 2016. Процитовано 12 березень 2016.  (рос.)
  5. Древнейшая история Рима, сайт «Азбука Веры» (рос.)
  6. Религия и погребальные обряды славян, сайт «ProTown» (рос.)
  7. Третьяков П. Н., Восточнославянские племена, 2 изд., М., 1953 г. (рос.)
  8. Погребальный обряд. // Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. АН УССР. Институт археологии. — К.: Наукова думка. 1990 г. — 495 с. — ISBN 5-12-001527-1. — С.275. (рос.)
  9. Лицевые урны, сайт «Академик» (рос.)
  10. Соколов Г. И., Искусство этрусков. М., Изд. «Искусство», 1990 г. — С.52, ил. 30. (рос.)
  11. Погребальная урна-канопа. Глина. Конец VII в. до н.э.. Флоренция, Национальный археологический музей. (фото) (рос.)
  12. Этруские урны в Музее. «Гид по Вероне». 22.05.2013. Архів оригіналу за 13.03.2016. Процитовано 13.03.2016.  (рос.)
  13. [ГОСТ Р 53107-2008] Справочник технического переводчика. — Интент. 2009—2013. (рос.)
  14. Закон України «Про поховання та похоронну справу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 7, ст. 47), сайт Верховної Ради України
  15. Найдена погребальная урна брата Иисуса Христа Архівовано 14 березень 2016 у Wayback Machine., 22.10.2002, сайт «РосБизнесКонсалтинг», «Biblical Archaeology Review» (рос.)
  16. Погребальная урна брата Христа оказалась фальшивкой, 18 июня 2003, сайт «MEMBRANA» (рос.)
  17. Гурьянов Николай, Найдены старинные погребальные урны в форме сердца, 2 декабря 2015, сайт «Моя планета» (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Урна погребальная // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  • Археологический словарь. — М.: изд. «Прогресс». Уорвик Брей, Дэвид Трамп. Перевод с английского Г. А. Николаев. 1990 г. (рос.)
  • Древний мир. Энциклопедический словарь в 2-х томах. — М.: изд. «Центрполиграф». В. Д. Гладкий. 1998 г. (рос.)
  • Советская историческая энциклопедия. — М.: изд. «Советская энциклопедия». Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)

ПосиланняРедагувати