Амфора
А́мфора (грец. αμφορευς, αμφιφορευς — посудина, глечик) — глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена в давнину у Середземномор'ї.
Амфора | |
Амфора у Вікісховищі |
Історія
ред.Амфору винайшли на Близькому Сході, активно використовували цю посудину вже фінікійці, але особливої популярності вона набула у Стародавній Греції[1], перетворившись з часом на один з символів давньогрецької та античної цивілізації.
Використовували амфори для транспортування і зберігання вина, олії, зерна. Подекуди амфори застосовували для поховання дітей. На багатьох амфорах є малюнки, орнаменти, написи і тавра, за якими можна встановити місце їх виробництва.
Поряд із овальними панафінейськими амфорами розрізняють тонкопрофільні ноланські амфори, а також грубіші, високі та вузькі амфори, які використовували виключно як тару для транспортування рідин.
Зазвичай амфора містила 26,26 літра, тож греки, а пізніше й римляни використовували її як одиницю вимірювання об'єму.
Амфори знайдено при археологічних розкопках давньогрецьких міст в Одеській, Миколаївській областях та АР Крим. Окремі знахідки амфор були на Поліссі (Чорнобиль та ін.) і в лісостеповій смузі України. У Київській Русі виробляли місцевий тип амфор — «корчаги».
Галерея
ред.-
Родосські амфори
-
Панафінейська амфора: богиня Афіна
-
Дипілонська амфора зі сценою протесісу
-
Ноланська амфора: загибель Орфея
Примітки
ред.- ↑ Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.111-112
Див. також
ред.Література
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок
Посилання
ред.- АМФОРА [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАН України