Роберт Юрійович Віппер (нар. 14(02) липня 1859, Москва — пом. 30 грудня 1954, там само) — історик, академік АН СРСР (1943).

Віппер Роберт Юрійович
рос. Роберт Юрьевич Виппер
Wipper Robert Yurievich.gif
Народився 2 (14) липня 1859
Москва, Російська імперія[1]
Помер 30 грудня 1954(1954-12-30)[1] (95 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Місце проживання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Flag of Latvia.svg Латвія
Національність росіяни
Діяльність історик, науковець
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd
Сфера інтересів історія
Заклад Латвійський університет, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Імператорський Московський університетd, Інститут історії АН СРСР і Московський державний університет імені Ломоносова
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Viacheslav Petrovich Volgind, N. M. Druzhinind, Микола Лукінd, Неусихін Олександр Йосипович і P. F. Preobrazhenskiĭd
Член Академія наук СРСР
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

Заслужений діяч мистецтв РРФСР[d]


CMNS: Віппер Роберт Юрійович на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився в Москві в родині педагога. Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету (1880). Викладав у Московській жіночій гімназії (1880-85), Московському училищі живопису (1881—1891). Приват-доцент Московського університету (1891—1894).

Захистив магістерську дисертацію «Церква та держава у Женеві XVI століття в добу кальвінізму» (1894), яка одержала Велику премію імені С. Соловйова й була зарахована як докторська дисертація. Учень професорів П. Виноградова, В. Гер'є та В. Ключевського. Екстраординарний професор Новоросійського університету в Одесі (1894—1897). Приват-доцент (1898-99), екстраординарний (1899—1901), ординарний професор (1901—1922) Московського університету.

Від 1924 — на еміграції в Латвії. Професор університету в Ризі (1927—1938). Професор Московського інституту філософії, літератури та історії, Московського і Ташкентського університетів (1941—1943). Науковий співробітник Інституту історії АН СРСР (1943—1954). Помер у місті Москва.

ТворчістьРедагувати

Вбачав призначення методології історії у звільненні історичного пізнання від залишків теологічного та метафізичного мислення. Автор понад 3000 праць із різних періодів загальної історії, у тому числі студій з історії Стародавньої Греції та Північного Причорномор'я, кальвінізму, методології історії тощо, а також підручників із стародавньої, середньовічної та нової історії.

Наукові праціРедагувати

  • Общественные учения и исторические течения XVIII и XIX веков в связи с общественным движением на Западе. СПб., 1900;
  • Лекции по истории Греции. М., 1906;
  • Очерки истории Римской империи. М., 1908;
  • Очерки теории исторического познания. М., 1911;
  • Древний Восток и Эгейская культура. М., 1915;
  • История Греции в классическую эпоху IX–IV вв. до Р. Х. М., 1916;
  • Возникновение христианства. М., 1918;
  • Круговорот истории. Берлин, 1923;
  • Возникновение христианской литературы. Л., 1946;
  • Рим и раннее христианство. М., 1954.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати