Гер'є Володимир Іванович

Гер'є Володимир Іванович (Guerrier, 17 (29) травня 1837, Ховріно, Московська губернія — 30 червня 1919, Москва) — російський історик, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), професор загальної історії Московського університету (1868—1904), засновник Московських вищих жіночих курсів.

Гер'є Володимир Іванович
Володимир Гер'є, 1915 рік
Володимир Гер'є, 1915 рік
Народився 29 травня (10 червня) 1837
Ховріно
Помер 30 червня 1919(1919-06-30)[1][2] (82 роки)
Москва, Російська СФРР[1]
Поховання П'ятницький цвинтар[d]
Місце проживання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик, політик
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd
Галузь історія
Заклад Імператорський Московський університетd і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Звання професор, член-кореспондент
Ступінь доктор наук
Науковий керівник Pyotr Kudryavtsevd і Грановський Тимофій Миколайович
Відомі учні Віппер Роберт Юрійович, Виноградов Павло Гаврилович, Кареєв Микола Іванович, Mikhail Korelind, Любавський Матвій Кузьмич, Nikolay Radtsigd, Alexander Khakhanovd, Щепкін Євген Миколайович і Коваленський Михайло Миколайович
Членство Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: перший організатор семінарських занять e Росії
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня

CMNS: Гер'є Володимир Іванович у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився в підмосковному селі Ховріно в сім'ї нащадків вихідців з Гамбурга, що приїхали до Росії наприкінці XVIII століття. Рано втратив батьків і виховувався у родичів. Протестантського віросповідання.

Середню освіту здобув у Москві в парафіяльному училищі при євангелічно-лютеранській церкві Петра і Павла на Козьмодем'янській вулиці (нині Старосадський провулок), у приватному пансіоні Еннеса. У 1854 році вступив на історико-філологічний факультет Московського університету. По закінченні курсу на словесному факультеті Московського університету, був залишений при університеті для приготування до професорського звання і, разом з тим, зробився викладачем літератури й історії в Першому московському кадетському корпусі. У 1862 році захистив магістерську дисертацію: «Боротьба за польський престол в 1733 р.» і був відправлений за кордон, де пробув три роки (у Німеччині, Італії та Парижі).

Обраний у доценти на кафедрі загальної історії, він почав викладати в Московському університеті з 1865 року. У 1868 р. їм була захищена дисертація: «Лейбніц і його століття», на ступінь доктора, після чого він видав, на підставі матеріалів, що знаходяться в Ганновері, книгу про відносини Лейбніца до Петра Великого і збірник документів з листування цього філософа, що відносяться до Росії. Почав свою викладацьку роботу з читання курсів історії середньовіччя. Герье, ставши професором, головним чином зосередив свої інтереси на викладанні періоду між римською і новою історією. Його курси завжди відрізнялися систематичністю, змістовністю і широтою поглядів. Він започаткував семінар з загальної історії в Московському університеті.

З 1872 до 1905 рік стояв на чолі заснованих ним Московських вищих жіночих курсів.

Політична діяльністьРедагувати

З 1906 року — член Державної ради Російської імперії за призначенням. У політичній діяльності він примкнув до октябристів.

Гласний Московської міської думи, працював у різних думських комісіях. З 1888 до 1905 роки він був головою комісії, яка розробила організацію піклування про бідних, введену в 1894 р., влаштувала будинок для народних розваг і представила Державній думі проект страхування домашньої прислуги.

Похований на П'ятницькому цвинтарі в Москві.

ПраціРедагувати

  • (рос.)«Очерк развития исторической науки»(1866)
  • (фр.)«L'abbe de Mably» (1886)
  • (рос.)«Понятие о власти и народе в наказах 1789 г.» (1884)
  • (рос.)«Идея народовластия накануне революции 1789 г.»
  • (рос.)«Зодчие и подвижники Божьего царства. Блаженный Августин»
  • (рос.)«Апостол нищеты и любви. Франциск из Ассизи»
  • (рос.)«Французская Революция в освещении Тэна»
  • (рос.)«Первая Государственная дума»
  • (рос.)«Вторая Государственная дума»
  • (рос.)«Второе раскрепощение — закон 9 ноября 1906 г.»
  • (рос.)«Значение третьей Думы в Истории России» (1912)
  • (рос.)«Речь об Александре и Наполеоне в 1812 г.»

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати