Дашкевич Микола Павлович

Дашкевич Микола Павлович
Дашкевич Микола Павлович.jpg
Народився 4 (16) серпня 1852
Бежів, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 20 січня (2 лютого) 1908 (55 років)
Київ, Російська імперія
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність викладач університету, журналіст
Alma mater Київський університет
Галузь історія[1], літературознавство[1], історія літератури[1] і фольклористика[1]
Заклад Київський університет
Посада професор кафедри всесвітньої літератури
Звання професор
Науковий керівник Антонович В. Б.
Членство Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: історія літератури

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Мико́ла Па́влович Дашке́вич (*16 серпня 1852 р., с. Бежів, нині Черняхівського району Житомирської області — †2 лютого 1908 р., Київ) — український літературознавець, історик, фольклорист, учень Володимира Антоновича, професор Київського університету, дійсний член Петербурзької АН[2].

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї священика села Бежів. Від 1868 року навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету[2]. Закінчивши університет, працював у ньому викладачем, доцентом, а згодом професором кафедри всесвітньої літератури. Читав лекції на Київських вищих жіночих курсах. У 1877 р. визнаний магістром загальної історії літератури.

Досліджував романтичні течії західноєвропейської літератури, творчість У. Шекспіра, Й.-В. Гете, Ф. Шіллера, Дж. Байрона, а також О. Пушкіна, В. Жуковського, М. Лермонтова, М. Гоголя, І. Котляревського та ін..

Був прихильником методів культурно-історичної школи Пипіна О. М.. Всупереч поглядам Петрова М. І. твердив про самобутність, оригінальність української літератури, її зв'язок з західноєвропейськими течіями і стилями (праця «рос. Отзыв о сочинении Петрова» — «рос. Очерки истории украинской литературы XIX столетия» 1888 р.). Автор досліджень про Івана Котляревського, дослідник українських дум (билинний епос, наукові розвідки про зв'язки української народної творчості з південно-слов'янським епосом). З історичних праць відомі дослідження княжого періоду нашої історії литовської доби, становище козацтва в Україні тощо. Уточнив хронологію Галицько-Волинського літопису, висловив припущення про місцезнаходження власне племені «литва».

Став членом Історичного товариства імені Нестора-Літописця. Обирався секретарем, а від кінця 1890-х років — головою Історичного товариства Нестора-літописця.

У 1907 р. став академіком Санкт-Петербурзької Академії наук.

Помер у Києві.

Вшанування пам'ятіРедагувати

В селищі Черняхів існують вулиця та провулок Миколи Дашкевича[3], а також його ім'я носить школа в с. Бежів.

ПраціРедагувати

Статті в «Бібліотеці великих письменників» С. О. Венгерова (рос. Библиотека великих писателей, С. А. Венгеров)


ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. а б Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  3. В Черняхові з'явилися вулиці Івана Франка, Юрія Немирича та Юліана Мовчана. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 28 грудня 2015. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати