Бежів

село в Україні, в Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області

Бежі́в — село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 489 осіб (2001). До 1923 року — центр ліквідованої Бежівської волості, у 1923—200 роках — центр однойменної сільської ради.

село Бежів
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Черняхівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040590040057279
Облікова картка с. Бежів 
Основні дані
Засноване 1608
Населення 617 (2001)
Площа 2,414 км²
Густота населення 255,59 осіб/км²
Поштовий індекс 12326
Географічні дані
Географічні координати 50°28′47″ пн. ш. 28°47′42″ сх. д. / 50.47972° пн. ш. 28.79500° сх. д. / 50.47972; 28.79500Координати: 50°28′47″ пн. ш. 28°47′42″ сх. д. / 50.47972° пн. ш. 28.79500° сх. д. / 50.47972; 28.79500
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Водойми р. Бистріївка
Найближча залізнична станція Горбаші
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради майдан Рад, 2, смт Черняхів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12301
Карта
Бежів. Карта розташування: Україна
Бежів
Бежів
Бежів. Карта розташування: Житомирська область
Бежів
Бежів
Мапа
Мапа

CMNS: Бежів у Вікісховищі

Географія

ред.

Відстань до смт Черняхів — 10 км, залізничної станції Горбаші — 10 км[1].

Населення

ред.

Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 357 осіб, кількість дворів — 50[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 548 осіб, з них: православних — 542, чоловіків — 263, жінок — 285[3].

В кінці 19 століття налічувалося 568 мешканців та 51 двір[4], у 1906 році чисельність населення становила 651 особу, дворів — 112[5].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 930 осіб, кількість дворів — 85[6].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 887 осіб, дворів — 359[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 693 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 617 осіб[7].

Історія

ред.

Неподалік села виявлено древнє городище[1]. Згадується в скарзі поміщика Стефана Немирича від 14 січня 1611 року на Пашкевича, слугу князя Якима Корецького, про грабунок та напад на поміщика в Бежеві. У 1647 році бежівським маєтком володів поміщик Бенедикт Леміш, котрий згадується як головний жертводавець будівництва нової церкви. 29 грудня 1695 року дворянин Яків Леміш повідомляв про напад на село та пограбування будинку Лемеша козаками Семена Палія[8].

У 1750 році посесором частини села Бежів, що належало смоленському чашникові Ігнацієві Сковронському, був житомирський мечник Шимон Хойнацький. Згадується в люстрації Житомирського замку 1754 року, як село, що, разом з Федорівкою, належало Хойнацькому, сплачувало 3 злотих і 26,5 грошів до замку та 15 злотих і 16 грошів — до скарбу[9].

В другій половині 19 століття — село Бежівської волості Житомирського повіту, біля витоку Бистріївки, за 25 верст від Житомира, 10 верст — від найближчої поштової станції у Черняхові, 73 версти — від найближчої залізничної станції Бердичів. Власність поміщика Юлія Мочульського. Дерев'яну церкву збудовано близько 1647 року, в 1847 році її поставлено на кам'яний підмурівок, а 1953 року добудовано нову дзвіницю. До складу парафії входили села Головине, Киселівка, Малинівка, Сліпчиці та Федорівка. 15 жовтня 1885 року відкрито однокласне народне училище[8][4].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Бежівської волості Житомирського повіту Волинської губернії була православна церква, вітряк[2].

У 1906 році — село Бежівської волості (7-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 25 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося у Черняхові[5].

1923 року увійшло до складу новоствореної Бежівської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Черняхівського району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[10]. Відстань до районного центру, міст. Черняхів, становила 9 верст[6].

На фронтах Другої світової війни воювали 306 селян, з них 126 загинули, 180 нагороджені орденами і медалями. На їх честь встановлено два обеліски на братських могилах.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, котрий обробляв 1,7 тис. га угідь, з них 1,3 тис. га — ріллі. Напрямок господарства — лбонарсько-картоплярський з розвинутим хмелярством та м'ясо-молочний. В селі були середня школа, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, дві побутових майстерні, поштове відділення, три крамниці[1].

У 2020 році територію та населені пункти Бежівської сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Черняхівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[11].

Відомі люди

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Бежів, Черняхівський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 16 жовтня 2022.
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 204. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 17. Процитовано 6 серпня 2022.
  4. а б Bieżów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 151. (пол.)
  5. а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 2. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 18 жовтня 2022.
  6. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 148. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 22 вересня 2021.
  8. а б М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 74-76. Процитовано 17 жовтня 2022.
  9. К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (польська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 131. Процитовано 17 жовтня 2022.
  10. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська) . Упор. Р. А. Кондратюк, Д. Я. Самолюк, Б. Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 196. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 22 вересня 2021.
  11. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 21 березня 2021.

Посилання

ред.