Відкрити головне меню

Бежі́в [1]село в Україні, в Черняхівському районі Житомирської області. Населення становить 617 осіб. Відстань до Житомира 25 км, від районного центру Черняхів — 12 км, залізничної станції Горбаші — 12 км.

село Бежів
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Черняхівський район
Рада/громада Бежівська сільська рада
Код КОАТУУ 1825680801
Основні дані
Засноване 1611
Населення 617
Площа 2,414 км²
Густота населення 255,59 осіб/км²
Поштовий індекс 12326
Телефонний код +380 4134
Географічні дані
Географічні координати 50°28′47″ пн. ш. 28°47′42″ сх. д. / 50.47972° пн. ш. 28.79500° сх. д. / 50.47972; 28.79500Координати: 50°28′47″ пн. ш. 28°47′42″ сх. д. / 50.47972° пн. ш. 28.79500° сх. д. / 50.47972; 28.79500
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Місцева влада
Адреса ради 12326, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Бежів, вул. Шевченка,45 , тел. 9-74-31
Карта
Бежів. Карта розташування: Україна
Бежів
Бежів
Бежів. Карта розташування: Житомирська область
Бежів
Бежів
Мапа

ІсторіяРедагувати

В історичних документах вперше згадується в 1611 році від 14 січня. В скарзі поміщика Степана Немирича на Григорія Пашкевича, слугу князя Іоакима Корецького про те, що він пограбував його володіння. В старовинних актах Бежів згадується під назвами Біжев, Бежов, Безов. Він розміщений у верхів'ях річки Бистріївки.

В селі в 1647 році була збудована церква, її будівельники і замовники жили в Бежеві задовго до першої згадки про це поселення в документах. Як говорять легенди, «город Бежів було спалено в часи нашестя монголо-татар». Жителі його розбіглися по лісах, а в основному оборонці лишилися лежати на валах — насипах укріплення. Сюди люди збігалися при нападі різних ворогів. А їх у тодішніх слов'ян — древлян було багато. Легенда про затоплення церкви засвідчує смерть захисників міста, бо за легендою церква «затонула» разом з людьми.

Новий Бежів виник пізніше нашестя монголів. А древній вал, залишки міста Старий Бежів, було розібрано на різні висипки долівок новобудов, а також шосейної дороги, яку будували вже в другій половині XX століття. Так була знищена історична пам'ятка вже в наш час. В тридцяті роки було розібрано церкву, яка була збудована в передвоєнні часи Визвольної війни українського народу проти польських панів 1648—1654 р.

В побудованій в 1647 році церкві майже через 200 років було прилаштовано дві побудови: північна, в ім'я святої великомучениці Варвари, і південна, в якій поміщена ризниця. В церкві над церковними вратами розміщувалась в влаштованому в 1866 році кіоті благодатна чудодійна Ікона Божої Матері, явлена християнину Захару 11 квітня 1654 року.

На цю ікону в 1864 році 22 квітня була покладена Антонієм, архієпископом Волинським, срібна, позолочена риза з дорогоцінним камінням, подарована в Бозі спочиваючою Імператрицею Марією Олександрівною разом з російськими бояринями Ланськими, Зінов'євими, Орловою, Мансуровою і Мацерською. Їх імена вирізьблені на срібно позолоченій дощечці, прибитій до рами. Перед іконою висіла срібно — позолочена лампада, подарована Імператрицею разом з княгинею Тетяною Борисівною Потьомкіною. Вона завжди виймалась для християнських ходів, а також при відвідуванні церкви великою кількістю богомольців. Бежів згадується також в документах від 1695 року, де в заяві бежівський дворянин Яків Леміш пише, що в період походу польських військ Бальцера Вільги на Семена Палія, козаки напали на с. Бежів, пограбували будинок Лемеша і знищили його документи на землеволодіння та кріпаків.

15 жовтня 1885 року в Бежеві було відкрито однокласне училище, де 3 вчителі навчало 94 учні. Село Бежів було центром Бежівської волості. Селом в 1885 році володів поміщик Ю.Мочульський. У 1906 році село Бежівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 25 верст, дворів 112, мешканців 651[2].

Радянська окупація встановлена в січні 1918 року, в 1929 році створено сільськогосподарську артіль «Комінтерн». Першим її головою був Якубчук Федось Якович — 1897 р.н. загинув на фронті Німецько-радянської війни. Під час голоду в 1932 −1933 роках померло 8 чоловік. В 1937 р. було репресовано 13 чоловік.

Жительку Бежівської сільської Ради Дідківську Галину Іванівну ще 1939 року за високі показники по вирощенню сільськогосподарських культур було нагороджено орденом Леніна.

До німецько-радянської війни в Бежеві було відкрито неповно-середню школу, клуб, бібліотеку.

Під час німецько-радянської війни 306 жителів села брали активну участь у бойових діях. З них 126 загинуло. 180 чоловік нагороджено бойовими орденами і медалями.

Після війни в селі проходила відбудова. Бежівці своїми силами, без машин: жінки і діти коровами орали, вилами прикопували ячмінь вручну, вручну садили і копали картоплю, будували тваринницькі приміщення.

Головою колгоспу в Бежеві була знатний керівник Шащук Мотря Іванівна. А в Киселівці головою колгоспу була Дідківська Галина Іванівна. Потім в 1950 роках три бежівські колгоспи були об'єднані в один колгосп. Тільки тоді, коли в 1957 році головою колгоспу колгоспники обрали Гарбарчука Івана Михайловича, він почав перетворюватися в високо галузеве і високорентабельне господарство. При ньому було побудовано десятки приміщень господарського і культурного призначення. Закуплено сотні різних машин і знарядь виробництва. На цій посаді Іван Михайлович працював 23 роки. І тільки, коли здоров'я не дозволило йому виконувати обов'язки голови колгоспу, він попросився на легшу роботу і ще 10 років, до 1990 року працював головою Бежівської сільради.

В Бежеві весь час до створення самостійності була розташована центральна садиба колгоспу, середня школа, яка носить ім'я Миколи Дашкевича. В школі 22 вчителі навчають в середньому щорічно до трьохсот учнів. Тут знаходиться будинок культури, дві бібліотеки, з книжковим фондом до 10 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, церква, два магазини. Бежеву підпорядковано село Киселівка.

В селі Бежеві і на кладовищах сіл Бежева і Киселівки впорядковані братські могили воїнам, які загинули при визволенні цих сіл.

Наприкінці XX століття в селі налічувалось 300 дворів, проживало 642 чоловіки. При Бежевському будинку культури працює фольклорно — етнографічний колектив, вокально — обрядовий колектив, агітбригада, гурток художнього читання.

ПерсоналіїРедагувати

В селі народилися

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати