Микола Данилович (маршалок сейму)

шляхтич руського походження, політичний та військовий діяч Речі Посполитої.
(Перенаправлено з Данилович Микола)

Микола (Миколай) Данилович гербу Сас (пол. Mikołaj Daniłowicz; 1558 — 30 травня 1624) — шляхтич руського походження, політичний та військовий діяч Речі Посполитої. Магнат, статистик.

Микола Данилович
пол. Mikołaj Daniłowicz
Народився 1558
Помер 30 травня 1624(1624-05-30)[1]
Країна  Річ Посполита
Діяльність політик
Alma mater Діллінгенський університетd
Учасник Цецорська битва 1595
Посада Великий підскарбій коронний[1], підскарбій надвірний коронний[2], Маршалок Сейму Речі Посполитої, посол Сейму Речі Посполитої[d], Обозний коронний (уряд двірський)[3], львівський каштелян, Староста Красноставськийd, староста хелмськийd, Q66200795?, червоногородський старостаd, Q66201019?, Староста Бельськийd, Q66201192? і Q9251875?
Рід Даниловичі
Батько Станіслав Данилович
У шлюбі з Helena Uchańskad
Діти Данилович Петро, Данилович Іван Миколай, Данилович Микола (коронний підчаший), Софія Даниловичd[4] і Q122960241?

Герб Сас

Біографія ред.

Син львівського хорунжого Станіслава Даниловича і його дружини Катажини з Тарлів — доньки львівського хорунжого Яна Тарла.[5] Брат Івана Даниловича, власника Олеська. Ревний католик, але не брав участі в суперечках «партій».[6]

Завершив навчання 1581 р. в університеті міста Дюллінґен-на-Дунаї в Баварії, де переважно навчались майбутні священики.

 
Будівля університету в Дюллінґені-на-Дунаї

Серед придворних вирушив 1594 р. з королем Сиґізмундом ІІІ Вазою до Швеції, де той коронувався. Влітку 1595 р. взяв участь у поході коронного гетьмана і канцлера Яна Замойського до Молдавії, де вони посадили господарем Єремію Могилу; у жовтневій битві під Цецорою з татарами хана Гази ІІ Ґерая.

Від початку антикоролівського заколоту маршалка Міколая Зебжидовського (1606—1609 роки) виступив на підтримку Сиґізмунда ІІІ Вази. 1607 p. був послом в Османській імперії, щоб протидіяти намірам Семигороддя. В 1613-14 роках ліквідував столичну конфедерацію у Львові.

Ймовірно, був похований в Уханю, яке одідичив його син Іван-Микола.[7] За даними Шимона Старовольського, в Ухані існував його надгробок з епітафією.[8]

Посади, маєтність, фундації ред.

Обозний великий коронний, маршалок Сейму 1593 р., староста дрогобицький 1599 р., староста холмський 1609 р., підскарбій надвірний коронний 1610 р., староста більський 1610 р., каштелян львівський 1614 (після брата Яна (Івана) р., староста парчевський 1614 р., економ самбірський 1615 р., староста червоногородський 1615 р., підскарбій великий коронний 1617 р., староста красноставський 1622 р. В 1609 році не отримав посади референдаря, що обурило Станіслава Жолкевського.

Від батьків успадкував родинне містечко Журів у Жидачівському повіті разом з приблизно 15-ма селами. Віно дружини — Ухане (Холмська земля). Цікавився корисними копалинами.

На місці дерев'яного звів відомий замок у Червоногороді з наріжними вежами, посилив укріплення міста, можливо, звів систему шлюзів на ріці.

 
Котловина міста Червоногород і рештки замку

У Варшаві 1621 р. збудував палац, який потерпів в час «шведського потопу» і був перебудований у XVIII ст. у першу загальнодоступну бібліотеку Залуських.

 
Бібліотека Залуських

Шлюб, діти ред.

До 1591 р. одружився з Геленою з Уханських з Белза. У шлюбі народились:

Сприяв доброму навчанню синів за кордоном, розробив для цього сам інструкцію для їх підготовки.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Tyszkowski K. Daniłowicz Mikołaj h. Sas (†1624) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 416—417. (пол.)

Посилання ред.