Станіслав Данилович (староста)

Станіслав Данилович на Олеську гербу Сас (бл. 16091636) — руський шляхтич, магнат, військовик, урядник, політичний діяч Речі Посполитої. Вуйко короля Яна ІІІ Собеського.

Станіслав Данилович
Народився бл. 1609
Помер 1636(1636)
·загибель
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Місце проживання Україна
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Старий Левенський університет[d]
Посада депутат Сейму Речі Посполитоїd, Q66200894?, Чигиринський старостаd і Q66201013?
Конфесія католик
Рід Даниловичі
Батько Ян Данилович
Мати Софія Жолкевська
Родичі Станіслав Жолкевський (дід)
Брати, сестри  • Софія Теофіла Даниловичівна
У шлюбі з Марина Семашко
Діти Данилович Микола
Герб

ЖиттєписРедагувати

 
Будівля університету, Інґольштадт

Народився близько 1609 року. За даними Шимона Старовольського, існувала йому епітафія (Осса, лат. Ossa), де було вказано, що помер у 1636 році, а прожив 27 років.[1] Походив з впливового роду Даниловичів. Син Івана Даниловича та його дружини Софії Жолкевської.

Навчався в університетах Європи: 1624 р. був записаний на навчання до університету в Інґольштадті, в липні 1626 р. — в католицькому університеті Льовена. Правдоподібно, після цього мав подорож за кордоном, 1628 р. був за кордоном, професор Вернулеус присвятив йому збірник лекцій для студентів.

1631 року: Станіслав Данилович на засіданні сейму (за іншими даними, це трапилось під час похорону короля Сігізмунда ІІІ Вази у Варшаві 16 травня 1632 р.[2]) у гніві відрубав вінницькому старості Адаму Калиновському три пальці правої руки. За це маршальський суд (Любельський трибунал 1634 р.[2]) наклав на нього баніцію, інфамію (позбавив прав і честі); відтак став старостою корсунським, чигиринським. Оточив себе «відважними вояками, в число яких увійшли і козаки виписок». Весь час воював з татарськими наїздами, не визнаючи ніяких мирних договорів. 1632 р. король Владислав IV Ваза розпочав похід на Смоленськ, С. Данилович з'явився до нього зі своїм полком, сприяв у перемозі над москалями, чим повернув собі втрачені права.

1634 року він та його дружина Зофія Жолкевська[3] купили Зіболки та Куликів за 40000 злотих польських.[4]

Під час виборів короля (травень) пограбував маєток калуського старости Калиновського, за що маршалківський суд оголосив йому інфамію. Для зменшення провини взяв участь у війні з московитами (Смоленськ) як командир регіменту, проявив себе здібним, відважним офіцером. Після повернення з війни за сприяння короля у 1635 р. був позбавлений баніції. Ад. Каліновському виплатив 10000 злотих відшкодування, від тюрми відкупився 200000 злотих.[5]

 
Надгробок Станіслава Даниловича. 1925

Після війни жив у Корсуні. 1636 року продав містечко Звенигородку подільському воєводі Марціну Казановському. Одружився з Мариною Семашко, донькою брацлавського каштеляна Миколи Семашка на Хупкові,[6] і отримав у посаг містечко Хупків, Хупківську й частину Коблінської волості Волинського воєводства (2507 «димів»), також як віно Березне та замок.

За його сприяння матері та бабці у жовківському фарному костелі св. Лаврентія було встановлено пам'ятний мармуровий надгробок з епітафією по лівій стороні головного вівтаря.[7]

1636 року розмістив у Корсуні свою гвардію по козацьким дворах, чим спричинив напругу у місті. Відібрав у посполитих слободи, осадивши на них старостинських землевласників. С. Данилович також наказав випровадити ченців Микільського монастиря, які володіли дніпровськими угіддями з містечок, заснованих старостинських землевласниками. Під час походу проти татар у Степ як керівник кавалерії восени[5] 1636 (або бл. 1640) р. потрапив у полон до ногайського мурзи Кантеміра. Був страчений (або закатований) синами мурзи Кантеміра в помсту за смерть їхнього брата біля Бурштина (незважаючи на пропозицію викупу[5]). Тіло перевезли до Жовкви, де поховали[8] в родинній гробниці — крипті фарного жовківського костелу св. Лаврентія.

ПриміткиРедагувати

  1. Simon Starovolscius. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 478—479. (лат.)
  2. а б Spieralski Zb. Kalinowski Adam z Husiatyna h. Kalinowa (1602–1638) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХI/…, zeszyt …. — 638 s. — S. 453. (пол.)
  3. тут якась двозначність, бо його дружиною була Марина Семашко, а Софія Жолкевська — то його мати
  4. Dzibułki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 268. (пол.) — S. 268. (пол.)
  5. а б в Czapliński W. Daniłowicz Stanisław (†1636)… — S. 417.
  6. Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 199. (пол.) — S. 199. (пол.)
  7. Charewiczowa Ł. Daniłowiczowa Zofia, h. Lubicz (ur. ok. 1590 †1634) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności,, 1937. — t. IV, zeszyt 16. — S. 418. (пол.)
  8. Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — Т. 2. — S. 16.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати