Зіболки

село у Львівській області, Україна

Зіболки — село у Львівському районі Львівської області. Належить до Жовківської міської громади. Перша згадка про село в історичних документах припадає на 1399 рік. З 1949 року по 1991 рік село мало назву Підлісне.

село Зіболки
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Жовківська міська громада
Основні дані
Засноване 1399
Населення 1201 особа
Площа 3,175 км²
Густота населення 378,27 осіб/км²
Поштовий індекс 80360[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°02′04″ пн. ш. 24°08′12″ сх. д. / 50.03444° пн. ш. 24.13667° сх. д. / 50.03444; 24.13667Координати: 50°02′04″ пн. ш. 24°08′12″ сх. д. / 50.03444° пн. ш. 24.13667° сх. д. / 50.03444; 24.13667
Місцева влада
Карта
Зіболки. Карта розташування: Україна
Зіболки
Зіболки
Зіболки. Карта розташування: Львівська область
Зіболки
Зіболки
Мапа
Мапа

Історія ред.

Часи Королівства Польського та Речі Посполитої ред.

Село Зіболки станом на 1398 рік було власністю Петра Сніського. Король Владислав Ягайло дарував його в 1398 році якомусь Ярославові, в 1402 році перейшло у власність шляхтича Миколая, дідича Куликова. В 1543 році було проведене розмежування цього села. 1578 року було власністю белзького каштеляна Станіслава Журавніцького, 1632-го перейшло до Кшиштофа Журавніцького. 1634 року Станіслав Данилович та його дружина Зофія Жолкевська[2] купили Зіболки та Куликів за 40000 злотих польських. Власниками села були, зокрема, представники родів Жолкевських, Даниловичів, Собеських.

Часи Австрійських монархій ред.

Зіболки (пол. Dzibułki, разом з Бродом пол. Brod і Забавкою пол. Zabawka) — село, що належало до Жовківського повіту, 9 км від римо-католицької парафії в Куликові. Населення в 1880 році: всього 1304 мешканці, з них 1173 греко-католики, 92 римо-католики, 49 ізраелітів. В селі була етатова школа з одним вчителем. Велика земельна власність належала монастирю оо. Домініканів у Жовкві.

Друга світова війна ред.

22 березня 1945 під с. Зіболки відбувся бій, відомий як Бій під Жовквою.

Відділ УПА «Галайда-1» під командуванням сотенного «Перемоги» (Василяшко Василь), чисельність якого становила 167 вояків, протягом двох годин протистояв наступові двох полків Червоної армії, підсилених підрозділами НКВД. Успішно відбивши ворожі наступи, сотня прорвалася з оточення. В. Василяшко в бою був поранений у груди, але, попри це, холоднокровно командував проривом. Після короткого лікування він вже за кілька тижнів повернувся до командування своїм відділом. Наказом УПА-Захід ч. 12 від 28.04.1945 р. «Перемога» був нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а наказом Головного Військового Штабу УПА ч. 2/45 від 27.04.1945 р. йому присвоєно ступінь хорунжого УПА.

Релігія ред.

Греко-католицька парафія ред.

На південь від села стояла на пагорбі дерев'яна церква, поставлена в 1796 році. Про давнішу церкву була легенда, що село Зіболки лежало раніше на схід від цього пагорбка, на якому церква стоїть. Після того як татари спалили село разом з церквою, люди більше не будували на старому місці, а перенесли село на захід, де тепер стоїть село і де раніше був ліс, так само, як і на цьому пагорбі. В лісі була капличка Святих апостолів Петра і Павла, які об'явилися в цьому місці, і в цій капличці відправлялись служби Божі, аж до часу, коли збудовано нову церкву, яка згоріла 1785 року. Доказом правдивості цієї легенди є те, що на празник в день Святих апостолів Петра і Павла люди з цілої околиці сходяться, тому що і давніше сходились до каплички святих апостолів, хоча теперішня церква названа на честь Святих Кузьми і Дем'яна. В лісі був дубовий хрест, який стояв на місці, на якому під час страшної епідемії в Жовкві в 1770 році велика кількість жовківських жителів, які втекли до лісу в Зіболках, загинули частково від голоду, частково від хвороби.[3] Жителі були греко-католицької віри, ізраелітів було 2 сім'ї. Частина села, що називається «Волохи», населена волоськими колоністами, напевно військовими полоненими, як це можна судити з їхніх прізвищ, наприклад Запинка, Чивара, Керкер і т. д. Є тут і інші колоністи, які мають прізвище «Турчин».

Парафія УГКЦ належала до Куликівського деканату УГКЦ наприкінці ХІХ століття.

Римо-католицька парафія ред.

Час первинної фундації парафії невідомий, є тільки згадка в засновних[4] актах костелу в Куликові. Згідно з нею, львівський латинський архієпископ Якуб Стрепа, посвячуючи Куликівський костел у 1398 році, записав йому зі своїх столових доходів десятину із Зіболок.

Дитячий табір ред.

Дитячий табір «Росинка» заснований 1976 року силами сільських господарств. Кожен колгосп Нестеровського (з 1991 року — Жовківський) району Львівської області збудував один будиночок (колибу) і табір розпочав своє існування.

В 1990-их роках табір приблизно на 10 років перебрав на себе УДЮМК Франківського району міста Львова. В цей період табір змінює свою назву на «Усмішка».

В січні 2003 року табір було повернуто в комунальну власність Жовківського району як позашкільний заклад. Дитячий табір повертає собі традиційну назву «Росинка».

У новітній період в таборі відпочиває протягом літа до тисячі школярів. Безкоштовно оздоровлюються діти-сироти і діти позбавлені батьківської опіки, діти з малозабезпечених сімей, призери районних та обласних олімпіад.

Дитячий табір має волейбольне, баскетбольне та футбольне поле, їдальню на 200 осіб, 50 будиночків на 200 осіб.[5]

Відомі люди ред.

Проживали ред.

Примітки ред.

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жовківський район. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
  2. тут якась двозначність, бо його дружиною була Марина Семашко, а Софія Жолкевська — то його мати
  3. «Пам'ятники міста Жовкви», написана Садоком Барончем, С. 82.
  4. ерекційних
  5. Сайт табору «Росинка». Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 10 жовтня 2016.
  6. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с.108-109

Бібліографія ред.

Посилання ред.