Жу́рів — село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

село Журів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Івано-Франківський район
Рада Рогатинська міська рада,Рогатинської МОТГ
Основні дані
Засноване 1394
Населення 472
Площа 9,814 км²
Густота населення 48,09 осіб/км²
Поштовий індекс 77051
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°18′12″ пн. ш. 24°26′40″ сх. д. / 49.30333° пн. ш. 24.44444° сх. д. / 49.30333; 24.44444Координати: 49°18′12″ пн. ш. 24°26′40″ сх. д. / 49.30333° пн. ш. 24.44444° сх. д. / 49.30333; 24.44444
Водойми Свірж
Відстань до
обласного центру
61 км. км
Відстань до
районного центру
61 км. км
Найближча залізнична станція Букачівці
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м.Рогатин
Карта
Журів. Карта розташування: Україна
Журів
Журів
Журів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Журів
Журів
Мапа

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Рогатинської міської громади.[1]

ІсторіяРедагувати

Польський правник, геральдик та генеалог,Адам Бонецький вказував, що село спочатку мало назву Дзюрів.[2]

Перша згадка про село у грамоті 29 червня 1394 р[3].

У податковому реєстрі 1515 року село документується як спалене, але є млин[4]. Також збереглася згадка про спалення села татарами в 1599 р. До 1539 р. назва с. Журів інколи в документах пишеться як «Джурів». В історичних джерелах є згадка про Журівський замок, який в 1648 р. був зруйнований.

Археологічний загін під керівництвом В. Барана в 1987 р. виявив біля села сліди давнього поселення голіградської культури фракійського гальштату. Дану пам'ятку взято під державну охорону.

За часів Речі Посполитої, Журів перебував у власності шляхетського роду Даниловичів. Зокрема, «з Журова» підписувались Данилович Микола, його син Данилович Іван Миколай,[5] донька Петра Даниловича Олена (Гелена) Урсула.[6]

У XIX ст. Журів — містечко Рогатинського (Бережанського) повіту Королівства Галичини та Володимирії. У 1870-х — 1880-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням сухого дерева (типовий для галицької сфрагістики австрійської доби «природничий» символ) і латинським написом: «Sigillum Communitatis Żurow».

1 січня 1934 р. Радою Міністрів РП з розпарцельованого (розділеного) фільварку що знаходився в 10 км. на захід від Журова, було утворено нову самостійну адміністративну гміну Луковець Журівський[7].

У 1939 році в містечку проживало 1410 мешканців (470 українців, 480 поляків, 360 латинників, 30 євреїв)[8].

Населення села станом на 09.12.1931 р. становило 1297 осіб, на 01.01.1993 р. — 467, на 01.01.2009 р. — 432.

Школу у 2010 - ліквідовано[9]

У селі знаходиться селянське фермерське господарство "Промінь"[1]

Пам'яткиРедагувати

  • костел святого Станіслава єпископа-мученика(знищений за часів СРСР у 50 рр. ХХ ст.), в довоєнні часи був локальним Марійним Санктуарієм РКЦ. Головний вівтарний образ цього костелу-образ святого Станіслава єпископа-мученика зараз знаходиться в римсько-католицькому костелі св. Станіслава єпископа-мученика,у с.Липівка (кол.Фірлеюв),що на півшляху між Рогатином і Перемишлянами.
  • церква Св. Димитрія Солунського де тепер зберігається Чудотворний образ матері Божої Журівської, який раніше знаходився в місцевому римсько-католицькому костелі св. Станіслава єпископа-мученика.

Відомі людиРедагувати

  • Зеновій Карась, священик УГКЦ, просвітянин, педагог, багаторічний політв'язень, почесний громадянин міста Коломия, редактор газети кол. Коломийсько-Чернівецької Єпархії УГКЦ «Християнський вісник». Народився 9 березня 1929 року у Журові. Закінчив Рогатинське педучилище у 1948 році. Працював учителем на Городенківщині та Рогатинщині. Пізніше, у 1954 році виїхав із сім'єю до Казахстану до вуйка своєї дружини Юліана Борисікевича, якого свого часу було з родиною депортовано з України. За звинуваченням в антирадянській агітації З. Карась був засуджений обласним судом м. Кустанай (Казахська РСР) на 10 років совєтських концтаборів. відбував покарання в системі ГУЛАГ в Іркутській області та Мордовській АССР (Росія) з вересня 1957 по вересень 1967 року. Помер 4 березня 2014 року у місті Коломия[10].

ДідичіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021. 
  2. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 4, 1904. — S. 86. (пол.)
  3. 64. Владислав, польський король, дарує Данилові Задеревецькому села під Галичем i Зудечовом. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016. 
  4. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 166 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  5. W. Hejnosz. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. IV/1, zeszyt 16.— S. 415. (пол.)
  6. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 333. (пол.)
  7. Dz.U. 1922 nr 101 poz. 926. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 22 вересня 2016. 
  8. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 69 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  9. Журівська філія Рогатинського ліцею №1. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 8 грудня 2020. 
  10. На Прикарпатті відновили знищені іменні таблички на унікальному різьбленому іконостасі. ВІДЕО. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 20 червня 2017. 

ДжерелаРедагувати