Костел святого Станіслава єпископа (Журів)

Костел святого Станіслава єпископа — втрачена культова споруда в селі Журові, нині Рогатинського району Івано-Франківської області, Україна.

Костел святого Станіслава єпископа
Костел Святого Станіслава Єпископа і мученика (фото 1910-х рр.).jpg
Світлина костелу 1910-х років
Тип споруди церква
Сучасний статус втрачений
Розташування Україна УкраїнаЖурів, нині Рогатинського району
Засновник Микола Данилович
Стиль готика, ренесанс
Належність католицтво

ІсторіяРедагувати

Перед 1568 роком у Журові було закладено латинський костел святого Станіслава єпископа[1], коли і була заснована латинська парохія.

У 1598 році дерев'яний костел у Журові став відомим через євхаристійне чудо, що трапилося під час Богослужіння. Відтоді люди з навколишніх сіл стали часто сюди навідуватися.

Після пожежі у 1621 році костел відновлено за кошти Миколи Даниловича, а саме був збудований мурований храм, який посвятили Найсвятішій Богородиці Журівській. Протягом ХVІІ—XVIII ст. споруда кілька разів страждала від пожеж, тому перебудовувалася в різних стилях (готика, ренесанс). 1885 року костел учергове згорів, але чудотворна ікона, яку винесли з вогню, була чудом врятована. Відбудований костел до 1935 року виконував роль санктуарію Богородиці Журівської — це було відпустове місце, яке відвідували і римо-католики, і греко-католики, і православні вірні. Магнат Микола Данилович прикрасив чудотворний образ Пречистої Діви Марії срібними ризами та коронами. Ікона славилася численними чудами і ласками, була прикрашена 213-ма вотами — дарами за зцілення. Під час монголо-татарської навали люди винесли образ на мур. Стріли ворогів перестали долітати, обложені врятувалися[2].

У польському віснику за 1925 рік збереглася стаття про чуда за посередництвом образу Пресвятої Богородиці. Зокрема, багато ласк зазнав на собі місцевий римо-католицький священик Вінцент Бонковський. У статті описано випадок, коли жінка на ім'я Мар'яна Дашкевичова прибігла до церкви з помираючою дитиною. Вона благала священика про допомогу. Отець побачивши безнадійність ситуації, адже дитина не подавала ознак життя, порадив матері вклякнути під головним вівтарем і віддати себе з дитиною в опіку Пресвятої Богородиці. Згорьована матір так і зробила. Враз дитина почала дихати і заплакала[3].

Напередодні Першої світової війни при костелі було засноване згромадження сестер домініканок. У 1938 році у згромадження було лише три черниці.

У костелі було два вівтарі, один з яких відведено для богослужінь греко-католиків з причини нищення церкви пожежею. Даний факт свідчить про мирне співжиття мешканців містечка, адже воно було багатоетнічним  та поліконфесійним (у ньому проживали поляки, українці, євреї).

Доля костелу — трагічна: з приходом влади «країни рад», тотального нищення пам'яток і традицій, журівський костел було зруйновано, майно знищене, пограбовано поховання Констанції Данилович і магнатів, які були поховані у крипті храму.

ПриміткиРедагувати

  1. Zabytki WOJEWÓDZTWA STANISŁAWOWSKIEGO. Wykaz z lat 1920-1929 / red. Brykowski R., Ruszczyk G. (польською). Варшава. 1998. с. 38. — (Polskie dziedzictwo kulturalne, wspólne dziedzictwo). 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 2017-03-24. Процитовано 2017-03-23. 
  3. http://zhuriv.blogspot.com/p/blog-page_28.html.  Пропущений або порожній |title= (довідка)

ДжерелаРедагувати

  • Petrus J. Kościół parafialny P. W. Stanisława Biskupa i Męczennika w Żurowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2002. — Т. 10. — S. 393—399. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-2-0. (пол.)