Довготривала оборонна точка
Довгочасна вогнева точка[2], також зустрічається довготривала оборонна точка, скорочено: ДОТ (рос. долговременная огневая точка, англ. pillbox) — капітальна залізобетонна фортифікаційна споруда для прикриття артилерійської зброї, її обслуги та для довготривалої оборони.
| Довготривала оборонна точка | |
 | |
| Названо на честь | pill organizerd[1] |
|---|---|
 Довготривала оборонна точка у Вікісховищі | |
Використовується як поодиноке укріплення або складає систему подібних укріплень певного оборонного району[3] — наприклад: Київський укріплений район, лінія Зігфрида, лінія Мажино, лінія Гінденбурга.
Подібно до інших видів довготривалих фортифікаційних споруд, ДОТ захищає вояків гарнізону від обстрілу противника і надає їм можливість вести вогонь по противнику через амбразури, спонсони і баштові надбудови.
Класифікація ДОТів
ред.Класифікація за захищеністю (СРСР)
ред.На початок 1930-х років радянські фортифікаційні споруди розділяли на такі групи стійкості[4]:
- категорія М1 — бойове перекриття товщиною 1,1 м, фронтальні стіни 1,5 м, витримує одне влучення від 203-мм гаубиці та/або 152-мм гармати;
- категорія М2 — відповідно 0,9 м та 1,35–1,4 м — від 152-мм гаубиці та 152-мм гармати;
- категорія М3 — 0,6 м та 0,9 м — від 122-мм гаубиці та 76-мм гармати.
Крім того, незалежно від категорії стійкості, існувала класифікація за протихімічною захищеністю[4]:
- тип «Б»: усі споруди з протихімічним (герметичним) приміщенням
- тип «M»: усі споруди без протихімічного приміщення.
ДОТи на Волині
ред.У Волинській області вздовж усього кордону з Польщею ще й досі збереглися ДОТи, збудовані перед Другою світовою війною[5]. Частину з них (переважно тих, що знаходяться в межах поселень) зруйновано або напівзруйновано, але більшість збереглися в доброму стані[6].
У перші дні німецько-радянської війни воїни Володимир-Волинського укріпрайону прийняли на себе основний удар німецьких військ[7]. Багато з них загинули у ДОТах, обороняючи рубежі. Серед них найбільш відомий подвиг Героя Радянського Союзу, командира взводу лейтенанта Сергія Гуденка, який загинув[8], захищаючи дорогу Устилуг-Володимир.
Галерея
ред.-
-
Кулеметний ДОТ в Балаклаві -
-
ДОТи в Албанії -
ДОТ лінії Молотова -
Бронековпак на лінії Зігфрида -
-
ДОТ K-S 5 U в Чехії -
ДОТ зі 150-мм баштовою артустановкою (Атлантичний вал) -
Укопаний як ДОТ Т-18 без ходової частини (експозиція ЦМ ВВВ) -
Залишки ДОТа в Норфолку, Англія -
-
Гарматний ДОТ АПК-1 у виставковому комплексі «Сестрорецький рубіж», вигляд зсередини. -
Британський кулеметний ДОТ на останньому рубежі оборони Сингапуру -
Башта танку КВ-1, яка використовувалася як вогнева точка. Виставковий комплекс «Сестрорецький рубіж». -
Артилерійський напівкапонир АПК-1 в Сестрорецьку
.JPG)
.JPG)
_%D0%B1%D0%B5%D0%B7_%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B9_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8_(%D0%A1%D0%A1%D0%A1%D0%A0).jpg)
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Hellis J. Why the name Pillbox?
- ↑ Академічний тлумачний словник української мови (1970—1980). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 20 жовтня 2014.
- ↑ как строят доты. Фортификация. vn-parabellum.com. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 24 лютого 2016.
- ↑ а б А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
- ↑ Экспедиция во Владимир-Волынский УР, 10-17. 04. 2013 : фотографии ДОТы. kiur-club.io.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
- ↑ Кам’яні свідки війни на Волині. Місто буденне | БУГ - bug.org.ua. БУГ - інформаційний сайт Західної Волині (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
- ↑ Владимир-Волынский УР. Фортификация. vn-parabellum.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
- ↑ Казах зі званням Героя загинув на Волині в перші дні війни. Волинські новини. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 24 лютого 2016.
Джерела
ред.- Радянська військова енциклопедія. «ГРАЖДАНСКАЯ — ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 232. — ISBN 00101-236. (рос.)