Гуго Коллонтай
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2019) |
Гуго Коллонтай гербу Котвиця (укр. Якір) (пол. Hugo Kołłątaj; 1 квітня 1750, Дедеркали — 28 лютого 1812, Варшава) — польський релігійний діяч, політик, просвітник. Коронний підканцлер з 1791, Великий литовський референдар з 1786.
| Гуго Коллонтай Hugo Kołłątaj | |
|---|---|
| пол. Hugo Kołłątaj | |
 Юзеф Пешка. Гуго Коллонтай. 1812. | |
| Народився |
1 квітня 1750 Великі Дедеркали, тепер Шумський район, Тернопільська область, Україна |
| Помер |
28 лютого 1812 (61 рік) Варшава |
| Поховання | Повонзківський цвинтар[1] |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | поляк |
| Діяльність | політик, письменник, філософ, історик, викладач університету, католицький священник, географ, антрополог |
| Відомий завдяки | польський політик, освітній діяч |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Науковий ступінь | доктор богослов'я |
| Знання мов | польська[2] |
| Заклад | Ягеллонський університет |
| Членство | Варшавське товариство друзів науки |
| Титул | коронний підканцлер |
| Посада | Grand Referendary of Lithuania (cleric)d[3][4] і підканцлер коронний[5] |
| Партія | Польські якобінціd |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Q63531935? |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
 |
 | |
.jpg)
Біографія ред.
З походження шляхтич.
Початкову освіту здобував у Пінчеві, згодом навчався в Краківській Академії, доктор філософії (1768). В 1770—1774 роках продовжив освіту у Відні й Римі, здобув ступені доктора права і теології, висвячений на ксьондза.
Повернувшись до Речі Посполитої, обійняв посаду краківського каноніка. Був душпастирем у Піньчуві та Кжижановіцах-Дольних (де написав проект Конституції 3 травня). Брав участь в роботі Товариства з шкільних підручників і Комісії Національної Освіти, став автором плану розбудови національного шкільництва. В 1777—1780 роках реформував Краківську Академію, запровадивши викладання природничих наук і польської літератури та забезпечивши можливість здобуття освіти студентам, містянам за походженням. Реформа торкнулася також господарських справ Академії. Таким чином, Коллонтай подбав про поживний ґрунт для зростання нових прогресивних ідей. У 1782 — 1786 роках виконував функції ректора.
В часи Чотирирічного Сейму був одним з найактивніших діячів Патріотичної партії (пол. Stronnictwo Patriotyczne). В політичній роботі До Станіслава Малаховського[…] кілька листів Аноніма виклав план реформування держави, втілений у Конституції 3 травня.
Перебравшись у 1778 році до Варшави, згуртував довкола себе товариство видатних публіцистів, так звану коллонтаївську кузню, в якій, зокрема, брали участь Францішек Ксаверій Дмоховський і Францішек Салезій Єзерський. Один з авторів Конституції 3 травня. Після ухвалення Конституції обійняв посаду коронного підканцлера (1791). Один із засновників Організації Приятелів Урядової Конституції. У 1786 році нагороджений Орденом Св. Станіслава. У 1791 році став кавалером Ордену Білого Орла.
В часі польсько-російської війни, на зборах 23 липня 1792 підтримав рішення короля Станіслава Августа Понятовського щодо приєднання до Торговицької конфедерації, а після встановлення нового уряду, від 1792 року, знаходився у Дрездені.
Був організатором і учасником повстання під проводом Т. Костюшка, входив до складу Верховної Національної Ради, опікувався фінансами. Відзначався радикалізмом своїх суспільних і політичних поглядів. Напередодні поразки повстання під проводом Т. Костюшка 4 листопада 1794 Гуго Коллонтай таємно покидає Варшаву і подається на еміграцію.
6 грудня 1794 заарештований австрійською владою в Радимні, дорогою до Венеції. Запроторений до в'язниці у Перемишлі, де перебував до 1802 року.
З 1802 року Гуго Коллонтай замешкав у селі Тетильківці на Волині, де спільно з Тадеушем Чацьким прислужився до створення Кременецького ліцею. Став значно консервативнішим у своїх політичних й суспільних поглядах.
В 1807 заарештований російською владою і засланий до Москви. Причиною стали симпатії Гуго Коллонтая до політики французького імператора Наполеона, зокрема листи.
Як публіцист цікавився передусім наукою, освітою і педагогікою. Його тексти лягли в основу Конституції 3 травня, зачіпали питання суспільности і влади. Стверджував:
- спадкову монархію
- скасування liberum veto
- загальне оподаткування
- зменшення впливів магнатерії
- розширення прав містян
- селянську вольницю (заміну панщини на чинш)
Останні роки життя провів у Варшавському герцогстві. Помер самотнім і збіднілим після важкої хвороби. Похований у Варшаві на цвинтарі «Повонзках», але урна з серцем перевезена до костьолу у Вишневій (в тій місцевості знаходився двір його брата Рафала Коллонтая).
Праці ред.
Автор багатьох публіцистичних творів, зокрема:
- Listy Anonima (1788-89)
- Prawo polityczne narodu polskiego (1790)
- O ustanowieniu i upadku Konstytucji 3 Maja
- Uwagi nad tą częścią ziemi polskiej, która od Traktatu Tylżyckiego zwać poczęto Księstwem Warszawskim (1808)
- Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III
- Porządek filozoficzno-moralny (1810)
- Naukowe podstawy polityki.
- Miasta i mieszczanie (електронна версія у PBI)
- Rozbiór krytyczny zasad historii o początkach rodu ludzkiego, czyli racjonalistycznie pojęty wstęp do historii (1810) (TOM I електронна версія у PBI)
Вшанування ред.
Вулиця у Львові (тепер вулиця Менцинського), вулиця в Тернополі, меморіальна дошка в селі Великі Дедеркали, меморіальний зал Кременецького обласного гуманітарного педагогічного інституту.
Примітки ред.
- ↑ http://www.uj.edu.pl/documents/10172/30ba9fc6-3eca-49ff-8ae0-cc084c2ab226
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 310.
- ↑ St. Ptaszycki Dzieje rodów litewskich jako materyał do archeologii historycznéj // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — 1887. — С. 530.
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 114. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
Джерела та література ред.
- Ададуров В. «Наполеоніда» на сході Європи: уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку XIX століття. — Львів, 2007.
- Гуцал П. Коллонтай Гуго [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 454. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Кралюк П. «Білі плями» в історії української філософії. — Луцьк, 2007. — ISBN 966-8770-95-1.
- Роллє М. Афіни Волинські: Нарис з історії освіти у Польщі. — К., 2007.
- Татаркевич Владислав. Історія філософії. — Львів, 1999. — Т. 3. — ISBN 966-561-141-0.
- Janik Michał. Hugo Kołłątaj. — Lwów, 1913.
- Listy Hugona Kołłątaja pisane z emigracyi w r. 1792,1793 i 1794 [Архівовано 31 січня 2009 у Wayback Machine.]: dwa tomy w jednym zebrał Lucyan Siemieński. — Poznań, 1872.
- Pasztor Maria. Hugo Kołłątaj na Sejmie Wielkim w latach 1791—1792. — Warszawa, 1991.
- Tokarz W. Ostatnie liata Hugona Kołłątaja (1794—1812). — Kraków, 1905. — T. 1, T.2.