Вулиця Менцинського (Львів)
Ву́лиця Менци́нського — вулиця в Галицькому районі Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає площу Генерала Григоренка з вулицею Городоцькою.
| Вулиця Менцинського Львів | |
|---|---|
.JPG) Вигляд з площі Генерала Григоренка | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький район |
| Назва на честь | Модеста Менцинського |
| Колишні назви | |
| Побригідська (Ексбрігіттенґассе), Бригідська, Коллонтая, Керкершстрассе, Коллонтая, Менжинського | |
| австрійського періоду (українською) | Ексбрігіттенґассе |
| австрійського періоду (німецькою) | Exbrigitten Gasse |
| польського періоду (польською) | Pobrygidzka, Brygidzka, Kołłątaja |
| радянського періоду (українською) | Коллонтая, Менжинського |
| радянського періоду (російською) | Коллонтая, Менжинского |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 155 м |
| Координати початку | 49°50′30.63″ пн. ш. 24°01′20.08″ сх. д. / 49.8418417° пн. ш. 24.0222444° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′34.94″ пн. ш. 24°01′19.38″ сх. д. / 49.8430389° пн. ш. 24.0220500° сх. д. |
| поштові індекси | 79007[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—8, 10, 12[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 3, 8[3] |
| Навчальні заклади | Львівський інститут економіки і туризму |
| Поштові відділення | ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1] |
| Забудова | історизм, віденська сецесія, класицизм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Менцинського у Вікісховищі | |
Назва
ред.- 1827—1871 роки — Побригідська або на австрійський манер Ексбрігіттенґассе, через те, що прямувала до колишнього монастиря бригідок, де на той час була відома львівська в'язниця «Бригідки».
- 1871 — 1885 роки — Бригідська.
- 1885 — травень 1942 роки — Коллонтая, на честь польського політика та публіциста Гуґо Коллонтая. Існувала батярська пісня, де згадується вулиця: «На вулиці Коллонтая, файдулі, файдулі, фай, била баба пуліцая, файдулі, файдулі, фай…»[4].
- травень 1942 — липень 1944 роки — Керкершстрассе.
- липень 1944 — 1950 років — Коллонтая.
- 1950 — 1991 роки — Менжинського, на честь російського більшовицького діяча В'ячеслава Менжинського[5].
- від 1991 року — сучасна назва вулиця Менцинського, на честь українського оперного співака Модеста Менцинського[6].
Забудова
ред.В архітектурному ансамблі вулиці Менцинського переважає історизм, віденська сецесія, класицизм[7].
.jpg)
У 1912—1914 роках, коли був споруджений чотириповерховий прибутковий будинок Якуба Грюнера з кінотеатром «Марисенька» (нині — театр «Воскресіння») при тодішній площі Смольки, 5 та будинок єврейської купецької гімназії на вул. Коллонтая, 8 (в радянський час — технікум радянської торгівлі, а нині Львівський інститут економіки і туризму), то площу Смольки з вулицею Коллонтая сполучив торговий пасаж Грюнерів, нині його не існує[8].
Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[3].
№ 1 — чиншовий будинок, збудований на початку XX століття в стилі бідермаєр. Він мав велике подвір'я, де містилися численні склади та гуртівні, переважно єврейські. За радянських часів на першому поверсі, у 1950—1960 роках була майстерня з ремонту меблів, у 1960—1980 роках — ательє з пошиття портьєр та інформаційне бюро облкниготоргу «Книга поштою», у 1990-х роках — перший і єдиний у Львові спеціалізований магазин ляльок «Барбі». Нині тут міститься комп'ютерний «Нова-Центр» та крамниця «Джинси».
№ 2 — нині тут міститься відділення ПАТ «Кредобанк».
№ 3 — триповерхова кам'яниця, збудована у першій половині XIX століття. У другій половині XIX століття його власницею була книговидавиця Пессель Балабан, що власниці єврейської друкарні та книжкової крамниці у Львові. У 1887 року затвердили проєкт пристосування складу під столярну майстерню, а 1889 року — проєкт пристосування складу під помешкання доглядача будинку в бічній офіцині будинку, що межувала з муром сусіднього будинку № 1. У 1912—1913 роках на замовлення Мавриція Вурма та за проєктом архітектора Кароля Боубліка проведено реконструкцію та надбудови фасаду і офіцин[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 768-м[3] та вирізняється унікальним інтер'єром сходової клітки, що оздоблена мозаїчними панно і штучним мармуром[9].
№ 4 — тут за Польщі була цегельня Шенфельда, від радянських часів працює кав'ярня та крамниця автозапчастин і побутової хімії.
№ 5 — в будинку містилося єврейське благодійне товариство «Айшел Тора», при якому діяла безкоштовна кухня для учнів львівських єшив. Коли товариство переїхало на нове місце, власник приміщення Мехел Мас влаштував тут синагогу[10]. Нині тут міститься ресторан в'єтнамської кухні «Сайгон».
№ 6 — за Польщі часи тут була майстерня з виготовлення меблів «Lakme», нині тут бутик «Ілона» та крамниця італійського взуття «Колізей».
№ 7 — в будинку у 1927 році містилася редакція часопису «Вікна» — друкованого органу літературного об'єднання західноукраїнських письменників «Горно»[11].
№ 8 — за польських часів тут містилася єврейська купецька гімназія, а також адвокатська контора Якуба та Йоахіма Ґаусманнів[12]. У вересні 1939 року, після «визволення», а за фактом — початком радянської анексії територій Західної України, на базі Державної торговельної академії у Львові був організований технікум радянської торгівлі і технікум громадського харчування та розташовані у цьому будинку[13], нині — Львівський інститут економіки і туризму.
№ 9 — будинок, як всі прибуткові будинки забудови 1880—1900-х років, мав велике подвір'я, де містилися численні склади та гуртівні, переважно єврейські. Тут містилася гуртівня аптекарських товарів «Озон» та кравецьке ательє «Поступ».
№ 10 — за польських часів тут містилися крамниці канцелярського приладдя Гюттеля й електротехнічних товарів Тау, нині — відділення № 48 «Нової пошти» та кафе «Ренесанс».
№ 12 — на першому поверсі будинку містилася одна з найстаріших львівських аптек «Під золотим левом», заснована у XVIII столітті львівським вірменином Яном Якубом Мурадовичем і була спочатку розташована в кам'яниці Семигородській, що на площі Ринок, 42. Від 1780 року власником аптеки був Ян Ходорович, а від початку XIX століття цей заклад містився в будинку на вул. Казимирівській, 31 (нині вулиця Городоцька). В першій половині XIX століття власником аптеки був Антоній Рудзінський, а у 1866—1871 роках — Адольф Берлінер, від 1879 року — Шимон Каєтанович, наприкінці XIX століття — Калікст Крижановський. Пізніше, в нащадків Крижановського став орендувати аптеку «Під золотим левом» Шимон Гай, який значно розширив аптеку та обладнав лабораторію. Аптека Шимона Гая спеціалізувалася на виготовлені ліків для дітей, а саме дитячі присипки, креми, харчові концентрати. В радянські часи аптека працювала як державна, а потім — як аптека «„Гедеон Ріхтер“ у Львові „Під золотим левом“». Нині в приміщенні колишньої аптеки працює піцерія-бістро «Містечко». Багаті старовинні меблі та інші елементи інтер'єру аптеки місто втратило назавжди[14]. Цю ж адресу має відділення «Ощадбанку», розташоване поряд.
-
Кам'яниця Пессель Балабан (вул. Менцинського, 3) -
Будівля Львівського інституту економіки і туризму (вул. Менцинського, 8)
Примітки
ред.- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 25 липня 2023.
- ↑ а б в Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Текст пісні «Файдулі, фай». nashe.com.ua. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 39.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 82.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 91.
- ↑ Проєкт «Міський медіаархів»: будинок на вул. Менжинського, 1 (тепер вул. Модеста Менцинського). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 5 квітня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Тетяна Казанцева. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Менцинського, 03 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Der Najer Morgen: tugblat[недоступне посилання]. — Львів, № 65. — 1936. — 18 березня (їдиш)
- ↑ Драк, 1977, с. 45.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 24.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 117.
- ↑ Мирослава Іваник (5 квітня 2019). Аптеки як частка історії. zbruc.eu. Zbruč. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.
Джерела
ред.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 82. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині. — Львів : Каменяр, 1977. — 80 с.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Менцинського вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 91. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 126. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 25, 83, 86, 108, 116. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 35, 306—308. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
Посилання
ред.- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Менцинського М. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 5 квітня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)