Площа Генерала Григоренка

Пло́ща Генера́ла Григоре́нка — площа у Галицькому районі міста Львова. Розташована на перетині вулиць: Гнатюка, Костюшка, Листопадового чину, Гребінки та Менцинського.

Площа Генерала Григоренка
Львів
Пам'ятник Святому Юрію (Георгію) Змієборцю
Пам'ятник Святому Юрію (Георгію) Змієборцю
Пам'ятник Святому Юрію (Георгію) Змієборцю
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Петра Григоренка
Колишні назви
Пляц Єзуїцькі, Яггєлоньська (част.), пляц Смолькі, площа 17 Вересня, площа Смольки, Смолькіпляц, площа Смольки, площа Перемоги
радянського періоду (українською) площа 17 Вересня, площа Смольки, площа Перемоги
Загальні відомості
Координати 49°50′30″ пн. ш. 24°01′21″ сх. д. / 49.8416806° пн. ш. 24.0225250° сх. д. / 49.8416806; 24.0225250Координати: 49°50′30″ пн. ш. 24°01′21″ сх. д. / 49.8416806° пн. ш. 24.0225250° сх. д. / 49.8416806; 24.0225250
поштові індекси 79007[1]
Транспорт
Маршрутні таксі № 33[2]
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1-А, 2/4, 3, 5[3]
Пам'ятники Святому Юрію (Георгію) Змієборцю
Державні установи Львівське обласне управління МВС
Заклади культури Львівський академічний духовний театр «Воскресіння»
Поштові відділення ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудова історизм, сецесія
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r7512892
Мапа
Мапа
CMNS: Площа Генерала Григоренка у Вікісховищі

Історія та назва ред.

Найдавніша назва — пляц Єзуїцькі.

Забудова ред.

 
Площа Францішека Смольки на початку XX століття

В архітектурному ансамблі площі Генерала Григоренка присутні історизм, сецесія[6]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

№ 1 — за Польщі тут містився ресторан Ґляйхера, нині цієї адреси не існує[7].

№ 1-А — чотириповерховий житловий будинок, споруджений у 1890 році у стилі пізнього історизму. Він є одним з перших будинків, що почали формувати тогочасну площу Смольки. В основному зберіг первісні форми, але портали першого поверху у 1938 році були перебудовані за проєктом архітектора Зиґмунта Шмукера[8]. За Польщі на першому поверсі будинку містився магазин кухонного посуду Брумера, нині тут піцерія «Наполетано» та крамниця офісної техніки[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 662-м[3].

№ 3 — п'ятиповерхова будівля споруджена у 19091911 роках за проєктом архітектора Альфреда Захаревича у стилі неокласицизму для акціонерного кооперативного банку[9]. Спорудженню передував конкурс, на якому першу премію здобув спільний проєкт Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського, однак до реалізації прийнято проєкт Альфреда Захаревича, котрий здобув друге місце. На першому поверсі у 1911 році відкрито кав'ярню «Варшава», що діяла до другої світової війни. Сецесійний інтер'єр кав'ярні спроєктований спільно — архітектором Альфредом Захаревичем, скульптором Зигмунтом Курчинським та живописцем Феліксом Вигживальським[10][11]. Під час німецької окупації Львова, від серпня 1941 року в будинку містилися Дирекція Кримінальної поліції та інші поліційні органи, а невдовзі переїхала в окреме приміщення на площі Галицькій, 15[12]. Нині тут міститься львівське обласне управління міністерства внутрішніх справ України. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1657-м[3].

№ 4 — житловий будинок на розі з теперішньою вулицею Менцинського, споруджений 1907 року за проєктом Тадеуша Обмінського для інженера Яна Строменґера. Раніше на першому поверсі містився Торговий дім, а решту поверхів займали приватні помешкання. Будинок — один з найкращих зразків орнаментальної сецесії у Львові[13]. Попередній будинок, що стояв на цьому місці, збудований 1840 року в стилі класицизму за проєктом архітектора Вільгельма Шміда на замовлення Петра Міколяша[14]. У старій кам'яниці, знесеній 1907 року, до 1899 року мешкав польський політик, голова парламенту Австро-Угорщини Францішек Смолька. На рівні вікон другого поверху збереглася меморіальна таблиця, яка описує його заслуги перед тодішньою львівською громадою[15]. На початку XX століття в будинку працювала книгарня та склад канцелярського приладдя Адольфа Блатта[16]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 765-м[3].

№ 5. Пасаж Грюнерів. — чотириповерховий житловий будинок на площі Григоренка, споруджений у 19121914 роках, на місці старішої триповерхової кам’янички Бонковських, за проєктом архітекторів Юзефа Пйонтковського та Максимільяна Бурстіна у стилі модернізованого бароко для Якуба Ґрюнера. У новій кам’яниці облаштували великі елітні помешкання, а на партері — просторі приміщення комерційного призначення та кінозал. Кам’яниця Ґрюнера стала частиною комплексу нового торгового пасажу[17], що сполучав з сусідньою вулицею Коллонтая (нині — Менцинського)[18]. Після першої світової та польсько-української воєн у кам’яниці Ґрюнера функціонував кінотеатр «Марисенька», для якого у 1928 році добудували фоє за проєктом архітектора Тадеуша Врубеля. Для добудови використали територію внутрішнього подвір'я[17]. У 1938 році архітектор Зигмунт Шпербер виконав проєкт металевих решіток з есоподібним малюнком, які прикрашали портал та вітринні вікна першого поверху[19]. Того ж року архітектор Ян Зільбер виконав проєкт сцени для кінотеатру. 1941 року у приміщенні кінотеатру також діяв Державний театр мініатюр, а на часі німецької окупації — театр СС та поліції[20]. Після другої світової війни великі помешкання колишньої кам'яниці Ґрюнерів були переплановані. За радянських часів комерційні приміщення першого поверху займала агенція авіаційних сполучень державної авіакомпанії «Аерофлот»[17], від 2019 року — ресторан «Піца Челентано»[21]. У 19441948 роках у будинку функціонував кінотеатр «Москва», перейменований 1948 року[20] на кінотеатр дитячих фільмів «Піонер» і під цією назвою функціонував до кінця 1980-х років. Нині в приміщенні довоєнного кінотеатру «Марисенька» та повоєнного «Піонера» міститься львівський академічний духовний театр «Воскресіння». Внутрішнє подвір'я цього будинку є спільним для будинку на вулиці Менцинського, 8[22][23], де ЛМР пропонується облаштувати майданчик для службового паркування транспортних засобів[24]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 767-м[3].

Меморіали, пам'ятники ред.

У 19131946 роках на майдані стояв пам'ятник Францішеку Смольці (скульптор Тадеуш Блотницький, архітектор Тадеуш Новаковський)[25], зруйнований радянською владою 1946 року[26]. На його місці 1999 року встановлено пам'ятник «Охоронцям української державності»[27] (архітектор О. Ярема; скульптори Андрій та Володимир Сухорські; конструктори З. Бліхарський та Б. Ониськів; відлитий на ЛЕКСФ)[28]. Монумент височіє перед сучасною будівлею львівського обласного управління МВС. Скульптура Святого Юрія (Георгія) Змієборця увічнює пам'ять про усіх правоохоронців України, які загинули при виконанні службових обов'язків[29]. Якщо уважно його дослідити, то можна побачити портрети скульпторів братів Сухорських[30].

Примітки ред.

  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 4 серпня 2021. 
  2. Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 16 серпня 2020. 
  3. а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 16 серпня 2020. 
  4. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 31.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 56.
  6. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 91.
  7. а б Ілько Лемко. Генерала Григоренка пл.. pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 15 лютого 2021. 
  8. Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: пл. Генерала Григоренка, 1а — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 15 лютого 2021. 
  9. Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: пл. Генерала Григоренка, 3 — адміністративний будинок (колишній банк). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 15 лютого 2021. 
  10. Архітектура Львова, 2008, с. 421, 448, 500.
  11. Konkurs na dom Galicyjskiego banku związkowego // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 21. (пол.)
  12. Тарас Мартиненко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: кримінальна поліція. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 15 лютого 2021. 
  13. Архітектура Львова, 2008, с. 471.
  14. Rzeźba lwowska… — S. 26—27.
  15. Нетуристичний Львів: будинок Лема, стара Браєрівка, вулиця без будинків та палац-лікарня. tvoemisto.tv. Твоє місто. Процитовано 15 березня 2020. 
  16. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — S. 588. (пол.)
  17. а б в Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: пл. Генерала Григоренка, 5 — Львівський академічний духовний театр «Воскресіння». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 15 лютого 2021. 
  18. Вулиці Львова, 2017, с. 306.
  19. Львовский академический духовный театр «Воскресение». lvov.ws (рос.). Процитовано 15 лютого 2021. 
  20. а б Павло Кучерський, Оксана Лепак. Проєкт «Інтерактивний Львів»: пл. Генерала Григоренка, 5 — кінотеатр (не діє). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 16 серпня 2020. 
  21. Ресторан Pizza Celentano Ristorante Гнатюка. tomato.ua. Процитовано 15 лютого 2021. 
  22. Архітектура Львова, 2008, с. 447.
  23. Архітектура Львова, 2008, с. 488—489.
  24. Ганна Пищула (14 лютого 2019). На вул. Генерала Григоренка, 5 облаштують майданчик для службового паркування. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 15 лютого 2021. 
  25. Архітектура Львова, 2008, с. 505.
  26. Проєкт «Міський медіаархів»: пам'ятник Св. Юрію Змієборцю. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 15 лютого 2021. 
  27. Пам'ятник міліціонерам. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 2 квітня 2023. 
  28. Архітектура Львова, 2008, с. 674.
  29. Проєкт «Інтерактивний Львів»: пл. Генерала Григоренка – пам'ятник Св. Юрію Змієборцю. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 2 квітня 2023. 
  30. Христина Мураль (11 травня 2022). Локації у Львові, де можна побачити патрона міста Юрія Змієборця. lviv-future.com.ua. Процитовано 18 травня 2022. 

Джерела ред.

Посилання ред.