Радимно
Ради́мно (пол. Radymno) — місто в південно-східній Польщі, на річці Сян. Належить до Ярославського повіту Підкарпатського воєводства.
| Радимно Radymno | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 49°57′ пн. ш. 22°48′ сх. д. / 49.950° пн. ш. 22.800° сх. д. | ||||
| Країна |
 Польща | |||
| Регіон | Підкарпатське воєводство | |||
| Засновано | 1366 | |||
| Магдебурзьке право | 1431 | |||
| Площа | 13,62 км² | |||
| Населення | ▼ 5 193 (01.07.2021) | |||
| · густота | 408 (2008[1]) осіб/км² | |||
| Висота НРМ | 202,5 м | |||
| Міста-побратими | Курсель-ле-Лан (1996), Ру́дки | |||
| Телефонний код | (48) 16 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
| Номери автомобілів | RJA | |||
| GeoNames | 760727, 7532676 | |||
| OSM | ↑2647747 ·R (Ярославський повіт) | |||
| SIMC | 0972594 | |||
| Поштові індекси | 37-550 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | www.radymno.pl | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Радимно у Вікісховищі | ||||
Історія
ред.
1366 року король Польщі Казімєж ІІІ надав привілей шляхтичу Бернарду з Шинвальду. 1498 року було пограбоване загонами молдовського господаря Штефана ІІІ.
1733 року російськими мародерами під час безкоролів'я в Речі Посполитій було сплюндровано в Радимно двір-резиденцію біскупа Александера Антонія Фредро — його улюблене місце перебування, місце зустрічей тодішньої духовної та світської еліти.[2]
Від 1860 року у місті діє залізнична станція Радимно.
1 квітня 1930 р. територія містечка Радимно Ярославського повіту Львівського воєводства розширена за рахунок північної частини території села Сколошів з межею по залізничній колії[3].
27 березня 1934 р. Радимно отримало статус міста[4].
До 1947 р. на українсько-польському етнічному прикордонні (1931 р. — 2 000 мешканців, у тому ч. 500 українців).
На 1 січня 1939-го в місті з 4150 жителів було 750 українців, 150 польськомовних українців, 2000 поляків і 1250 євреїв[5].
Під час Другої світової війни в місті діяла делегатура Українського допомогового комітету[6].
16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (625 осіб — 180 родин)[7]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[8].
Тепер — місто Ярославського повіту Підкарпатського воєводства Польщі.
Пам'ятки
ред.- Церква Успіння Пречистої Діви Марії (Успіння Пресвятої Богородиці), УГКЦ — знищена 1961 року владою Польської Народної Республіки.[9]
- Костел святого Лаврентія; разом з костелами святого Мартина (Семенівка), Святої Трійці (Устя-Зелене) і Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Рудки) належить до групи тринавних базилік, які характеризують, зокрема, скромні лінійні архітектонічні поділи[10].
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[11][12]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 2693 | 549 | 1921 | 223 |
| Жінки | 2821 | 515 | 1810 | 496 |
| Разом | 5514 | 1064 | 3731 | 719 |
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- один із засновників УВО, крайовий провідник ОУН Головінський Юліан,
- українська оперна співачка Теофілія Братківська.
Пов'язані з містом
ред.- Гуґо Коллонтай — польський освітній діяч, заарештований московитами у місті під час виїзду на еміграцію
Померли
ред.- Александер Антоній Фредро — Перемиський, Холмський єпископ РКЦ.
Примітки
ред.- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Ks. Jan Kwolek. Fredro Aleksander Antoni (1674—1734) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1948. — t. VII/2, zeszyt 32. — S. 105. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 lutego 1930 r. o zmianie granic miasta Radymna w powiecie jarosławskim, województwie lwowskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
- ↑ Кубійович В. Українці в Ґенеральній Губернії 1939-1941. — Буенос-Айрес : В-во Юліяна Середяка, 1975. — С. 130-131.
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 3 квітня 2018.
- ↑ Cerkiew Zaśnięcia Najświętszej Marii Panny
- ↑ Betlej A. Kościół parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — S. 308. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література
ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Radymno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 458. (пол.) — S. 458—459. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |