Губенко Віталій Платонович

український художник

Віталій Платонович Губе́нко (нар. 17 червня 1933, Вовки — пом. 20 січня 2018, Миргород) — український художник і поет; член Спілки радянських художників України з 1978 року.

Губенко Віталій Платонович
Народження17 червня 1933(1933-06-17)
Вовки, Миргородський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Смерть20 січня 2018(2018-01-20) (84 роки)
 Миргород, Полтавська область, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрпортрет і пейзаж
НавчанняМиргородський керамічний технікум (1957) і Київський державний художній інститут (1969)
Діяльністьхудожник, поет
ВчительПисанко Микола Миколайович, Білецький Платон Олександрович і Чичкан Леонід Ілліч
ЧленСпілка радянських художників України

Біографія

ред.

Народився 17 червня 1933 року на хуторі Вовковому (нині нежиле село Вовки Миргородського району Полтавської області, Україна). 1957 року закінчив Миргородський керамічний технікум, де навчався у Миколи Писанка; 1969 року — Київський художній інститут (викладачі Платор Білецький, Леонід Чичкан).

Упродовж 1968—1991 років працював на Київському творчо-виробничому художньому комбінаті; співпрацював із видавнцтвами «Мистецтво», «Дніпро», «Веселка». Жив у Києві в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 91[1]. Помер у Миргороді 20 січня 2018 року.

Творчість

ред.

Працював у галузях станкової і книжкової графіки, станкового живопису. Серед робіт:

З 1966 року брав участь у республіканських, всесоюзних мистецьких виставках.

Графічні твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Музеї книги і друкарства України, Полтавському художньому музеї, Літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського, Літературно-меморіальному музеї Павла Тичини у Києві, Миргородському краєзнавнавчому музеї, Меморіальному музеї Григорія Сковороди в Переяславі, Українському музеї у Нью-Йорку.

Літературна творчість

ред.

Автор сонетів, які були опубліковані у «Літературній Україні» (2002, 19 вересня), журналах «УК» (2003, № 3–4), «Вітчизна» (під назвою «Роки бажань, розп'яті на хресті», 2004, № 7–8), альманасі «Радосинь» (Київ, 2004); а також архітектонічно-епічної поеми «Терново-лавровий вінок сонетів».

Примітки

ред.

Література

ред.