Шевчук Василь Андрійович
Шевчук Василь Андрійович (30 квітня 1932, Бараші — 13 травня 1999, Ясногородка, Київська область) — український письменник.
| Шевчук Василь Андрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
30 квітня 1932 Бараші, Київська область, Українська СРР, СРСР | |||
| Помер |
13 травня 1999 (67 років) Ясногородка, Київська область | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1950) | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | історична белетристика, оповідна поезіяd, оповідання, роман і повість[d] | |||
| Magnum opus | Предтеча | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Брати, сестри | Шевчук Олександр Андрійович | |||
| Премії | Літературна премія імені Андрія Головка | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис ред.
Народився 30 квітня 1932 року в селі Барашах Ємільчинського району Житомирської області в сім'ї селянина.
Закінчивши середню школу, 1950 року вступає на відділення української мови й літератури філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
З 1955 року працював у редакції журналу «Піонерія», на кіностудії ім. О. П. Довженка, в редакціях газети «Літературна Україна» та «Романів і повістей» видавництва «Дніпро».
Творчість ред.
У 1951 році в «Альманасі молодих» надрукував перші ліричні поезії. Тоді ж у журналі «Барвінок» — кілька дитячих віршів, що започаткували збірку «У труді зростаємо», яка вийшла 1953 року.
Згодом з'явились друком поетичні книжки для дітей «Гілка яблуні» (1955), «Довгоногі косарі» (1959), «На зеленому роздоллі» (1968), науково-популярний нарис «Синочок сонця» (1960), повість «Горобиної ночі» (1960), збірка оповідань «Як Андрійко біди позбувся» (1965).
У 1958 році виходить у світ збірка лірики В. Шевчука «Ходімо весну зустрічать!». Потім повісті «Зелений шум» (1963), «Вітрила» (1964), «Трублять лебеді над Славутичем» (1967).
Етапною книгою для В. Шевчука став роман про Григорія Сковороду «Предтеча», який з'явився першим виданням 1969 року під назвою «Григорій Сковорода». Потім було ще три видання, з них одне російською мовою. Роман мав широкий розголос серед критики й читацької громадськості, й, можливо, це надихнуло автора на цілу серію історичних та історико-біографічних творів. Так, він пише і 1972 року видає роман «Побратими, або Пригоди двох запорожців на суходолі, в морі та під водою».
1980 року виходить роман-дослідження В. Шевчука «Велесич», у якому подано нову концепцію прочитання перлини давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». Одночасно В. Шевчук робить віршований переспів пам'ятки, що 1982 року з'являється окремою книжкою і стає в ряд найкращих поетичних інтерпретацій «Слова».
Історичну серію продовжує і коротка трилогія «Під вічним небом» (1985), до якої входять психологічні і водночас документально вивірені твори про Сократа, молодого Г. Сковороду та Ганді.
Після сучасного роману «Злам» (1982), у якому висвітлено зсередини, психологічно, труди та дні творчої інтелігенції, В. Шевчук повертається до історичної теми і пише та видає дилогію про Т. Г. Шевченка «Син волі» (1984) й «Терновий світ» (1986). Власне, вона була почата ще двадцять років тому повістю про дитинство Кобзаря «Вітрила» й продовжена у певній мірі романом «Фенікс» (1988). У цих творах розповідається про весь життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка.
У дилогії, що нині має назву «Син волі», події подано через сприймання великого Кобзаря. Читаючи, ми ніби стаємо свідками його не тільки зовнішнього, а й внутрішнього, духовного життя. Цьому сприяє і побудова твору — асоціативна, із ретроспекціями.
Один з найталановитіших романів письменника — «Страсті за Миколаєм». Твір присвячений українському композитору Миколі Лисенку. У 2007 роман перевидало Університетське видавництво «Пульсари»[1], а у 2021 — видавництво «Центр навчальної літератури»[2].
Ще 1982 року В. Шевчук опублікував у журналі «Дніпро» драматичну поему «У затінку біля Хрещатика», а в «Літературній Україні» уривок із драматичної поеми «Князь Кий». Ці та інші поетичні драми вийшли окремою книжкою «Русь первоцвітна».
Також В. Шевчук є автором понад 500 текстів пісень, які озвучив своїми ж мелодіями і записав на касети, створив ораторію «Слово про Ігорів похід»[3].
Помер 13 травня 1999 року в Ясногородці Київської області[4].
Нагороди ред.
В. Шевчук — лауреат премії ім. Андрія Головка за 1986 p.
Примітки ред.
- ↑ Страсті за Миколаєм: Микола Лисенко. historybooks.com.ua. Процитовано 14 липня 2022.
- ↑ Книга «Страсті за Миколаєм (Микола Лисенко)» – Василь Шевчук, купити за ціною 581.00 на YAKABOO: 978-611-01-2342-6. YAKABOO (укр.). Процитовано 14 липня 2022.
- ↑ Василь Шевчук - Біографія / Бібліотека Української Літератури – UkrClassic.com.ua. ukrclassic.com.ua (укр.). 11 листопада 2014. Процитовано 14 липня 2022.
- ↑ Шевчук Василь Андрійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 961-962.
Література ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шевчук Василь Андрійович |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.