Готенланд (нім. Gotenland «земля готів») — проект Гітлера щодо колонізації Криму та приєднання його безпосередньо до Німеччини під час німецько-радянської війни.

Історія

ред.

До вторгнення в СРСР нацистська верхівка не мала остаточного уявлення про майбутню долю Криму. 2 квітня 1941 р. Альфред Розенберг подав на розгляд Гітлеру меморандум, у якому передбачалося після розгрому Радянського Союзу виокремити «незалежну» Україну зі столицею в Києві. Крим повинен був увійти до складу нової держави. Після внесення правок Гітлером новий меморандум був готовий 20 червня того ж року. І хоча межі та спосіб управління уламками СРСР було істотно переглянуто, Крим усе одно мав залишатися у складі України. Саме цей план ліг в основу промови фюрера 16 липня 1941 р. на зустрічі з представниками найвищого військово-політичного керівництва Третього Райху, де Гітлер заявив, що Крим потрібно очистити від усіх чужинців і заселити німцями. Наступного дня після свого виступу Гітлер підписав наказ про створення Міністерства окупованих східних областей на чолі з тим же Розенбергом, на якого тепер покладався обов'язок утілити в життя намічений план, який здійснити повністю головному нацистському ідеологові не вдасться через провал бліцкригу взимку 1941 року.

У серпні 1941 року відбулася радянська депортація понад 60 тисяч кримських німців. Восени 1941 року почалася німецька окупація Криму. За первісним задумом, Кримський півострів разом із південними частинами Запорізької й Херсонської областей повинен був увійти до складу генеральної округи Крим на чолі з колишнім гауляйтером Відня Альфредом Фрауенфельдом. Округа, у свою чергу, була окремою адміністративною одиницею райхскомісаріату Україна, утвореного 1 вересня 1941 року.

З плином часу в керівників Третього Райху з'явилися нові погляди на прийдешню належність Криму. Сам Гітлер вірив, що завдання півострова — бути таким собі німецьким Гібралтаром, за допомогою якого можна вести контроль над Чорним морем і наглядати за союзниками.

З іншого боку, керівник Німецького трудового фронту Роберт Лей мав намір перетворити Крим «на один величезний німецький курорт». Про те, наскільки будуть сумісні військова база й курорт, ніхто особливо не задумувався. Зрештою, Розенберг дописав до свого плану, що управління півостровом здійснюватиметься безпосередньо з Берліна.

У грудні 1941 року Гітлер на зустрічі з Розенбергом запропонував перетворити Крим на імперську область під назвою Готенланд. Центр області Сімферополь передбачалося перейменувати на Готенбург (нім. Gotenburg «готський бург»), а Севастополь — на Теодеріхсгафен (нім. Theoderichshafen[1] «гавань Теодоріха» — короля остготів, який правив у 475—526 рр.). Замість тамтешніх жителів, які підлягали виселенню в Росію, мали постати військові сільські та міські поселення з колоністів, безпосередньо підпорядковані СС[2].

Формальні підстави

ред.

9 червня 1942 на нараді начальників СС і поліції Гітлер заявив, що війна не мала б сенсу, якби після неї, зокрема, Крим не було протягом 20 років повністю колонізовано німцями, і до того ж лише за расовим принципом. Історично повернення Криму до складу Німеччини обумовлювалося тим фактом, що в другій половині IV століття в Таврику вдерлися прибулі з берегів Балтійського моря німецькі племена готів, які жили тут поряд з іншими народами і в середні віки. У липні 1942 року Фрауенфельд спорядив археологічну експедицію, якою керував начальник СС і поліції в Тавриді бригадефюрер СС Людольф фон Альвенслебен, а полковник Вернер Баумельбург виконував обов'язки археолога. Було обстежено руїни Феодоро — столиці однойменного грекомовного князівства, яке розгромили війська турецького султана Мехмеда II в 1475 р. Експедиція зробила висновок, що це типовий зразок німецької фортифікації. За підсумками обстежень Баумельбург написав працю «Готи в Криму», в якій твердив, що Алустон (Алушта), Горзувітай (Гурзуф), Каламіта (Інкерман) свого часу побудували готи. Зібрані матеріали Фрауенфельд використав для своєї книжки «Причини і сенс нашої боротьби». Він висунув проект автомагістралі, яка пов'язала б Гамбург із Кримом та дозволила долати відстань за два дні. Як прислугу для німців, які б відпочивали на кримських курортах, він пропонував використовувати кримських татар. Наприкінці 1941 — на початку 1942 р. було знищено циган, кримчаків, євреїв. 5 липня 1942 на нараді командування вермахту і поліції було розглянуто питання про переселення жителів Криму. Ухвалено рішення про створення таборів для проведення «расового обстеження населення». «Расово якісних» залишали в Криму чи переселяли на південь України. За наказом Гітлера почалося формування підрозділів СС для охорони концтаборів і ліквідації залишків «расово неповноцінних».

Плани переселення

ред.

Існувало кілька планів переселення німців до Криму, розроблених у різних відомствах, а тому погано узгоджених між собою.

Перший проект, представлений керівництвом СС відразу після зайняття Криму, здавався найбільш актуальним і правдоподібним. Річ у тім, що під контролем німецького союзника Румунії опинилася частина земель України в межиріччі Дністра й Південного Бугу, іменована «Трансністрією». Там проживало майже 150 тис. етнічних німців — нащадків колоністів ХІХ ст. Щоб дати їм змогу жити в німецькій державі, потрібно було перевезти їх на цілком слушну відстань — до 600 кілометрів. І хоча в 1942—1943 рр. ніщо не заважало реалізації цього плану, в життя він так і не втілився.

Другий план розробив улітку 1942 р. керівник півострова — генеральний комісар Фрауенфельд. Згідно з його меморандумом, до Криму мусили переселитися німці з Південного Тіролю — німецькомовної області, яка після Першої світової війни відійшла до Італії. Проблема південних тірольців помітно псувала відносини Гітлера й Муссоліні, тим-то цей план припав німецькому диктаторові до смаку.

Цей план наштовхнувся на опір із боку райхсфюрера СС Гіммлера, який ще раніше задумав переселити тірольців до Бургундії, де після війни мала б виникнути окрема есесівська держава на зразок Тевтонського ордена. Проте згодом Гіммлер пристав на план Фрауенфельда, але наполіг, щоб переселення тірольців відбулося лише після закінчення бойових дій. Гітлер підтримав шефа СС і видав у липні 1942 року директиву про підготовку виселення з півострова спочатку росіян, а потім і інших місцевих жителів. Між тим, Гіммлер був противником ідеї виселення з півострова кримських татар.

Третій план — авторства того ж комісара Фрауенфельда, складений ним восени того ж 1942 р. — припускав евакуацію до Криму кількох тисяч німців, зосереджених на підконтрольних Великій Британії землях Близького Сходу, зокрема Палестини. Подробиць документ не містив і через свою очевидну нездійсненність потрапив під сукно.

У серпні 1943 року начальник штабу верховного командування вермахту Вільгельм Кейтель заявив, що спроба виселити слов'ян із Криму призведе до негайного економічного колапсу краю, що був тилом дійової армії. У вересні до доводів генерал-фельдмаршала були змушені прислухатись і Гіммлер, і сам Гітлер. Обидва вважали, що масові переміщення населення необхідні, але погодилися почекати до кінця війни.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Fleischhauer, Ingeborg. Das Dritte Reich und die Deutschen in der Sowjetunion. – Stuttgart, 1983. – S. 76. (нім.)
  2. Олександр Лисенко (Київ). Крим у період Другої світової війни (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 червня 2019. Процитовано 29 червня 2019.

Посилання

ред.
  • Сергій Громенко : Готенланд – альтернативне майбутнє Криму. [Архівовано 29 червня 2019 у Wayback Machine.] Крим.Реалії
  • Кокотюха А. А., Скляренко В. М., Сядько В. В., Харченко П. В. 50 знаменитых загадок истории Украины (Худож.-оформитель Л. Д. Киркач-Осипова.) — Харьков: Фолио, 2008. — 510 с.
  • Романько О. В. От «немецкого Гибралтара» до арийского «Готенланда». Крымский полуостров в малоизвестных планах военно-политического руководства Третьего Рейха (1941-1944) // Историческое наследие Крыма. – Симферополь, 2006. - №14. – С. 115-121. (рос.)
  • Романько О.В. Крым в планах военно-политического руководства третьего рейха (1941-1944): известные факты и малоизвестные проекты // Интеллектуал. – Симферополь, 2006. - №4. – С. 42-46. (рос.)